Україна Модерна

Тріумф пам'яті

Опубліковано 28.09.2016

// Данило Судин

Наприкінці 2000-х рр. дослідники очікували скорого завершення інтересу до вивчення історичної пам'яті. В обіг увійшла метафора "м'ягка посадка чи авіакатастрофа", якою описувалося майбутнє memory studies. Інші пригадували відомий вислів Геґеля, що сова Мінерви вилітає у сутінках: якщо настільки інтенсивно вивчають історичну пам'ять, то це означає, що вона вже не відіграє жодної соціальної ролі. Проте ситуація в світі в 2010-х рр. засвідчує: прогнози виявилися хибними. До речі, послуговуватися фразою Геґеля для передбачення майбутнього - доволі погана ідея, адже у 1980-х рр. тими ж словами прогнозували відхід у минуле важливості національних ідентичностей. Розпад СРСР та громадянська війна в Югославії спростували це бачення майбутнього Європи.

Аналогічна ситуація і з пам'яттю. Попри прогнози, що вона вже не є важливою для сучасних суспільств, ми зараз можемо спостерігати зростаття суспільного інтересу до минулого. У випадку України активні суспільні дискусії про історичну пам'ять ведуться ще від часів президентства Віктора Ющенка. Основними темами для дискусій були Голодомор 1932-1933 рр. та постать Степана Бандери [1]. Проте після Революції Гідності рівень публічних обговорень минулого України драматично зріс. Цього разу основними темами є радянський період української історії, а також діяльність ОУН та УПА. Звісно, можна було б пояснити зацікавленість минулим незвершеністю процесів націєтворення в Україні. Це заодно і пояснило б ситуацію в Росії - з культом "Великої вітчизняної війни" та "реабілітацією" Сталіна [2]

Проте в Польщі інтерес до минулого також стає енергійнішим. Перш за все, це увага до "Волинської різні", яка входить в суперечність з українським проектом історичної пам’яті. Проте в останні два роки в Польщі почався перегляд участі поляків в Голокості. Якщо раніше польське суспільство знайшло в собі сили визнати трагічні факти минулого, то зараз спостерігаються тенденції їх переписувати - не замовчувати, але знімати вину. Як не дивно, але польські спроби ревізії подій Другої світової війни не є унікальними. Німецьке суспільство також виявляє все більше спроб переглянути пам’ять про нацизм. По-перше, це звернення до страждань німецького населення в роки Другої світової війни - бомбардування Дрездена, Кьольна та інших міст, а також дії РСЧА в східній Німеччині тощо. Для німецького суспільства це виклик, адже надмірний акцент на стражданнях німців може виступити засобом релятивізації злочинів нацизму. Але і замовчування та ігнорування страждань німецького населення в часи війни є поганою стратегією. Ця пам’ять є живою, присутньою, але не озвученою. Відтак, її ігнорування може призвести і до ігнорування всього комплексу німецької пам’яті про Другу світову війну - включно з пам’яттю про злочини нацизму [3]. Проте в Німеччині також спостерігаються спроби і зняти з німецького суспільства вину за Голокост. Якщо в 1980-х - 1990-х рр. було озвучено на публічному рівні те, що не лише частини СС чи айнзацгрупи займалися "остаточним розв’язанням", але і Вермахт, то в 2010-х рр. спостерігається рух назад: спроба зняти вину з Вермахту (прикладом чого може слугувати серіал Unsere Mütter, unsere Väter). 

Інтерес до пам’яті присутній і в решті європейських суспільств [4]. Відкриття в США Національного музею афроамериканської історії і культури вказує на те, що і по то бік Атлантики минуле є важливою частиною сьогодення. Адже перші спроби створення цього музею можна простежити до початку ХХ ст. - і реалізувалися вони століттям пізніше. Отже, лише тепер афроамериканьска пам’ять стає частиною американської - на офіційному рівні.  

Повернення історичної пам’яті в ХХІ ст. до політичних та суспільних дебатів - важливий факт. Проте не менш важливими є два інші питання: чому це відбувається і які наслідки матиме для майбутнього людства? Вочевидь, зростання важливості пам’яті - результат глобалізації, розмивання меж суспільств. Через це існуючі держави відчувають виклики своїй легітимності - і потребують мобілізовувати пам’ять, щоб кристалізувати ту групу, яку держава репрезентує. Проте чи обов’язково ця "мобілізована пам’ять" має поділяти? Не завжди, адже маємо приклади і тих проектів, які об’єднують. Якою буде роль пам’яті в ХХІ ст. залежить від політичної волі - жодної напередвизначеності поки немає. 

[1] Скласти враження про ці дві дискусії можна завдяки книгам Георгія Касьянова Danse macabre: голод 1932–1933 років у політиці, масовій свідомості та історіографії (1980-ті – початок 2000-х) (Київ: Наш час, 2010) та збіркою статей Страсті за Бандерою (Київ: Грані-Т, 2011). Також можемо пригадати дискусію щодо етнічних чисток на Волині 1943 р., хоча суспільний розголос був меншим (див. число 28 часопису "Ї" "Волинь 1943: Боротьба за землю").

[2] Серед публікацій, присвячених Росії, можна звернутися до книги Ніколая Копосова Память строгого режима: История и политика в России (Москва: Новое литературное обозрение, 2011).

[3] Про це йдеться в книзі Аляйди Асман Длинная тень пришлого. Меморальная культура и историческая политика (Москва: Новое литературное обозрение, 2014).

[4] Див. збірки Європа та її болісні минувшини під редакцією Жоржа Мінка та Лаури Неймаєр (Київ: Ніка-Центр, 2009) та Историческая политика в ХХІ веке Алєксєя Міллєра та Марії Ліпман (Москва: Новое литературное обозрение, 2012).

Думки вголос на Україна модерна - Роздуми про актуальне, дискусії, полеміка

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с. Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!