Міт Галичини: Must have

04.10.2014
1 хв читання

АВТОРКОЮ ЦЬОГО ДОПИСУ Є ДОМІНІКА РАНК

В попередньому дописі про начільного рабина Галичини я вже згадувала про конференцію присвячену формуванню і функціонуванню міфу Галичини. Насправді, конференція була лише одним з цілої черги заходів на цю ж тему.

8 березн закінчилась велика виставка в Міжнародному культурному центрі в Кракові. Експозиція переїхала до Відня. Хто не бачив її у Кракові і скептично ставиться до можливості свого приїзду до Відня, може насолодитись чудовою виставкою і дистанційно. Щойно вийшов грубезний величезний альбом The Myth of Galicia (Krakow 2014), не лише з чудовим ілюстративним матеріалом, але й з не менш цікавими статтями Марії Кланської, Алоіза Вольдана, Джошуа Шейнса, Мартіна Полляка, Юрка Прохасько, і інших. Зміст поділений за різними критеріями: чотири національні версії міфу (австрійська, польська, українська, єврейська), модернізація (залізничні шляхи, прогрес, нафтовидобуток) і так далі.

Ця книга, особливо в своїй неальбомній частині є прикладом спроби перевести міф в сферу науки, деконструювати його, але і не більше. Міф може мати свого одного автора, але вже існуючий міф не можливо знищити чи контролювати. Проф. Еміль Бріх вважає потенційно небезпечним сучасну сконцентрованість українців на галицькому міфі, як на такій стимулюючої до боротьбі силі. Але і він визнає неможливість будь-якого механізму контролю над міфом. Можна його аналізувати, переводити в цифри і робити всі інші наукові штучки – для самого міфу це нічого не міняє. Тому, не так то й важливий процент похибки і прицип вибірки. Цікавішим є сама спроба «впіймати міф», спостерігати як група вчених намагається розкласти його на складові, зрозуміти принцип дії, прогнозувати, а хтось, як наприклад проф. Заморський, пропонував міф Галичини знищити. І в усіх цих дискусіях міф вирує, живе, переливається кольорами всіх прапорів і відлітає спокійно до віденьських кав’ярень Львова і Кракова…

Домініка Ранк

міжнародний інтелектуальний часопис

Don't Miss