Україна Модерна

// Ірина Вушко

Отто Бауер – австрійський філософ, теоретик і один з засновників австро-марксизму, з числа найвпливовіших австрійських соціал-демократів ХХ століття. Він - класичний приклад того, як радикально і незворотно війна може змінити життя політика і інтелектуала. Бауер, офіцер запасу, пішов воювати в серпні 1914 року. Він потрапив на східний фронт, воював проти російської армії в Карпатах, пережив там страшні морози і попав в полон. Наступні два з половиною роки він провів у таборі для військовополонених у Сибіру. Там він не лише вижив, але й зумів написати нові праці. Бауер спостерігав за російськими революціями – лютого і жовтня 1917 року – з Сибіру, але внаслідок втручання австрійських соціал-демократів був переведений до Санкт-Петербурга на початку 1918 року. Він повернувся до Відня лідером і залишився ним на багато років. Після війни почалися конфлікти, непорозуміння з колишніми друзями і товаришами по партії, з яких фактично ніхто не воював. Бауер залишився у Відні до 1934 року як лідер партії, відтак емігрував після початку громадянської війни в Австрії. Цього ж року вже в еміграції у чехословацькому Брно він визнав власні помилки у формуванні політики партії, які (опосередковано) відкрили шлях праворадикалам і спричинилися до цієї ж громадянської війни.

Про війну, карму, і моральну відповідальність: Отто БауерБауер - німецькомовний єврей, походженням з заможної родини з Богемії (на той час - провінції Австро-Угорщини, нині Чехії), народився в 1881 році. До 1914 року він досягнув значних успіхів у своїй інтелектуальній кар’єрі. Його дисертація з національного питання в Австрійській імперії, яку він захистив в двадцять шість років, стала майже відразу інтелектуальним хітом. Бауер, як і його кумир Карл Маркс, не надто переймався стилем, писав важко і завуальовано, щоб донести ідею, але писав багато і постійно. Він міг собі це дозволити почасти тому, що до 1914 року був фінансово незалежним. Як і більшість марксистів, що присвятили життя покращенню становища робітничого класу, Бауер мало що знав про те, як жити умовах експлуатації і на межі фінансового виживання. Його предки побудували успішний текстильний бізнес, який дозволив нащадкам насолоджуватись перевагами цивілізації і книжками –  власними і чужими. Сам Бауер бізнесом не займався.

1914 рік перевернув життя Бауера в спосіб, який він не міг передбачити. Бауер не чекав війни. Лише кілька років до того, під час Балканських воєн 1912-1913 років, він писав про пацифізм соціал-демократів і засуджував австрійську політику на Балканах. Однак влітку 1914 року його охопила мілітаристська ейфорія: як і багато інших в Австрії, Бауер підтримав війну з Сербією, виправдовуючи її самозахистом австрійських інтересів. Бауер, як і абсолютна більшість австрійських соціал-демократів, підтримував збереження імперії з ідеологічних міркувань: вона слугувала для нього гарантом збереження міжнародної єдності робітничого класу понад національними розбіжностями.

Він попав під першу мобілізацію вже влітку 1914 року. Війна на східному фронті почалася з Галичини, то ж Бауер бачив усе на власні очі: його перші листи з фронту з осені 1914 року були все ще сповнені воєнного ентузіазму. Але весь цей запал розвіявся з приходом морозів у Карпатах і початком  австрійських поразок. Вже під кінець осені, з настанням холодів, Бауер писав про неустерпно важкі умови і висловлював сумніви щодо того, чи виживе. Австрійське військо виявилося не готовим до зимових температур в Карпатах. Бауер потрапив у полон і був одним з тих багатьох австрійців, які опинилися в таборах військовополонених у Сибіру. У 1914 році (на відміну від 1941 і 2015) Росія дотримувалась міжнародних угод щодо військовополонених. У Сибіру Бауер жив у кімнаті з чотирма іншими бранцями. Він нарікав на відсутність приватного простору, але його не змушували працювати, то ж він проводив час за книжками і газетами.

Про війну, карму, і моральну відповідальність: Отто Бауер

Його повернули до Відня не тому, що умови його життя буди нестерпними, а тому що Австрійська соціал-демократична партія (тоді під орудою Віктора Адлера) переживала кризу. У 1916 році син Адлера Фрідріх застрелив австрійського прем’єр міністра на знак протесту проти участі Австрії в війні. Складні сосунки між батьком і сином почалися значно раніше: молодший Адлер був одним з небагатьох в австрійській партії, хто радикально протестував проти війни. Віктор Адлер хворів і не бачив кращого наступника на посту голови партії, ніж Бауер. Австрійські і російські соціалісти домовлялись про визволення Бауера на міжнародному соціал-демократичному конгресі у Стокгольмі. Російські соціал-демократи (“меншовики”) потім домовлялись зі своїми міністрами в Санкт-Петербурзі. З Росії Бауер повернувся іншою людиною. Ще під час його перебування в Петербурзі його звинувачували в шпигунстві на користь Австрії. Після повернення до Австрії його звинувачували в підтримці більшовиків. Він заперечував і одне, і друге, але чутки про його про-більшовицькі симпатії зберігались до 1934 року, коли він сам підтримав Радянський Союз як противагу нацистській Німеччині. 

Війна теж вплинула на його статус у партії. Серед лідерів партії лише він один мав безпосередній воєнний досвід. Соціал-демократи опосередковано були відповідальні за війну, підтримавши імперський уряд в 1914 році. Декотрі з них пізніше розкаялись у своїх рішеннях. Бауер здається ніколи відкрито не говорив про свої політичні рішення перед і на початку війни. Але він не стримувався, коли його військову службу використовували для політичних маніпуляцій. Після війни його колега Карл Реннер присвятив Бауеру книжку. Останній сприйняв це з обуренням і звинуватив Реннера в політичних іграх. Реннер став першим канцером австрійської республіки, але Бауер був беззаперечнми лідером партії – ніхто не наважився переглянути рішення Адлера під час війни, в складний – для Бауера і Адлера - життєвий період.

Перед 1934 роком Баур був одним з найвпливовішим діячів на австрійській політичній арені. Його рішення стали доленосними і в певному сенсі призвели до поразки австрійської демократії у міжвоєнний період. У 1920 році, коли австрійські соціал-демократи програли вибори, Бауер відмовився вступати у коаліційні переговори з австрійськими консерваторами і вивів свою партію в опозицію. У 1934 році, під час нацистського перевороту в Відні, Бауер спочатку дав дозвіл на застосування сили (оскільки соціал-демократи мали в своєму розпорядженні пара-мілітарні формування, що виникли під кінець війни), але потім відкликав власне рішення.

Того року він емігрував у Брно в Чехословаччині, за годину їзди від Відня. Тоді він сподівався повернутися до Відня. У Брно Бауер частково визнав власну відповідальність за кризу в Австрії – за власну відмову входити в коаліцію з консерваторами, і потім – наприкінці 1920-их і в першій половині 1930-их – відмову застосовувати силові формування. Бауер виправдовував свої рішення намаганнями зберегти мир і демократію в Австрії. В 1938 році, після Аншлюсу (приєднання Австрії до нацистської Німеччини) Бауера охопив розпач. Після цього він переїхав до Парижу, де за кілька тижнів помер від сердечного нападу.

Внутрішня  опозиція у партії була відносно слабкою, і Бауер домінував до свого від’їзду в 1934 році. Бауер так і не зміг пристосуватися до Австрійської республіки і продовжував функціонувати в рамкаї імперії: цим зумовлена, наприклад, його відмова від застосування фізичної сили протии політичних опонентів. Але, парадоксальним чином, лідером партії Бауер став саме у роки війни – у час своєї відсутності і перебування в полоні. Якби не конфлікт в сім’ї Адлера, якби не військовий досвід Бауера, якби не рішення Адлера номінувати саме Бауера на свого заступника у партії, історія міжвоєнної Австрії і Європи (початок просування Гітлера на схід з анексії Австрії) могла б виглядати по-іншому.

Одна з найкращих біографій Отто Бауера:
Ernst Hanisch, Der große Illusionist. Otto Bauer (1881-1938.) (Vienna: Böhlau, 2011)
Про власні помилки і відповідальність за них:
Otto Bauer, Austrian Democracy under Fire (Bratislava, 1934)

 

Думки вголос на Україна модерна - Роздуми про актуальне, дискусії, полеміка

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с. Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!