Україна Модерна

// Владислава Москалець

Запитання до дослідника про його етнічну приналежність могло б бути непристойним і недоречним, але у випадку єврейської історії чомусь таким не є. Найчастіше про це запитують в Ізраїлі, вимагаючи пояснень свого вибору. Схоже, там ідея, що неєвреям (а особливо українцям чи полякам, з їх непевною репутацією) може бути цікавою історія євреїв здається дуже дивною. Подібна ситуація і в Америці - „Єврейські Студії” там переважно є „єврейською” сферою, способом асимільованих євреїв краще вивчити свою культуру. Обережні питання про єврейських предків мені доводилося чути в Україні, але радше в неакадемічному середовищі. А найменше, згідно з моїми суб'єктивними підрахунками, про це запитують у Польщі та Німеччині, де єврейські студії охопили справді широку і різноманітну аудиторію.

Причиною таких, зізнаюся, втомливих і набридливих запитань часто є не брак делікатності співрозмовника, а специфіка єврейських студій, які в ХХ столітті ставали освітніми програмами про меншин і, часто, для меншин. Британський інтелектуал Тоні Джадт критикував систему тематичних студій на кшталт гендерних, квір чи єврейських, вбачаючи в них гетто для меншості, яка вивчає сама себе. Гендерними студіями цікавляться жінки, квір студіями – гомосексуали і транссексуали, єврейські студії стають способом краще зрозуміти свою втрачену в асимільованих поколіннях культуру єврейським нащадкам мігрантів зі Східної Європи. Як альтернативу він пропонував прагнути до пограниччя культур та ідентичностей, бо зрозуміти себе легше на перехресті, аніж коли закриваєшся в гетто однієї ідентичності.

Одним з варіантів такого пограниччя є вивчення єврейської історії в Європі, яке тут переважно залучає власне неєвреїв. Американська письменниця Рут Еллен Грубер ще в 90-х роках запропонувала для цього явища назву „віртуальне єврейство” - терміну який пояснював присутність євреїв у неєврейському культурному та науковому полі Західної і Центральної Європи. Неєвреї створюють клезмерські ансамблі, організовують музеї, піклуються про синагоги, відкривають псевдоєврейські ресторани – перебираючи в такий спосіб відповідальність за збереження єврейської спадщини, а, разом з тим, відшуковуючи себе у багатокультурній історії регіону. Академічна та культурна складові цього явища існують поряд, тому авторка пише про клезмерські фестивалі і про численні університетські програми з єврейськими курсами як про частину одного ширшого феномену. Вивчення мов, читання незнаних досі архівних документів і усвідомлення наявності поряд єврейської спільноти дає нову перспективу на дослідження, але також дозволяє переосмислити свою влану культурну приналежність.

girl

Читаючи книжку  Рут Еллен Грубер „Віртуально єврейський: перевинайдення єврейської культури в Європі”, впізнаєш явища, які зараз відбуваються на наших очах в Україні. Бентежить лише дата – книжка була видана ще в 2002 році. Процес, який розпочався в Західній і Центральній Європі ще у 90-х роках і набув розквіту на початку 2000-х, з великим запізненням дійшов до України. Простим тестом, на те, як виглядає вивчення єврейської історії в Європі є список закладів, де можна послухати курси з єврейської тематики каталозі Європейської Асоціації Єврейських Студій (EAJS). В сусідній Польщі є 29 таких інституцій, в Росії – 9, Румунії – 6, Словаччині – 4. Абсолютними лідерами є Німеччина (127 закладів) і Велика Британія (96). Українські центри та університети, де відбувається вивчення єврейських курсів навіть не увійшли до переліку, так само як білоруські чи молдавські.

Процес досліджень єврейської історії в незалежній Україні може продемонструвати перехід від системи студій ідентичності до „віртуального єврейства”. Вивчення єврейської історії розпочиналося ще в 90-х роках при Міжнародному Соломоновому Університеті, коли радянські євреї починали відкривати для себе свою власну культуру, відібрану  підручниками історії та політикою пам'яті. Програма поступово занепала, але  з початку 2000-х років почали з'являтися курси і при „неєврейських” університетах. Зокрема, зараз існує магістерська та сертифікатна програми з юдаїки в Києво-Могилянській академії, програма „Єврейських Студій” з курсами з історії, івриту та їдишу при Українському Католицькому Університеті, окремі центри і курси в Острогу, Харкові, Чернівцях, Дніпропетровську. Власне ці програми, що приваблюють істориків, літературознавців чи богословів, що хочуть розширити сферу власної компетенції можна назвати виявом „віртуального єврейства” в Україні.

Втім, діяльність програм в Україні часто залишається ініціативою і працею окремих людей, а не результатом свідомої політики українських академічних інституцій, проблеми яких можна довго перелічувати. Крім того, для країни, історія якої безпосередньо пов'язана з історією єврейської спільноти, перелічених організацій надто мало, щоб закрити білі плями у вивченні історії. Короткотривалі програми, літні школи та інтенсивні курси викликають ажіотаж, але триваліше професійне вивчення єврейської історії ставить перед вченим багато викликів. Серйозне дослідження вимагає довгої і часто коштовної підготовки, вивчення мов, праці в хороших бібліотеках. Українські університети готові приймати окремі єврейські курси, втім не готові підтримувати їх своїм коштом, а дослідникам, які цікавляться цією темою доводиться заповнювати прогалини в освіті самостійно.

Необхідність пояснювати ізраїльтянам, що для українців нормально цікавитися єврейською історією і перекладати з їдишу є, однак, найменшою з проблем  дослідників. Єврейським студіям в Україні вдалося подолати умовний рубіж і зацікавити ширше коло дослідників, даючи їм нові перспективи і знання. Складнішим питанням є те, чи зможе юдаїка протриматися у системі освіти і в якій інституційній формі існуватиме далі в Україні.

Думки вголос на Україна модерна - Роздуми про актуальне, дискусії, полеміка

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Антропологія простору. Т. 1. Культурний ландшафт Києва та околиць / За науковою редакцією Марини Гримич. - Київ: Видавництво Дуліби, 2017. - 316 с. Антропологія простору. Т. 1. Культурний ландшафт Києва та околиць / За науковою редакцією Марини Гримич. - Київ: Видавництво Дуліби, 2017. - 316 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!