Україна Модерна

In Memoriam: Орест Субтельний

Опубліковано 29.07.2016

// Лукаш Ясіна

Смерть Ореста Субтельного засмучує передусім українських істориків. Властиво зараз виявилося, наскільки творче значення мала його “Україна. Історія”, зокрема для покоління тих, які наприкінці комуністичної епохи, перед порогом незалежності, входили в доросле життя і пізнавали по-новому історію свого краю – ту історію, яка свого часу була сфальшована в совєтських підручниках.  Субтельний мав щастя, яке можна порівняти з щастям лише  світил публічного інтелектуалізму – Тімоті Снайдером або Норманом Дейвісом. Він не тільки написав велику, синтетичну працю, але також увійшов у свій час, залишивши гроно вірних читачів, для яких вивчення книги “Україна. Історія” було, зокрема, моментом кристалізації ідентичності. Заплатив, проте, за це неймовірно високу ціну: історіографічні та історіософічні дискусії навколо його книжки були перенесені у площину осмислення власне його значення в процесі розвитку української нації.

Я, проте, є поляком, а в таких справах власне національний етос має значення. Мене формували інші книжки, і праці таких людей як Субтельний були для мене радше елементом другого етапу інтелектуального розвитку – моментом, коли я стверджував, що на теми, які вже вирішені і закриті для мене, можна мати також й інший погляд.  Таким чином Субтельний був для мене елементом “українських реколекцій”, які переживаю з часу знайомства з його гарвардським вчителем – Ігорем Шевченком. Реколекції, як бачимо зараз, ніколи не закінчаться.

До Субтельного, якого зустрів тільки один раз в Торонто, дійшов не через Україну, але через Сполучені Штати. Українська діаспора створила там (зрештою, в цілій Канаді) також віртуальну і підставову “українську науку”, яка замінила зрадянізовані осередки Львова, Києва чи Харкова. Українцям вдавалося це краще, ніж полякам. Ці осередки фінансувала українська еміграція, після кількох десятків років свого існування: люди, які вважали можливість жертвування грошей на національні справи як особливу пожерту. Науковими творцями цих спільнот були Ігор Шевченко чи Омелян Пріцак, українці, сформовані в Центральній Європі. Діяли там також такі видатні дослідники як Іван Лисяк-Рудницький.

Майстри, однак, мусили виховати собі учнів. Ними були сини з тієї ж діаспори, народжені в Польщі чи в Україні, люди, які виїхали на Захід ще маленькими дітьми. Субтельний народився в Кракові, що на той час був осередком української еміграції. Ці емігранти  переховувалися під крилами губернатора Франка, менш  вбивчими (для них), ніж сталіновські у Львові. Для поляків це очевидно була колаборація, але для біженців зі Львова та інших міст Польщі, це була спроба створення українського осередку. Не дуже вдалося.

Субтельний розвивався науково в Гарварді і там отримав докторський ступінь. Приблизно в той же час формувався там Інститут українських студій Гарвардського університету. Серед учнів Пріцака і Шевченка, окрім Субтельного, був там також такий видатний пізніше діяч як Франк Сисин. Свого учня, через багато років, Шевченко назвав “наслідувачем Грушевськогo”. Проте це порівняння не було надто влучним.

Видану в 1988 році книжку поєднує з “Історією України-Русі” передусім концепт тяглості українськості та України як держави, а також значна частина періодизації. Проте ця книжка є коротша і написана згідно з вимогами англосаксонського наукового дискурсу. Парадоксом є те, що книжка, яка пізніше вплинула на багато молодих українських істориків, була написана для читачів, які мало зналися на українських справах.

Здобуття Україною незалежності дало мисленню про українську історію новий шанс. Мали з’явитися нові книжки, а це займає деякий час. Діаспора з’явилася з готовим науковим доробком.

Чому власне Субтельний і його книжка? Варто зауважити, що окрім її недоліків, вона також давала потенційному читачеві новий погляд. Позбавлена марксистських домішок, настирливого міфу українсько-російської єдності, відновлюючи частково місце українських земель в Речі Посполитій, але жертвуючи одночасно великою часткою патріотичних міфів, відповідала вона духові тогочасної інтелігенції. Інша справа, наскільки ідеї Субтельного розвинулися ширше, як це, до прикладу, сталося з легендарною для польського читача книжкою-синтезою Наталії Яковенко і Ярослава Грицака.

Короткий погляд на книжку після багатьох років дає мені можливість сформулювати постулат. Нова постреволюційна Україна повинна створити нову синтезу історії. Інша справа – хто би міг реалізувати таке завдання.  Цього не може зробити ані хтось із діаспори, ані хтось з тих істориків, які керуються героїчними міфами, як Володимир В’ятрович.

Переклад з польської Світлани Одинець

Думки вголос на Україна модерна - Роздуми про актуальне, дискусії, полеміка

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с. Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!