Україна Модерна

Про невинні дитячі радості

Опубліковано 30.01.2017

// Ярослав Грицак

Зайняття наукою часом приносить несподівані, майже дитячі радості. В інтернеті появився лист, – вірніше, два листи однакового змісту. Але один з них підписали три, а другий аж п'ятеро осіб: письменниця Любов Голота, письменник Дмитро Павличко, к. і. н, президент фонду «Літопис УПА» ім. В.Макара Микола Посівнич,  д. філолог. н., професор ЛНУ ім.І.Франка Любомир Сеник, д. філолог. н., професор НУ «Львівська політехніка» Ірина Фаріон

Лист написаний як реакція на появу збірки конференційних  статей «На перехресних стежках: Іван Франко та єврейське питання у Галичині» (Київ: Критика, 2016). Підписанти звинувачують авторів статей - Алоїза Вольдана, Григорія Грабовича, мене, Тамару Гундорову, Романа Мниха і Євгена Пшеничного - в очорненні  образу Франка. Окремо вони виділяють мене, Тамару Гундорову, Євгена Пшеничного, бо оскільки ми ціле життя працюємо в українських академустановах, що «годуються із джерел української культури, тієї культури, яка великою мірою була створена великим Іваном Франком», то «у системі етики така поведінка називається «цинізмом».

Не маю намірів відповідати на ці звинувачення. Тут же нагадаю коротко суть справи (детальніше див. тут), бо підписанти двох листів не згадують, звідки взялася ця збірка. Восени 2010 р. Еміль Лянґерманн, віденський єврей з колишніх еміґрантів з Радянської України, від імені Ізраїлітської громади Відня (Israelitische Kultusgemeinde Wien) звернувся з листом до Віденського університету. У цьому листі він вимагав зняти меморіальну таблицю на Франкову честь, оскільки Франко є антисемітом. Треба розуміти контекст: у німецькомовному респектабельному політичному й академічному світі звинувачення в антисемітизмі означає публічну смерть.

Ректорат Віденського університету перепоручив цю справу групі австрійських експертів. Ініціативу перебрав у свої руки Алоїз Вольдан, який скликав міжнародну конференцію на тему «Франко і єврейське питання». Всі без винятку учасники прийшли до висновку, що, хоча у Франка можна знайти окремі-антисемітські елементи, звинувачення проти Франка в антисемітизмі є безпідставними.  Матеріали конференції були видані німецькою та, частино, англійською мовами, а минулого року їх перевидало в українському перекладі київське видавництво «Критика» - що й викликало обурення підписантів.

Але тоді, у жовтні 2013 р., справа конференцію не обмежилася. Напередодні журнал Profil помістив статтю про Франка як антисеміта, щедро цитуючи  Лянґерманна. Спроби декількох віденських істориків та літераторів помістити у цьому ж журналі спростування не дала помітного результату. Сама ідея конференції викликала протест Австрійського комітету «Маутгаузен» (Das Mauthausen Komitee) і мережі Антіфа (das Antifa-Netzwerk), які підтримали Ізраїлістьку громаду Відня. Голова комітету «Маутгаузен» Віллі Мерний заявив, зокрема, що саме проведення у  Віденському університеті окремої  конференції, яка пробує вияснити, чи Франко був більшим чи меншим анти-семітом,  на фоні викладених фактів є для нього незрозумілим („Dass sich an der Universität Wien derzeit ein Symposion mit der Frage beschäftigt, ob Franko mehr oder weniger antisemitisch war, ist angesichts der belegten Fakten unverständlich“). А речник Антіфи Роберт Айтер сказав ще виразніше «Франко належить до тих осіб, які своїми працями вимостили шлях до Голокосту» ( „Damit gehört Franko zu den geistigen Wegbereitern des Holocaust“).

Я ж одержав особистого ворога в особі Еміля Лянґерманна. У жовтні 2016 р., прочитавши матеріали конференції, він написав нового листа, тим разом до Андреаса Веннінґера, директора австрійського представництва з питань освіти та науки у Львові. Він оскаржив мене у спробах обілити образ Франка, очорнити Єврейську громаду Відня, і запитав Веннінґера, як би то притягнути мене до відповідальності?

Де, спитаєте, тут радість? Відповідь проста: а що якби зібрати в одній кімнаті Любов Голоту, Дмитра Павличка, Миколу Посівнича, Любомира Сеника, Ірину Фаріон, з одного боку, і Еміля Лянґерманна, Віллі Мерного, Роберта Айтера  з другого, закрити їх на ключ, забезпечивши їх усім необхідним -  а потім вернутися десь так за тиждень-два, поки вони вирішать між собою, чи був Франко анти-семітом? А заодно вияснять нарешті, що варто зробити зі мною і моїми колеґами: виключити нас з академічних інститутцій за очорнення Франка – чи, навпаки, затаскати нас по судах за його обілення?

Радість приходить від думки, щоби ми застали, коли б відкрили двері.

 

П.С. З ласкавого  дозволю Андреаса Веннінґера нижче подаю тут лист Еміля Лянґерманна.

Dipl. Ing.  Emil Langermann
Moissigasse 7/11, 1220 Wien
Mobil: 00 43 0699 115 37 101
e.langermann@aon.atAn den Leiter des OeAD-Kooperationsbüros Lemberg,
Herrn MMag. Andreas Wenninger, Aussenstelle Kiev.
Betrifft:  Buchpräsentation: Ivan Franko und die jüdische Frage in Galizien“in ukrainischer Sprache

Sehr geehrter Herr MMag. Andreas Wenninger,

am 16 September 2016 wurde das, von der Uni Wien herausgegebene, BuchIvan Franko und die jüdische Frage in Galizien: Interkulturelle Begegnungen und Dynamiken im Schaffen des ukrainischen Schriftstellers, (Hg) Alois Woldan und Olaf Terpitz, an der Uni Lemberg in ukrainischer Sprache präsentiert.

In dem o. g. Buch auf der Seite 57 bezichtigt uns – die Israelitische Kultusgemende zu Wien – Prof. Yaroslav Hrytsak /Lemberg/ die Faktenlage manipuliert zu haben.                                              

Zitat: „This does not exclude, however, that there may exist some or other anti-Semitic texts of his. But so far nobody has identified them. There has been, however, a recent attempt to fabricate an anti-Semitic statement that allegedly was made by him. It was published and spread as a leaflet in hundred of copies in Western Ukraine several years ago. I have checked it: nobody knows where this alleged quotation came from. Nobody, not even the anonymous writer of this leafled, could indicate the source, that is, a work, an article or an unpublished document. To me, this was obvious proof that it was a fake, an overt manipulation”.

Die Unterlagen zur causa Franko habe ich in der National- bzw. Uni Wien_Bibliothek gesammelt und sie an das Rektorat der Universität Wien weitergeleitet.   

a) Die im Oktober 2010  übergebenen Unterlagen, waren Zitaten aus den„Essays über dem Borislaver Zyklus“, welche Prof. Alois Woldan wissenschaftlich untersucht hatte. Unsere Vorwürfe an Franko haben sich bestätigt.       

b) Die zweite Übergabe von Unterlagen war Ivan Frankos Beitrage „Zur Judenfrage“, das im Vorfeld der Franko_Konferenz an der Uni Wien im Oktober 2013 stattfand. Diese Publikation habe Prof. Kai Struve, Uni Bonn/Halle, Deutschland, wisssenschaftlich analysiert und ist ebenfalls zu dem Entschluss gekommen, Zitat: „… in drei Frankos Beiträgen „Zur Judenfrage“ in Lemberger Monatszeitschrift „Przegląd Społeczny“ haben die judenfeindliche Stellungnahmen deutlich überwogen … “, Seite 110, siehe: „Die Judenfrage“ – ein europäisches Phänomen?“, (Hg) Manfred Hettling, Michael G. Müller und Guido Hausmann, Verlag Metropol, Berlin 2013.                                                                                 

c) Leider wurde unser (der IKG) Schreiben vom April 2016 an das Rektorat der Uni Wien nicht beantwortet. Es ist hiermit noch einmal daraufhinzuweisen, dass, Zitat:  „… die vom Franko mitgegründete „Ruthenisch- Ukrainische Radikale Partei” war nationalistisch, das beweist ihr Programm und die weitere Entwicklung ihrer Gründer, aktiver Mitglieder, in Richtung des kämpferischen Nationalismus und Faschismus...", Prof. und Mitglied der Akademie der Wissenschaften Єvhen Prokopovitsch Kyryljuk im Buch „Der Lebens- und der Schaffensweg des Ivan Franko“, „Naukowa dumka”,Kiev 1983.

In Ukrainisch, Zitat: „…Спочатку від неї (Русько- Української Радикальної Партії) відійшло її ліве крило, яке стало організаційним осередком Української соціал- демократичної партії, яка в багатьох питаннях стояла на буржуазно- націоналістичних позиціях. Характеризуючи її Є. П. Кирилюк пише, щоце була націоналістична партія, про що свідчить її програма й дальша еволюція її засновників, активних членів, у бік войовничого націоналізму й фашизму“, cторінка 365, І. І. Басс, А. А. Каспрук, „Іван Франко – життєвий і творчий шлях“, Київ, Наукова думка, 1983.

Es wäre hierbei zu untersuchen gewesen, inwiefern die Schuld fur die ethnische Säuberungsaktionen, denen in der Zeit zwischen den beiden Weltkriegen in den ehemals Österreichischen Kronländern Galizien & Lodomerien, heute West-Ukraine, mehrere hunderttausend von Zivilisten zum Opfer fielen, der Ivan Frankos partei-politischen Aufwiegelung und nationalistischen Geisteshaltung zu Lasten zu legen sind.                                

Beide Kammer des Polnischen Parlaments – Senat und Sejm –, in seiner Beschlussfassung haben dieses Vorgehen als Genozid eingestuft und den 11 Juli, im Andenken an die o. g. tragischen Ereignisse, zum Tag der Nationalen Trauer ausgerufen.

Post scriptum

a) Wir würden gerne die Vorwürfe des Herrn Prof. Yaroslav Hrytsak auf dem Rechtswege prüfen lassen, können es aber nicht tun, weil Herr Hrytsak in Lemberg ist. Mit seinen Vorwürfen Herr Hrytsak versucht die jüdische Gemeinde von Wien zu Verunglimpfen. Wir bitten das Aussenamt uns zu empfehlen, wie wir das Problem auf dem Rechtswege lösen können.

b) Der Name des Generalsekretärs der Israelitischen Kultusgemeinde Herrn Mag. Raimund Fastenbauer wird im Beitrag von Yaroslav Hrytsak auf jeder Seite zwei- oder mehrmals erwähnt. Herr Fastenbauer habe mit Ivan Franko nichts zu tun. Er hat weder seine Werke gelesen, noch beherrscht er die ukrainische Sprache. Bei dem Artikel des Herrn Yaroslav Hrytsak sollte es sich um einen wissenschaftlichen Beitrag und nicht um eine gegen uns, der Juden, gerichtete verunglimfende Polemik handeln. Der Beitrag sollte aus dem Buch entfernt werden.

Mit besten Dank im Voraus und besten Grüßen
Dipl. Ing. Emil Langermann
Wien, 10 Oktober 2016

Думки вголос на Україна модерна - Роздуми про актуальне, дискусії, полеміка

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с. Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!