Україна Модерна

Genius loci на службі історії

Опубліковано 30.12.2016

// Владислава Москалець

Гріх любительського краєзнавства рано чи пізно наздоганяє кожного, особливо коли під рукою інтернет. Декілька місяців тому, вписавши в пошук польську назву свого підкарпатського села Урожа я неочікувано знайшла цілу книжку „Uroż - Dziadzio i Wnuki: Opowieść Prawdziwa” Яніни з Носковскіх Яжимовської. У селі був шляхетський двір, який переходив від родини до родини і одна з нащадкинь в 1950-х роках написала спогади про своє довоєнне дитинство - ігри в старому саду, перевдягання в давньогрецьких богів, верхову їзду на берегах річки і босоногих селянок, які приносили молоко. Розповідь авторки ностальгічна і сповнена туги за втраченим кресовим раєм, українці в ній фігурують радше як фольклорні постаті з білих хаток. Однак, кресова наррація і навіть польська мова не завадили мешканцям сучасного Урожа замовити в Польщі 10 екземплярів книжки, ризикуючи розкупити весь невеликий тираж. Отримати книгу про своє рідне село дуже приємно, навіть якщо тобі в ній дістається роль пастушки на другому плані.

Urizh

В Польщі та Австрії виходили і продовжують виходити численні спогади та щоденники, що стосуються Галичини. В цьому можна переконатися, зайшовши до, наприклад, варшавської книгарні де обов'язково стоятиме декілька нових примірників з чорно-білими фото і знайомими нам назвами Львова, Івано-Франківська, Бережан, Коломиї та десятків більшихі менших містечок. Канон спогадів більш-менш повторюваний – золота доба до Першої Світової, коли всі жили мирно, розповіді про дитячі ігри між українцями, поляками, євреями на подвір'ї, походи в гості, наростання напруги, прихід радянських і німецьких військ, катастрофа і зруйнування світу. Фокус трохи змінюється залежно від польського або єврейського авторства тексту.

Відкрити для себе ще одну сторону Галичини, де впізнавано будуть описані вулиці знайомих міст з незнайомими польськими чи єврейськими дійовими особами – дивовижне відчуття. Бажання прочитати щось про твоє власне місце притаманне не лише історикам чи краєзнавцям, які, зазвичай, давно свідомі таких джерел. Українські видавці це  зрозуміли і звернули увагу на численні спогади, польські та єврейські, тому останнім часом з'являється все більше перекладів – Шимон Редліх „Разом і нарізно в Бережанах” (2007), Клаудія Ердгайм „Давно не кошерні” (2011), Александер Ґранах „Ось іде людина” (2012). Зовсім недавно з'явився переклад з польської мови спогадів Тадеуша Ольшанського „Колись у Станиславові” (2016). Кожна з цих книжок зацікавила хоча б одну категорію людей, а саме мешканців Івано-Франківська, Дрогобича і Бережан, які читають спогади, не зважаючи на згадану кресову наррацію або не завжди приязні згадки про українських мародерів або міжетнічні конфлікти (хоча в деяких виданнях гострі теми намагаються цензурувати)Stanislaviv

Погляд авторів спогадів на минуле суб'єктивний, бо так це зумовлене жанром. Але ця зміна перспективи дуже потрібна українцям, вихованим спершу на радянській, а потім на націоналістичній, дистильованих від небажаних для офіційного наративу елементів, версіях історії власних міст. Популярна культура допомагає формувати наш погляд на історію і спогади про Станіславів 30-х років змусять мешканця сучасного Івано-Франківська замислитися і співставити перспективи. Спогади виступають в цьому різновидом зустрічі з конкретною людиною, особистий досвід якої відмінний від твого досвіду. Коли читаєш про ігри в хованки, виїзди в гори на літо, викрадення варення з шафи легше сприйняти Іншого як ближнього, а не як збірну категорію "поляк", "єврей". І біль цього ближнього також стає зрозумілішим.  Звісно, мемуарна література вписується в рамки жанру і є виявом не лише особистого досвіду, але й метанаративу. Роль перекладів стає також дуже потрібною, адже дозволяє українцям усвідомити наявність кресового, габсбурзького міфу чи міфу про штетл, навіть, якщо в нас до них багато зауважень.

Під час презентації перекладу Тадеуша Ольшанського у Львові прозвучало питання про те, чи є український відповідник спогадів, які можна було б перекласти на польську, німецьку чи іврит. Присутнім не вдалося згадати вдалих прикладів, навіть виданих українською мовою, вже не кажучи про переклади, а це могло б стати реальним шляхом співпраці - ми теж маємо подолати свою іншість.

Думки вголос на Україна модерна - Роздуми про актуальне, дискусії, полеміка

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с. Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!