Україна Модерна

// Олег Гринчук

Adam Leszczyński, „Skok w nowoczesność. Polityka wzrostu w krajach peryferyjnych 1943–1980”, wyd. Instytut Studiów Politycznych PAN i Krytyka Polityczna, Warszawa 2013.

Особисто в мене першим з чим асоціюється історія ідей чи інтелектуальна історія, особливо коли мова йде про українську історіографію, є інтегральний націоналізм, дещо рідше - інтелектуальні середовища міжвоєнного Львова. Якщо говорити про глобальний контекст, то першим, що приходить у голову, - праці Ісайя Берліна, насамперед ті, що стосуються російської інтелігенції. Якщо ж говорити про сучасні дослідження, то знову ж таки пригадуються роздуми Марсі Шор про Чехословацьку спілку письмеників - становлення дискурсу сталінізму та поступова його зміна. Спільними для цих праць є наявність середовища, яке розуміється, як певний суб’єкт, який становить групу інтелектуалів (і тексти, що вона продукувала) чиє життя коливається між марґінальністю та спробою впливати на суспільство, а то і ширше - весь світ. Або як у  книзі Джадта Past Imperfect - описано групу лівих інтелектуалів, які перманентно потребували ідей і після споживання порції Мурті-бінгу зі спокоєм (проте тимчасовим) працювали на користь “вічного”, “правдивого”, “справедливого”.

Якщо дослідники, котрі займаються інтелектуальною історією Центарльно-Східної Європи, часто описують “романтичні стосунки” між інтелігенцією та комунізмом, намагаючись міркувати над причинами, які схиляли інтелектуалів ставати комуністами (дивно, що такі роздуми майже відсутні щодо українських інтелігентів, які обрали інтегральний націоналізм, неначе це було “логічно” і не потребує додаткових пояснень), то автор книги, про яку тут йтиметься, розмірковує над романом між економістами та державними лідерами і політичними доктринами модернізації. Адама Лещинського, автора книги -  “Skok w nowoczesność. Polityka wzrostu w krajach peryferyjnych 1943–1980” - цікавить, чому міжнародні інституції, уряди відсталих (але не тільки) країн у певний момент відмовилися від політики економічного лібералізму (звісно в більшості випадках частково), натомість обрали політику - націоналізації важкої промисловості, державного планування, державного інвестування в індустріальні проекти, націоналізації видобувної промисловості, в деяких випадках монополізації скупу товарів сільського господарства. Хоча шкала втручання держави в економічні процеси була різною -  від радикальних економічних проектів часів сталінізму до окреслення державою цілей інвестицій і продукції приватних фірм - на думку Лещинського, ідеї планування в певний історичний період домінували в середовищі економістів, політиків і міжнародного експертного середовища.

Свою розповідь Лещинський розпочинає із роздумів над індустріалізацією в Англії й загалом Західного світу. Автор не намагається дати відповідь на питання: Чому одні країні стали "успішними", тобто виділити певний і заразом найважливіший чинник “успіху”. Лещинського цікавлять усі компоненти, які в різний спосіб могли спричинитися до творення “багатого” Заходу. А це, зокрема у випадку Англії, - ідеї раціоналізму, вплив зиску із работоргівлі на розмір інвестицій в індустріалізацію, наявність вугілля, зміна моделі споживання, місце еліт (тобто чи індустріалізація була їм корисна), інклюзивність інституцій ( в цьому і наявність права патентувати винахід), зміна харчування (вплив картоплі), географічне положення, а також експлуатація колоній. Опис перерахованих явищ і  процесів у Лещинського слугує радше тезі про те, що до певної міри “успіх” Заходу був недетермінований. А наявність багатьох чинників радше аргументує цю тезу, аніж пояснює “реальні причини успіху”.

У другій частина оповіді - яка займа' дві третіх книги - автор описує моделі і практики, які застосовували еліти відсталих країн, щоб наздогнати Захід. Лещинський розмірковує над ідеями Євгенія Преображенського й Григорія Фельдамана (СРСР), “революцією” Мао Цзедуна (Китай), спробами подолати відсталість у Ганні і поразкою Кваме Нкрума. Для пояснення процесів планування в Південній Америці автор часто цитує застереження Світового Банку про важливість радикальних суспільних трансформацій і користь від державного втручання в економіку.   З перспективи часу, важко повірити, що дана інституція колись підтримувала певні моделі планування в економіці. Важливою частиною книги є опис проекту індустріалізації в міжвоєнній Польщі. Автор зазначає, що перші кроки у творенні державою важкої промисловості здійснила “Санаційна” влада (прихильники державних інвестицій у важку промисловість і планової економіки з 30-тих років, як от Чеслав Бобровський, уже в Польській Народній Республіці працювали в Центральному управлінні планування).

Головна теза автора полягає в тому, що планування було не винаходом комуністів чи соціалістів (хоча приклад СРСР був важливий), а притаманним епосі способом вирішувати економічні кризи і подолання відсталості. Лещинський вважає, що вибір на користь державної інтервенції в економічні процеси були спричинені Великою депресією, яка повинна була свідчити про відсутність потенціалу у ліберальному капіталізмі, неможливістю наздогнати Захід без наявності власної важкої промисловості, творення якої могла реалізувати виключно держава і найважливіший аргумент - реальність швидкої  індустріалізації (в перші післявоєнні десятиліття успіх Радянського Союзу виглядав позитивним).

Розпочавши свою розповідь із культового тексту Пауля Розенштейн-Родана (автора “big push model”) “Problems of Industrialisation of Eastern and South-Eastern Europ”, Лещинський закінчує на моменті, коли неоліберальні економісти і їхні ідеї, як декілька десятків років тому їхні колеги “планісти”, почали домінувати в економічних дискусіях. А їхні пропозиції стали “обов’язковими до виконання”.
Книга може бути цікавою дослідникам, котрі займаються інтелектуальною історією, історією ідей, теоріями модернізацій. А для поціновувачів вітчизняної інтелектуальної історії - це може бути добра нагода хоча б на декілька годин забути про націоналізми, комунізм й інтелігенцію.

Думки вголос на Україна модерна - Роздуми про актуальне, дискусії, полеміка

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с. Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!