Україна Модерна


Про хрести та мітинги або Харків по-львівськи

Якось давно одна моя приятелька-львів’янка описувала типову неділю у Львові таким чином: «зранку до церкви, потім – на мітинг». Для мене в цьому була неабияка специфіка, оскільки для Харкова (принаймні як я тоді відчував) цілком типовою була майже повна відсутність будь-якої релігійності та досить низький рівень громадської активності. До того ж пізніше мої респонденти в інтерв’ю так само Харків й описували. Натомість останнім часом складається досить стійке враження, що саме ці виміри міського життя у Харкові стають все більш подібними до «львівських». читати...

Про країну, державу та громадянську ідентичність

Стало банальністю стверджувати, що сприйняття країни та держави за останні три роки зазнали істотних змін. Вважається, що численні цілком реальні загрози для життя, гідності та добробуту спонукали до кращого усвідомлення власних цінностей. А на цьому тлі люди краще усвідомили значення, яке мають для них держава та країна. Підтвердити висновки щодо змін, які відбулися, можуть соціологічні дослідження, але треба мати основу для порівняння. Такою основою може вважатися дослідження громадянської ідентичності українських студентів, яке було проведено у 2009 році. читати...

Ідентичність та місто: досвід одного дослідження

І в наукових колах загалом, і у матеріалах «України модерної», зокрема, час від часу дискутується питання щодо евристичного потенціалу концепту ідентичності – чи пояснює воно щось або чи добре це робить? Ідентичностей існує багато, і одна з них – міська ідентичність. Ми можемо говорити про когось (або про себе): «він/вона поводиться як житель певного міста». Не вдаючись до теоретичних спекуляцій, можна сказати, що це і є міська ідентичність – відчуття та інтерпретація зв’язку з містом. Як вона «працює»? Про це йшлося у дослідженні 2014 року. читати...

Як відчути минуле та змінити майбутнє

Колись студенти хотіли брати інтерв’ю у моєї колеги, яка свого часу долучилася до становлення харківської соціологічної школи і взагалі до соціології в Радянському Союзі. Вона не відмовила їм, але запитала, чи читали вони Олександра Солженіцина. Коли студенти відповіли, що не читали, вона сказала, що дасть їм інтерв’ю тільки після того, як вони прочитають хоч щось з його творів – без цього, на її думку, неможливо зрозуміти те, про що вона говоритиме, відповідаючи на запитання про події 40-60-тирічної давнини. Студенти більше не прийшли, але питання залишилися. читати...

Основне питання соціології

Для марксистської (радянської) філософії було важливим віштовхуватися від (правильної) відповіді на «основне питання філософії», яке, як вважалося, стосувалося співвідношення матеріального й ідеального. На відміну від «єдино вірного» марксизму, соціологія включає в себе дуже різні теорії, які по-своєму відповідають на соціологічні питання. А чи є серед них основне? Днями натрапив на інтерв’ю досить відомого і цікавого російського соціолога Віктора Вахштайна на цю тему. Дуже приємно було знайти підтвердження деяких своїх роздумів та висновків, але так само з дечим і не погодитися. читати...

Невеликі роздуми про один концерт, Харків та соціологію

Не секрет, що Харків, як і багато інших українських міст, докладає зусиль для формування позитивного образу – для залучення туристів та інвестицій, з одного боку, і для «підвищення самооцінки» місцевих жителів, з іншого. Однак вони легко можуть бути зведені нанівець. Один з таких випадків стався зовсім недавно. читати...

Народженні в СРСР або Трохи про покоління

Десь у середині 1990-х років у мене була гіпотеза про «народжених в СРСР» (яка частково була спровокована піснями Юрія Шевчука). Вона полягала в тому, що моє покоління – це ті, хто встиг народитися й соціалізуватися у Радянському Союзі, але не застав його у дорослому віці. Тому це покоління має віру в «справжні радянські цінності», тобто в служіння спільному благу, чесність, справедливість, допомогу ближньому тощо, тобто в те, чого навчала (дітей) радянська ідеологія. Досвід дорослого життя в СРСР міг би дуже підважити цю віру, але ми його вже не мали. Які висновки можна було б зробити з цієї гіпотези? І що про неї можна сказати через майже 25 років? читати...

Двадцять п’ять років по тому

Для мене соціологія є підтвердженням того, що дуже багато людей (більшість?) думає геть інакше, ніж я сам, і вважає очевидним зовсім не те, що я вважаю таким. Це часом прикро, але це так, і треба якось орієнтуватися у світі, в якому твої уявлення про те, що відбувається, можуть не сприйматися як нормальні. І з часом ситуація лише погіршується, оскільки досвід і пам'ять старших поколінь витісняються поколіннями новими і їхніми враженнями, подіями, проблемами. Це стосується будь чого, але сьогоднішній допис – про серпень 1991 року. читати...

До Криму і назад: невелике спостереження у поїздах

Інколи досить важко пояснити росіянам, чому саме «Україна не Росія» і Росією бути не хоче. Справа у певних ціннісних та світоглядних особливостях, які було б цікаво колись каталогізувати не як набір якихось стереотипів, а як низку цілком підтверджених у соціологічних дослідженнях відмінностей. Цей текст – невелика ілюстрація до теми. читати...

Дещо про втечі у минуле

Останнім часом мені траплялися різні тексти, нові й не дуже, у яких осмислюється «поворот до минулого», який відбувся і досі відбувається в сучасній Росії. Такі «повороти» час від часу трапляються скрізь – можливо, останній з найпомітніших стався в СРСР у 1980-ті та був пов'язаний з пошуками «історичної правди» після тривалого й масштабного приховування не лише минулого, але й багатьох подій сьогодення. Специфіка нинішнього, на мою думку, полягає не просто в інтересі до історії, але у відкиданні будь-якої критичності чи взагалі думки. Тобто йдеться ніби й взагалі не про історію. читати...

Ми і вони: три проблеми з єдністю

Думки про (спів)існування дуже різних українців у межах однієї держави з’явилися задовго до нинішньої війни. Так само давно з’явилися й ідеї про неправильність протиставлення одних українців іншим. Події останніх років, звичайно, суттєво посилили цю дискусію – від офіційного «Україна – єдина країна» до побутового іншування переселенців тощо. У спробі придивитися до дискусії оприявнюються три ключові моменти, які слід мати на увазі. читати...

Між пропагандою та мистецтвом: Знову про соціологію та декомунізацію

У декомунізації як позбавленні радянського символічного спадку принциповою особливістю є те, що йдеться саме про «символічний» спадок. Тобто, хоча об’єктами декомунізації є суто матеріальні витвори, все ж таки йдеться про нематеріальне. Тобто про те, що залежить від сприйняття та інтерпретації. Видається, що соціологічна теорія може дещо прояснити ситуацію. читати...

Чому не працюють бренди міст? або Знову про Харків

Кілька років тому я займався дослідженням брендів міст. З тих пір я цю тему для себе ніби закрив, але вона цілком неочікувано повернулася. Точніше повернувся логотип Харкова («офіційний туристичний бренд Харкова»), який, був розробленим під Євро-2012. Я думав, що він пішов у небуття ще у 2011 році, так і не ставши повноцінним брендом. Але починаючи з весни цього року його можна зустріти на деяких заходах, що проводяться міськрадою. Невідомо, чим це закінчиться, але є привід наголосити на кількох цікавих моментах. читати...

Міф і не міф: Харків як перша столиця

У курсі "Вибрані питання європейської історії", який Ярослав Грицак веде на prometheus.org.ua, є проміжне завдання, яке полягає у написанні есею про певний міф на вибір студента. Я подумав, що обрана мною тема може бути цікавою і для читачів України модерної, зокрема тих, хто хотів би трохи більше дізнатися про Харків. читати...

Як відтворити радянське? Український випадок

Стає загальним місцем говорити про те, що у сучасній Росії відтворюється «радянська людина», а в сучасній Україні йдуть зворотні процеси. Що завдяки подіям Майдану, Революції гідності та війні з Росією відбувається консолідація політичної нації навколо відторгнення радянського – прикладом чого, серед іншого, є (хоча й надто недосконалий) процес «декомунізації». Чи справді ситуація така, як її змальовують? читати...

Соціологічний підхід до культури або Про одну цікаву метафору

Викладаючи соціологію, доводиться пояснювати соціологічний погляд на культуру. Це складно робити, оскільки є різні «соціологічні погляди», а розказати треба стисло. Але мені здається, що певний «спільний знаменник» різних концепцій можна пояснити простою метафорою: культура – це «software» суспільства. Можуть бути цікавими і наслідки такого порівняння. читати...

Про спільне або Кілька роздумів навколо усної історії

23 травня 2016 року у Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна відбулася презентація збірника статей «Відновлюючи особисте: усна історія у постсоціалістичній Європі» (Reclaiming the Personal: Oral History in Post-Socialist Europe / Edited by Natalia Khanenko-Friesen and Gelinada Grinchenko. – Toronto: University of Toronto Press, 2015. – 344 p.). Цей текст не є рецензією, скоріше, лише роздумами навколо почутого й побаченого. читати...

Форми і змісти: ще кілька слів про декомунізацію


У дитячій психології є відомий експеримент, коли дитині показують картинку з лавкою та хлопчиком, що плаче. Дитині показують картинку, розповідають, що хлопчик біг і вдарився об лавку. А потім запитують, хто винен у тому, що хлопчик плаче. Маленька дитина звинувачує лавку, а доросліша каже, що хлопчик винен сам. Як на мене, цей експеримент непогано ілюструє ситуацію з декомунізацією та ставленням до радянського спадку.
читати...

Про феноменологічний погляд на радянське

Про сутність «радянського» будуть ще довго дискутувати. Дуже умовно полярні точки зору можна означити, з одного боку, як інтерпретацію «радянського» як стремління до прогресу, самовираження та соціальної справедливості, а з іншого, тлумачення його як «совку» – бажання отримувати гроші чи інші блага і при цьому нічого не робити, покладати відповідальність за власну долю на державу і вважати її винною за будь-які негаразди, мати таку ситуацію «стабільною», тобто незмінною, наскільки це можливо. Сам СРСР, відповідно, виглядає втіленням чи першого, чи другого. Чи можна якось поєднати ці тези? читати...

Що таке «рурбанізм»? або Про ще одну давню соціологічну працю


На тлі «всесвітнього торжества пам'яті», з одного боку, та інтересу до досліджень міста, з іншого, видається цікавим звернутися до роботи Віктора Доманицького «Засади українського рурбанізму», яка вийшла друком у 1941 році у Чехословаччині. Якщо слова «урбанізм» та «урбанізація» є досить поширеними і загалом зрозумілими у нинішньому лексиконі, і означають поширення міського способу життя, то що ж таке «рурбанізм»?
читати...

«Місто у свідомості його мешканців»: про одну соціологічну роботу

У 1931 році вийшла книга Флоріана Знанецького «Місто у свідомості його мешканців». Вона мала б бути однією з тих, що становлять класику соціологічних досліджень міста, однак, виявилося, що про неї навіть серед фахівців мало хто знає. Важко сказати, чому так сталося. Можливо причиною є те, що робота написана польською. Можливо те, що її затьмарила інша робота Ф. Знанецького – спільна з У. Томасом праця «Польський селянин в Європі та Америці». У будь-якому разі зараз, на тлі інтересу до досліджень міста маємо всі підстави, щоб привернути увагу до цієї праці. читати...

Місце пам’яті – метро?

Вже кілька років у Харкові напередодні 15 лютого (Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав) один вагон потягу метро оформлюється у вигляді своєрідного музею, присвяченого пам'яті військовим діям у Афганістані (1979 – 1989). Замість звичної реклами на стінах вагону бачимо світлини й інші образи, які відтворюють пам'ять про ці події. З одного боку, ця ініціатива цілком зрозуміла: колишні «афганці» – нинішні керівники та співробітники харківського метрополітену – мали бажання та можливості репрезентувати власну «колективну пам'ять». З іншого, залишається запитання – як розуміти факт розміщення «музею» у метро? читати...

Хто такий Джон Уррі? або Кілька слів про сучасне суспільство

18 березня 2016 року помер один з найцікавіших дослідників сучасного суспільства – Джон Уррі. На мою думку, його ідеї дещо недооцінені а, можливо, й недостатньо відомі у вітчизняному соціологічному середовищі. Окрім цього, було б вельми корисним звернути увагу й більш широкого загалу на його доробок, оскільки ідеї Джона Уррі можуть додати можливостей інструментам, які ми застосовуємо для пояснення сучасних подій взагалі та в Україні, зокрема. читати...

Про соціологічне мислення або Що таке соціологія?

Напевне, у будь якій науковій дисципліні можна знайти два підходи до її розуміння й, відповідно, викладання. Один бачить її як корпус знань, методів, гіпотез тощо. Інший вважає, що вона є певним способом бачення й розуміння реальності. Звичайно, будь яка теорія і є «оптикою» як джерелом «наукового погляду». Але тут йдеться про інше – про той специфічний спосіб мислення, який не витікає прямо з раціонального опанування наукою, а здобувається як певний інсайт. Очевидно, що найбільше такою самоінтерпретацією відзначається філософія, але й соціологія впевнено йде тим самим шляхом. Тож що таке «соціологічне мислення»? читати...

Ідентичності vs. Цінності: Що насправді пояснює

Останнім часом часто зринає тема про розбіжності у поясненнях подій в Україні. Зокрема, Ярослав Грицак вважає: «Наголос на ідентичностях (у першу чергу на питаннях мови й історичної пам'яті) мало або майже нічого не пояснює про те, що сталося в Україні. Бо в центрі українських подій лежить конфлікт цінностей, а не ідентичностей». Здається, така поляризація ідентичностей та цінностей обумовлена контекстом розвитку сучасних історичних студій. Утім, з "соціологічного боку" виглядає, що протиставлення не мало б бути таким жорстким - «або цінності – або ідентичності». читати...

Євромайдан у Харкові: кілька думок про події дворічної давнини

Чергова дата найгарячіших та вирішальних подій на Майдані спонукає до спогадів та роздумів. Зокрема про те, що змінилося, якою мірою виправдалися очікування, хто винен, що робити, й багато інших. Але на тлі київського Майдану – «загального» або «Майдану як такого» – має сенс згадати про те, що відбувалося в інших містах. Можливо, це щось додасть до розуміння ситуації. Сьогоднішні враження та думки – про Харків. читати...

«Леви» та «лиси» або Ще одне передбачення українського майбутнього

Напевне, багато хто чув про циклічну теорію зміни еліт, де фігурують «леви» та «лиси», автором якої є відомий італійський економіст та соціолог Вільфредо Парето. Що таке еліта взагалі та політична еліта зокрема? В чому саме полягає ця теорія? Що саме вона могла б дати для розуміння сучасної української політичної історії? Чи може вона допомогти передбачити майбутнє? Питань багато, відповіді дає лише час, але чому б і нам не подумати? читати...

Зигмунт Бауман: «Соціальні медіа є пасткою»

У січні у іспанській газеті «El Pais» вийшло інтерв’ю з відомим соціологом Зигмунтом Бауманом. З одного боку, для тих, хто обізнаний з його творчістю, він нібито не сказав чогось принципово нового. Але з іншого, його відповіді на запитання кореспондента висвітлюють головні ідеї сучасного класика. Для мене Зигмунт Бауман є однією з тих осіб, які є найбільш актуальними серед соціологів ХХІ століття, а його спостереження й висновки – одними з ключових для розуміння того, що відбувається. читати...

Трохи про Кубу: Революційна романтика vs. Буржуазне споживання

Відомий французький соціолог Мішель Маффесолі стверджує, що у наш час люди об’єднуються не так навколо інтересів, як навколо символів – він назвав це «постмодерною солідарністю». Одним з таких символів є образ революції – звільнення від несправедливості. Безперечно, і розуміння справедливості, і образи революції бувають різні – «Велика французька», «Жовтнева», «Оксамитова», «Кольорова» тощо. Один з них – «кубинська революція» та «Куба»» як поп-культурний та медійний образ. Але мені завжди здавалося, що у ньому є певне протиріччя. читати...

«Ирония судьбы, или С легким паром!»: советский человек и его вещи

Некоторые культурные произведения в силу разных обстоятельств оказываются прочно ассоциированными с определенными праздничными датами. Вряд ли дело только в том, что они связаны сюжетно или содержательно, а их популярность вряд ли объясняется лишь художественной ценностью. Одним из таких произведений, безусловно, является «Ирония судьбы, или С легким паром!». Попробуем объяснить феномен фильма одного ушедшего в прошлом году классика (Э. Рязанова) с помощью идей другого (Б. Андерсона). читати...

«Що, справді?» або дещо про сприйняття радянських часів

Відомий соціолог Ч.Р. Мілс говорив про соціологію: «Соціологічна уява дає нам змогу встановлювати співвіднесеність історії та біографії та їхній взаємозв’язок у межах того самого суспільства». Великий інтерес останніх десятиліть до повсякденності та усної історії свідчить, що так само ця співвіднесеність цікавить й істориків. Моя увага привернута до цієї теми з дуже практичної точки зору. Викладаючи історію соціології, я мушу наголошувати на різного роду суспільних змінах, які свого часу й тепер провокують звернення саме до соціології. читати...

Кілька думок про революцію

Для соціолога питання про революцію є принципово важливими, оскільки суспільство – це певний порядок, а революція – дуже виразна зміна або прагнення зміни порядку. Тобто йдеться про події, які унаочнюють суспільний устрій. Щодо революцій є різні теорії, деякі пишуться просто зараз, з урахуванням останніх (не лише українських) подій. Я далекий від їхньої систематизації чи синтезу, але, можливо, комусь стануть у пригоді деякі невеликі роздуми читати...

Чи є в нас передбачення на майбутнє?

Мене, як і багатьох інших, звичайно, турбує питання про те, що ж буде далі. Колись, перед Майданом, вгадувалося, що щось подібне до нього має статися. Чи вгадується зараз? Мені не дуже, а от колеги мають певні передбачення. читати...

Між містом та селом: про одне давнє дослідження

Останнім часом досить активно цікавлюся враженнями батьків, які щойно відправили свою дитину до школи. Одне з вражень стосується букварів: виявляється, в них Україна представлена переважно якимись полями та жнивами, конями та коровами, возами та хатинами, словом, усім тим, що має стосунок до сільського життя, й жодним чином не відображає повсякденного досвіду нормальної сучасної дитини. Але чи є сенс вважати це чимось, що має бути орієнтиром, і чого треба прагнути? Для відповіді нескромно пошлюся на власне дослідження майже десятилітньої давнини. читати...

Алексіс де Токвіль та демократія в Америці та в Україні

Ще на початку березня 2014 року один колега зауважив, що існує одна книга, яку він порадив би усім, хто спостерігає за подіями в Україні – «Демократія в Америці» Алексіса де Токвіля. Чи справді вона є принциповою для розуміння того, що відбувається у нас? читати...


Усі статті  |  Усі автори / авторки

Книжкова полиця

Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с. Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!