Україна Модерна

// Данило Судин

Революція Гідності принесла не лише падіння режиму Януковича, але і сильний імпульс до дерадянизації українського суспільства. Наразі більше йдеться про зміну символічного ландшафту - знесення пам’ятників Леніну, перейменування вулиць. Одним з проявів такої дерадянізації є і відмова від радянських свят - 23 лютого, 9 травня, 7 листопада. В це ж товариство потрапило і свято 8 березня. Основні закиди щодо нього такі: свято принесене більшовиками на початку ХХ ст. Натомість щирі українці замість 8 березня мають вітати жінок в День матері в травні, бо саме останнє свято є справжньою українською традицією.

Оскільки я не історик, то омину питання винайдених традицій, яке у випадку західних суспільств добре проілюстрували Ерик Гобсбаум та колеги у однойменній збірці Винайдення традиції. Хоча було б цікаво дізнатися, відколи в Україні почали святкувати День матері, а відколи - Міжнародний жіночий день. Можливо, ситуація не така проста і очевидна, щоб робити ці свята взаємозамінними та еквівалентними.

Моя мета інша - поглянути на те, як Міжнародний жіночий день сприймають львів’яни. Адже не секрет, що саме львів’яни найбільше протестують проти цього свята. В чому корені такої неприязні, та які в неї соціальні наслідки?

1. Радянське свято?

Якщо скористатися даними опитувань, де респондентів просили вказати, які свята вони святкують, то отримаємо чітку і доволі стійку картину. 23 лютого, 8 березня, 1 травня та 9 травня завжди йдуть в одній компанії: якщо людина святкує одне з них, то, швидше за все, святкуватиме й інші [1]. Отже, в свідомості львів’ян свято потрапляє в розряд радянських. Хоча не можна сказати, що воно конкурує зі святкуванням Дня матері: 40,5% опитаних в 2010 р. та 35,6% опитаних в 2014 р. одночасно святкували обидва свята. Але ореол радянськості за святом все ж тримається міцно.

Втім, якщо говорити про радянський спадок у випадку 8 березня, то слід розрізняти два періоди розумінні свята. Перший більш притаманний 1920-1930-х рр., коли наголошувалося, що 8 березня - День боротьби жінок за рівні права. Зокрема, про це свідчить плакат 1932 р.: "8 березня - день боротьби проти кухонного рабства". Але до 1965 р. цей день був робочим, а от вже Л.Брежнєв зробив його вихідним (як і 9 травня, до речі). І тоді дискурс почав неухильно змінюватися: 8 березня стало святом весни і жіночої краси.

Логіка в цьому була, хоч і доволі викривлена. Оскільки Радянський Союз - країна переможного соціалізму, де ліквідована експлуатація пролетаріату, то і дискримінації жінок тут також не може бути. А відтак, 8 березня стало не днем боротьби жінок за свої права, а днем вшанування їх ролі та подвигу у будівництві соціалізму та боротьбі проти гітлерівських окупантів в 1941-1945 рр. Тобто стало офіціним святом, яке підкріплювало радянський дискурс Радянського Союзу як раю на Землі. І навіть якщо жінки не мали таких прав, говорити про це тепер не було можливості. А рівності таки не було: жінка могла працювати на роботі, але домашні обов’язки далі залишалися на ній. Така ситуація зберігається в пострадянських країнах, про що свідчать дані European Social Survey (станом на 2005 р.), де є питання про кількість годин в тиждень, які витрачають жінки та чоловіки на хатню та оплачувану роботу. Виявляється, що в українському суспільстві жінки працюють на оплачуваних роботах на рівні з чоловіками, а от вдома - набагато більше (в середньому на 10 годин). В західноєвропейських суспільствах розрив не є таким разючим. Але перетворення Міжнародного жіночого дня на свято весни заблокувало можливість жінкам говорити про рівність прав. 

Отже, традиції з даруванням квітів матерям, сестрам, коханим та співробітницям в цей день з’явилися саме в пізньому Союзі. І саме зараз вони асоціюються з 8 березня. Втім, чи залишилося в святі першопочаткове послання: жінки мають такі ж права, як і чоловіки?

2. Права жінок

 На перший погляд, видається, що ні, адже листівки і плакати до 8 березня ніде про це не згадують. Проте дані опитувань демонструють іншу картину. В опитуванні 2010 р. респондентам задавали питання про те, яким має бути місце жінок в сучасному світі. Виявилося, що ті, хто святкують 8 березня, більше підтримують ідею рівності чоловіків та жінок, ніж ті, хто не святкують цього дня [2].  

Така закономірність не є випадковою, якщо звернутися до риторики тих, хто протестує проти 8 березня. Перш за все, "замінником" 8 березня виступає День матері. Тобто соціальна роль жінки починає зводитися до материнства, що є відображенням патріархатного дискурсу: місце жінки вдома при дітях. Крім того, зі свята або виключаються всі жінки, які не є матерями, або ж натякається, що будь-яка жінка має мати за ідеал стати матір’ю. В принципі, йдеться про одне і те ж. Іншим цікавим прикладом є заперечення 8 березня саме як дня боротьби жінок за свої права, бо, як стверджують критики Міжнародного жіночого дня, в Україні жінка ніколи не була дискримінованою, український народ завжди поважав жінок, і повага ця виявлялася в ставленні до жінки як берегині, тобто берегині домашнього вогнища. Отже, маємо знову повернення до традиційних уявлень про роль жінки. Таким чином боротьба проти "радянського" свята починає бути продовженням радянської політики замовчування проблем ґендерної нерівності в українському суспільстві. Точніше, маємо ситуацію, коли долання радянської ідеології зводиться до повернення до традиціоналізму.

3. Майбутня доля свята

8 березня є двозначним святом. Для одних воно асоціюється з Радянським Союзом, для інших - з днем ґендерної рівності. Оскільки ООН визнало 8 березня міжнародним святом, то відмовлятися від цієї дати вже не випадає. Проте слід її очистити від радянського спадку. Рівно ж так само, постає питання, чи слід робити цей день вихідним. Втім, щодо останнього відповідь не може бути простою. Наприклад, в США не святкують 1 травня, але у вересні є Labour Day, який є днем трудящих. І він офіційно є вихідним, адже це результат боротьби робітників за свої права. 

В будь-якому випадку, 8 березня повинне існувати в українському календарі, але змінити своє наповнення. В цей день українські мас-медіа матимуть інформаціній привід писати та говорити про ґендерну нерівність. Це не означає, що про права жінок слід забути на весь рік і згадувати лише в цей день. Адже в українському суспільстві дискримінація досі зберігається, хоч і в непомітних формах. По-перше, існує різниця в оплаті праці жінок та чоловіків. Тобто коли обоє виконують одну і ту ж роботу, чоловік отримує за неї більшу зарплату. По-друге, існує сегрегація жінок в плані працевлаштування: деякі професії вважаються нежіночими. По-третє, існують феномени, які отримали назву "скляної стелі" та "скляного підвалу". Перше означає, що жінки не можуть пробитися на вищі щаблі кар’єрної драбини (або це вимагає від них більших зусиль, ніж від чоловіків), хоча офіційно жодних перешкод не існує. "Скляний підвал" означає, що важкі та малопрестижні професії, які займають чоловіки, добре оплачуються, мають статус небезпечних та героїчних. Проте жінок на них не допускають - офіційно чи неофіційно. Четвертий аспект дискримінації пов’язаний з хатньою роботою. Така робота не вважається продуктивною, тобто не сприймається як робота взагалі. А статус роботи закріплюється лише за оплачуваною роботою. Відтак, жінка в українському суспільстві змушена і працювати на оплачуваній роботі на рівні з чоловіком, і виконувати хатню роботу, хоча остання не помічається суспільством. До цього слід додати виховання дітей, яке також вважається більше жіночою справою. Наявність таких "непомітних" обов’язків призводить до так званої жіночої часової бідності, тобто ситуації, коли жінка просто фізично не має часу на власний розвиток, повноцінне дозвілля, хоббі чи просто відпочинок.

А у випадку України є проблема трудових відносин між жінкою та працедавцем, коли жінок не беруть на роботу через імовірність декретної відпустки по догляду за дитиною. Особливо гостро це проявляється на приватних фірмах, які навіть звільняють вагітних працівниць. Але найбільшою проблемою є те, що жінки схильні сприймати такий стан справ як нормальний. Зокрема, одне з недавніх опитувань в Україні показало, що жінки не просто заробляють менше, але і вважають, що виправдано. Тобто дискримінація жінок сприймається часто як особистий клопіт, а не соціальна проблема. І саме про це слід говорити та з цим боротися. Тому переосмислення 8 березня і його перетворення на день захисту прав жінок - це логічне продовження Революції Гідності, а не її заперечення.

[1] Я викорстовую дані двох опитувань: "Львів-Донецьк-Київ-Житомир-Херсон: соціологічний аналіз групових ідентичностей та ієрархій соціальних лояльностей" (2010 р.; для Львова n=400) та "Омнібус-2014 (м. Львів)" , проведеного кафедрою історії та теорії соціології у березні 2014 р. (n=400). Відповіді респондентів на питання щодо святкувань були проаналізовані з допомогою експлораторного факторного аналізу (метод головних компонент, косокутне обертання direct oblimin).

[2] Варіанти відповідей були наступні. "1" позначала, що жінки і чоловіки повинні відігравати однакову роль в соціальному житті, а "7" - місце жінки вдома. За результатами опитування середній бал для тих, хто святкує 8 березня, дорівнював 2,55, а середній бал для тих, хто не святкує, дорівнював 2,99. Різниця середніх значень є статистичною значущою на рівні 0,05 (використано t-тест Стьюдента).

Думки вголос на Україна модерна - Роздуми про актуальне, дискусії, полеміка

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с. Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!