Україна Модерна


Genius loci на службі історії

Відкрити для себе ще одну сторону Галичини, де впізнавано будуть описані вулиці знайомих міст з незнайомими польськими чи єврейськими дійовими особами – дивовижне відчуття. Бажання прочитати щось про твоє власне місце притаманне не лише історикам чи краєзнавцям, які, зазвичай, давно свідомі таких джерел. Українські видавці це звісно ж помітили і звернули увагу на численні спогади, польські та єврейські, тому останнім часом з'являється все більше перекладів. Кожна з цих книжок зацікавила хоча б одну категорію людей, а саме мешканців Івано-Франківська, Дрогобича і Бережан, які читають спогади, не зважаючи на згадану кресову наррацію або не завжди приязні згадки про українських мародерів або міжетнічні конфлікти читати...

„Віртуальне єврейство” в українській академії

Запитання до дослідника про його етнічну приналежність могло б бути непристойним і недоречним, але у випадку єврейської історії чомусь таким не є. Найчастіше про це запитують в Ізраїлі. Схоже, там ідея, що неєвреям (а особливо українцям чи полякам, з їх непевною репутацією) може бути цікавою історія євреїв здається найдивнішим. Подібна ситуація і в Америці - „Єврейські Студії” там переважно є „єврейською” сферою, способом асимільованих євреїв краще вивчити свою культуру. Причиною таких запитань часто є не брак делікатності співрозмовника, а специфіка єврейських студій, які в ХХ столітті ставали освітніми програмами про меншин і, часто, для меншин читати...

ДНК генеалогія – новий вимір родинних пошуків

ДНК генеалогія набуває все більшої популярності серед людей, що зацікавлені своєю родинною історією. Технологічність новинки, а особливо спроможність отримати швидку відповідь на запитання стрімко завойовує собі клієнтів, в тому числі і на генеалогічних конференціях. Дослідження ДНК стає запасним варіантом для генеалогії, якщо не вціліло жодних документів і не збереглося родинних переказів, а ще для всиновлених людей, яким важлива будь-яка інформація про свою родину. В який спосіб вона аналізує наше минуле і що стоїть за бажанням дослідити своє етнічне походження? читати...

Траур на пограниччі

Шигет Мармароський (Sighetu Marmației) – румунське місто одразу за українсько-румунським кордоном. Тут народився відомий єврейський письменник, лауреат Нобелівської премії миру Елі Візель і знаходиться його музей. Складна багатоетнічна історія Шигета ставить перед його мешканцями численні виклики, одним з яких є збереження пам'яті про єврейську спільноту. В який спосіб ми можемо помітити і зрозуміти цю пам'ять під час візиту до пограничного міста? читати...

Ізраїль – музика і ду-кіюм

Проблеми – з історією і пам'яттю постійно виявляються в повсякденному житті Ізраїлю. Наприклад, День Незалежності - головне свято країни, які відзначають євреї, для арабів називається Накба - „Катастрофа” - і є найтрагічнішим днем року. Спробуйте відсвяткувати найщасливіший день року, коли ваші сусіди вважають його найтрагічнішим, а арабські студентки ходять по Тель-Авівському університеті зі значками Накба-1948. Спробуйте відзначити найтрагічніший день року, коли Мірі Регев, міністр культури Ізраїлю наказує всім організаціям, що отримують фінансування від держави, в тому числі палестинським вивісити в цей день ізраїльський прапор. читати...

Невдячне мистецтво епітафії – нотатки перехожого

Декілька років тому, недалеко від порта у Вроцлаві, я побачила стелу, що своєю формою і розташуванням на зарослій травою площі нагадувала пам'ятник. Більше про це нічого не нагадувало - таблиці були збиті, не збереглося ані напису, ні символу, який би допоміг ідентифікувати час чи мету меморіалу. Вихідці з пострадянського простору, втім, впізнали б у ньому соціалістичну монументальну стилістику, на кшталт обеліскам невідомому солдату.Мене вразила роль напису і символів у долі монументу, який, через брак розпізнавальних знаків, ставав багатозначним. Чому монумент без напису втрачає свій сенс? Чи можливо його відновити чи надати йому в такому разі нового змісту? читати...

Галіціанер як бренд

Ностальгія за Галичиною і пам'ять про її існування має часто цілком матеріальне втілення. Серйозним ініціативам, на кшталт платформи „Gesher Galicia” вдається існувати майже виключно завдяки підтримці приватних фундаторів. На сторінці кожної з організацій існує рубрика, присвячена спонсорам – окремим родинам, вихідцям з Галичини. Що ж спонукає їх давати великі суми грошей на підтримку справи яка не є прибутковою, благодійною і навіть не завжди науковою? Цікавість до минулого? Сентиментальність? Часом, здавалося б, романтичні та нераціональні мотивації дають практичні результати. читати...

Чим завинив Мошко?

Видається наївним підходом, вимагати від екскурсій розважального штибу вирозумілого і делікатного підходу до історії міста. Вони орієнтуються на уподобання, смаки і очікування клієнтів. І, як це не сумно, але серед українських туристів популярним буде карикатурний костюмований персонаж - Мошко з пейсами, з якого можна посміятися. Мошко, дзеркальним відображенням якого буде лінивий козак, в шароварах, брилі та зі шматком сала, постать характерна для численних фільмів чи тематичних ресторанів. читати...

„Книги Якуба”: навіщо писати історичні романи?

Історичний роман доволі невдячний вид літератури – перевантажений фактами, він буде видаватися сухим, якщо ж додати емоцій і прикрасити фабулу – неминуче зустрінеться з критикою професійних істориків. Консультантами книжки виступили провідні спеціалісти, які займаються франкізмом, зокрема Павел Мацєйко. Книжку Ольги Токарчук обговорюють в тому числі в польських академічних колах. Втім, цього всього могло б не бути – завдання сучасного історичного роману не розповісти „як було”, а дозволити читачеві зануритися у світовідчуття епохи і зрозуміти мотивації, страхи і радості тогочасних мешканців. читати...

Апологія родинної історії

Пошуки родини дозволяють відчути, що історія є чимось більшим за запис у метричній книзі. Вона ховається в листах, фото чи інших матеріальних пам'ятках, в написах на надмогильних плитах, в художніх творах і спогадах. Часом може зберегтися план будинку, записи про майно, яким володіла родина, карта містечка. Навіть пошта, з якої надходили листи до родини в Америці або дорога, якою верталися з міста чи стежка до джерела стають важливими елементами особистої історії. читати...

А що думають місцеві?

Цьогорічний твір на тему „Як я провела літні канікули” містив би насамперед розповідь про мою подорож на єврейське кладовище в Кутах. Я приїхала туди в складі експедиції з документації єврейських некрополів, яку проводила ізраїльська організація „Jewish Galicia and Bukovina” - кожного року вони їздять до іншого українського містечка. Якщо враження релігійних ізраїльтян від українського оточення, їжі, музики були очікуваними – парадоксальна суміш обережної настороженості та дитячого захоплення всім новим, то реакція українських мешканців Кут, натомість, виявилася досить несподіваною. читати...

Солодкий і гіркий сиропи історичної пам'яті

Пасторальне бачення минулого, як безконфліктного золотого часу могло б бути свідомою спробою збереження іміджу міста і захиститися від нападок від звинувачень в антисемітизмові теперішньому. Але ця наррація існує і несвідомо, серед представників покоління, народженого після війни. І ті, й інші не розуміють, що їхні слова часто мають зворотний ефект - небажання говорити про конфлікти між громадами, про антисемітизм сприймається як спроба приховати і замовчати злочини, в тому числі українські. читати...

Похмурий Діснейленд історії

Популяризація історичного минулого неминуче веде до його спрощення. Єврейська дільниця Казімєж у Кракові все більше нагадує Діснейленд, хоча й мальовничий. З вікон кав'ярень звучать сентиментальні пісні на їдиш, на стінах будинків написи на тому ж їдиші, кожен другий ресторан пропонує якщо не страви ашкеназької кухні, то ізраїльський фалафель. На дорозі треба остерігатися маленьких машин, що возять туристів експрес-туром по маршруту Вавельський замок-Казімєж-фабрика Шиндлера. Ті, хто живе у Кракові довше, згадують час, коли на Казімєж страшно було приходити в темний час доби. Зміни, які сталися за останні 20 років роки – разючі, але від доглянутості все більше віє бутафорією. читати...

Від вуличної говірки до мови аудиторії: пригоди їдишу в епоху постмодернізму


Їдиш помер, хай живе їдиш – ним досі розмовляють, лише не завжди ті і не так, як очікувалося. Можна виділити три основні групи людей, що вживають їдиш у наш час. Перша – зникаюча, це ті, хто ще пам'ятає довоєнний їдиш і розмовляє ним, бо це їхня рідна мова.Друга – це ультраортодоксальні єврейські громади. Третя група – на якій я хочу зосередитися, через її новизну – це ті, хто вивчив літературний їдиш в академічному середовищі.
читати...

Через океан до штетлів

Хтозна, що було перше – фільм Everything is illuminated (за романом Джонатана Фоера) про пошуки втраченої ідентичності серед соняшникових полів України чи масові генеалогічні тури нащадків євреїв. В останні декілька років кількість бажаючих знайти гіда по батьківщині своїх батьків не зменшується - туристи все ще остерігаються їздити самотужки по країні, де панує кирилиця та корупція. читати...

Камені спотикання

Авторський проект Гюнтера Демніга «камінь спотикання» (Stolperstein) є найбільш маштабним в Європі проектом з увічнення памяті жертв націонал-соціалізму. Про кожного загиблого нагадує камінь з іменем і датами життя людини, вмонтований у тротуар поруч з будинком, де востаннє жила ця особа... Нині по всій Європі встановлено понад 48 тисяч таких “каменів спотикання”. Вони в особливий спосіб змінюють концепцію «місця пам’яті», бо значно активніше входять в наш особистий простір: їх годі не помітити, вони перехоплюють наш погляд і негайно змушують задуматися. На тротуарах, поряд з нами, виростають тіні інших перехожих - звичайних пересічних людей. Один камінь. Одне Ім’я. Одна Людина читати...

Міт Галичини: Must have

Щойно вийшов грубезний величезний альбом The Myth of Galicia (Krakow 2014), не лише з чудовим ілюстративним матеріалом, але й з не менш цікавими статтями Марії Кланської, Алоіза Вольдана, Джошуа Шейнса, Мартіна Полляка, Юрка Прохасько, і інших. Зміст поділений за різними критеріями: чотири національні версії міфу (австрійська, польська, українська, єврейська), модернізація (залізничні шляхи, прогрес, нафтовидобуток)... читати...

Начільний рабин Галичини

8 березн закінчилась велика виставка в Міжнародному культурному центрі в Кракові. Експозиція переїхала до Відня. Хто не бачив її у Кракові і скептично ставиться до можливості свого приїзду до Відня, може насолодитись чудовою виставкою і дистанційно. читати...

На відкриття музею Полін у Варшаві

Моше Росcман в книзі «Наскільки єврейською є єврейська історія» писав, що ті єврейські туристи з Ізраїля і Штатів, які приїжджають в Польшу, шукають лише і виключно досвід Голокосту. читати...


Усі статті  |  Усі автори / авторки

Книжкова полиця

Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с. Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!