Україна Модерна

Про Ґершенкрона: триптих на скору руку

Опубліковано 25.04.2016

// Ярослав Грицак

Мабуть, знаєте, що від початку квітня почав свій перший он-лайн курс на Prometheus-і. У цьому курсі хочу обговорити зі слухачами різні ключові тексти. Зокрема, вибрав текст Ґершенкрона «Економічна відсталість в історичній перспективі». Не секрет, що вважаю теорію Ґершенкрона дуже важливою для України й українських істориків, а тому трактую  як свій обовʼязок її рекламувати. Я відкрив на своєму курсі окрему гілку для дискусії «Як іде Ґершенкрон». Дискусія триває уже майже два тижні, і мені захотілося коротко її підсумувати (але не закрити!). Оскільки текст вийшов досить довгим і розбитим на три частини, то вирішив його виставити на своєму блозі як одне ціле. Може, колись перепишу це в есе – а поки що це є такі собі думки вголос.

Частина перша: що найчастіше цитують чи як відчитують Ґершенкрона?

Ось короткий перелік головних тез (заувага: не всі вони є Ґершенкрона виразно (explicitly), але так його відчитують інші):

1. Відсталі країни, внаслідок своїх історичних особливостей, повинні виробляти свою власну стратегію розвитку, відмінну від країн розвинутих (зверніть увагу: ця теза є кардинально відмінною від тези Маркса зі вступу до "Капіталу", що кожна розвинута країна показує відсталій образ її (=відсталої країни) майбутнього -тобто Маркс проголошує, що всі країни, відсталі чи розвинуті, мають рухатися одною траєкторією)

2. Особливістю їхньої траєкторії розвитку є те, що вони не мають повторювати усі стадії, які пройшли розвинуті країни - вони можуть певні стадії "перестрибнути". Іншими словами, відсталі країни не можуть просто "врости" у розвинутість, шляхом поступових й акумулятивних змін - вони мають у цей стан "застрибнути". Звідси образ, який найчастіше повязують з Ґершенкроном: frog leap (жабячий стрибок) або to leap-frog (стрибнути як жаба)- як символ траєкторії для відсталих країн

3. Щоб перестрибнути, потрібна правильна стратегія. Ключовим її моментом є вияснення, хто здійснюватиме цей стрибок, т. хто є агентом змін. Теза Ґершенкрона є проста: чим далі на Схід, тим більшою є роль держави. Бо недержавні інституції й агенти є занадто слабкими для організації такого стрибка - а головні важелі й ресурси знаходяться у держави.

4. Щоб перестрибнути, має бути також відповідна ідеологія. Ґершенкрон вважає, що у багатьох випадках це був марксизм, який за означенням є ідеологією модернізації. Інші вказують на роль націоналізму - при умові, що це буде модернізуючий націоналізм, а не націоналізм, який зосереджений майже виключно на народній культурі

Частина друга: Пригоди Ґершенкрона у сучасній Україні

Весною 2013 р. Петро Порошенко звернувся через мого знайомого до Олександра Пасхавера, Євгена Головахи, Володимира Дубровського, Олексія Гараня і до мене з пропозицією написати стратегію розвитку України. Він тоді прийняв рішення йти на президентські вибори. Але не на чергові 2015 р., а аж на вибори 2020 р. Його аргумент був простим і переконливим: після Януковича Україна буде у повній розрусі, і прихід до влади задля реформування не матиме ані шансу, ані сенсу - тому краще один термін пропустити, поки Україна не буде готова на зміни. А поки що, готуючись до виборів 2020, варто почати зі стратегії, яку до цього часу запустити у суспільство, підвищуючи температуру його готовності.

Не знаю чи не памʼятаю, який був точно порядок подій, але вихідною точкою для нас усіх була теорія "1-го проценту" Олександра Пасхавера: щоб запустити реформи в Україні, не треба мати підтримки більшості, яка є і залишається пасивною - вистачить мати зогранізований і змобілізований 1% населення, який прагне до змін. Цей 1% мав би бути зорганізований не в партію, а в масовий і майже квазірелігійних рух, бо був би обʼєднаний навколо цінностей, а не навколо інтересів. Відповідно, такий рух мав би мати свої "Євангелія" і своїх "євангелістів", і цими останніми мали стати ми.

Всю весну, літо і осінь 2013 р. ми провели у писанні перших чернеток та регулярних зустрічах-дискусіях. Петро Порошенко брав участь у кожній такій зустрічі, і, треба сказати, дуже активно: він читав усі тексти і дискутував з нами. Стратегічною метою для України ми визначили перехід країни на траєкторію сталого розвитку - і потім ця мета, коли Порошенко уже став президентом, перекочувала у його "Стратегію 2020 сталого розвитку України" (туди попали й інші наші тези - але вони були розбавлені і розводені іншими пунктами і пунткиками, після чого Стратегія перестала виглядати як стратегія, а перетворилася у довгий список добрих побажань, або у список того, що треба купити, коли йдеш у магазин; іншу, альтернативну,стратегію сталого розвитку виробила наша Нестерівська група -але тут я відходжу від головної теми розповіді).

Поки йшли наші дискусії, в Україні почався Євромайдан. Він поламав усі старі схеми, зокрема, плани Порошенка не йти на вибори після терміну Януковича. До весни 2014 р. свої тексти встигли написати лише Олександр Пасхавер ("Кем быть") і я ("26-й процент, або як подолати історію"), й обидві ці книжки були видані "Фондом Порошенка" та використані - хоча й дуже маргінально - у президентській кампанії.

Але заким це сталося, Петро Порошенко зробив свій перший публічний "стратегічний" виступ, який значною мірою був результатом наших "домайданних" дискусій - виступ 13 жовтня 2013 р. на TED-ex-і в Івано-Франківську. Цей виступ був побудований на протиставленні двох національних ідей - української заздрісної жаби, з одного боку, та ідеї жабячого стрибка Ґершенкрона, з другої. Це був перший публічний дебют Ґершенкрона в Україні.

Лавиноподібні зміни, які сталися від цього часу, перетворили усі ці події у давно минуле, майже у сиву давнину. Однак я мав і маю надію, що мимо своїх промахів і слабкостей, наш президент залишається Ґершенкронівцем. Тільки що під час премєр-міністерства Яценюка шанси на Ґершенкрона не було. Відомо, що Яценюк знає все краще всіх, і ніхто йому не можу бути указом, навіть Ґершенкрон (цікаво, чи він коли-небудь читав Ґершенкрона?). До того ж він з перших днів свогоя премєрства зразу заявив, що його стратегічною метою є виживання України, а не радикальні реформи. Тому конфлікт між Порошенком і Яценюком я сприймав не лише як особистий і партійний, а як конфлікт двох стратегій: Ґершенкронівської і не-Ґершенкронівської.

Очевидно,що я не можу говорити тут зі 100% певністю. Наша влада перетворилася у "чорний ящик", а тому можна лише догадуватися, що робиться в її коридорах. Однак моя гіпотеза, здається, нове підтвердження: недавній переїзд Бальцеровича і Міклоша в Україну. Знаю абсолютно точно, що цей переїзд підготовила та сама команда навколо нашого президента, яка весною 2013 р. зібрала нас для писання нової стратегії розвитку. Знаю також, яке значення Ґершенкрон мав для польської "Солідарності" у 1980-х, яка у 1989 р. перемогла на виборах і привела Бальцеровича до влади - котрий робив свої реформи "за Ґершенкроном"

Отже, роблю  висновок: після втечі з більшовицької Одеси Ґершенкрон, майже 100 років по тому, повертається в Україну - і це дає певні надії.

Частина третя. Критика й уроки Ґершенкрона

Я уже неоднарозово згадував, який вплив Ґершенкрон справив на істориків, що займаються Східною Європою. Тут коротко повторю. Коли Мартіна Малію питали назвати особи, який справили найбільший вплив на його покоління істориків, він виділив одну, яка була поза конкуренцію  - і нею був Ґершенкрон. Малія був істориком Росії, а не російським істориком, бо жив і творив в Америці. Іронія полягає в тому, що російські (а  з ними українські та ін.) історики до 1991 р. Ґершенкрона або не знали, або не могли цитувати через його виразну ворожість до комунізму. Котре з цих двох припущень ближче до істини, колись вияснять, маю надію, майбутні дослідники радянської історіографії.

Натомість він справив величезний вплив на польську історіографію – не дивно польських істориків називали найкращими у комуністичному таборі. Заґуґліть “Gerschenkron+ Polscy Historycy” і побачите конкретні приклади. Приведу найновіший: тезу  Ґершенкрона про зміну балансу між державою і  суспільством (чим далі на Схід, тим сильніша роль держави як головного аґента змін)  розвинув і перефразував Мацєй Яновський у своїй типологизації інтелектуалів. Ця типолигазація пізніше лягла в основу тритомної історії польської інтелігенції до 1918 р. під редакцією Єжи Єдліцького.

З Ґершенкроном була, однак, одна але зато велика проблема: його теорія мала замало емпіричних даних. Як це часто буває, чар його впливу значною мірою полягав на його особистості. Ті, що знали Ґершенкрона, згадували про нього, що він не був найкращим істориком, найкращим економістом чи навіть найкращою людиною  -але він, без сумніву, був найкращим вченим. Коло його інтересів як вченого було дуже широким. Зокрема, воно включало художню літературу. Говорять, що йому двічі ніби-то пропонували йому очолити у Гарварді кафедри літератури – одного разу російської, другий раз італійської. Відповідно, Ґершенкрон виробив блискучий стиль писання, і тому коли ми його читаємо, ми підпадаємо під вплив сили його афористичного стилю і блискучих узагальнень. Гірша справа коли доходить до верифікації цих узагальнень. Тут або бракує емпіричного матеріалу, або ж цей матеріал суперечить Ґершенкрону.

І головна проблема є власне з ідеєю жабʼячого стрибка: повинні чи не повинні відсталі країни стрибати, а чи вистачить їх поступової еволюції? Це є питання дуже актуальне, бо безпосередньо стосується долі пост-майданної України. Досі дослідження істориків-економістів знаходили мало підтверджень ідеї цього стрибка, а тому ставили її під сумнів. А якщо прикладів такого стрибка немає в минулому, то чому ми маємо ставити таку вимогу у стратегії майбутнього в Україні? Чи ми не вимагаємо в України нереального – а потім розчаровуємося у ній, бо ставимо до неї нереальні вимоги?

Певною мірою, Ґершенкрона реабілітував британський історик-економіст Анґус Медддісон. Він уклав статистику динаміки ВНП від часів Ісуса Христа до наших часів, з прогнозом до 2030 р. (див. його книжку Contours of the world Economy, 1-2030 AD; Essays in Macroeconomic History, Oxford University Press, September 2007, яка «гуляє»  в Інтернеті). Висновок Медддісона: стрибок таки був, і на Заході він стався бл. 1820 р.Ця теза на перший погляд суперечить Ґершенкронові – бо це Захід,  а не Схід був відсталим. А тому стрибати треба було не Заходові, а Сходу. Але це лише на перший погляд, бо правдоподібність чи неправдоподібність Ґершенкрона залежить від вибраної оптики. Якщо ми дивимося через оптику «розвинутий Захід – відсталий Схід», тоді він не має рації. Але Ґершенкрон має рацію, коли ми приймемо, що у світовій історії відсталість і бідність була нормою. А тому логіка змін є логікою віруса: спочатку ніхто не був розвинутим, потім дехто став розвинутим, а тоді розвинутими захотіли стати всі. Відповідно, стрибати треба було всім тим країнам, які зараз вважаються розвинутими. Бо перед тим, як стати розвинутими, вони були відсталими – а, отже, підпадали під теорію Ґершенкрона.

Вважають, що головним внеском Ґершенкрона було радикальне заперечення метафори стадій, котра домінувала в інтелекутальній традиції ХІХ-ХХ ст.,  і виразниками якої були Карл Маркс, Оґюст Конт, Вернер Зобмарт, Уолт Ростоу. Всі вони уявляли суспільство як особу, яка мали пройти через усі стадії розвитку – від народження до зрілості. Ґершенкрона натомість порівнюють з Фройдом, який бачив проблеми розвитку особи уже в дитинстві, а тому ставив під сумнів «залізний закон послідовності».

Як писав Дейвід Ландес (автор відомої книжки про те, чому одні нації багаті, а інші бідні)

: «[…]Ґершенкрон продовжує справляти вплив […] завдяки його центральним тезам: ті, що відстають, мають вдатися до спеціальних засобів, щоб компенсувати свою відсталість та приготуватися до змін – і що при достатній мірі розуму та волі, вони завжди знайдуть спосіб це зробити».

Що обєднує Ґершенкрона, Ландеса і Медддісона, то це їхня спільна теза чи, якщо хочете, спільний підхід: історичні умови є необхідними для розуміння характеру економічного розвитку.

Звідси два прикінцеві висновки:

А) HicUcraina, hicsalta: Україні таки прийдеться стрибати

Б) Учім історію, бо вона таки має значення

ПОСТ-СКРИПТУМ:

Говорячи про Ґершенкрона й Україну, не можу оминути ще одного моменту: серед усіх російських економістів Ґершенкрон особливо виділяв Михайла Туган-Барановського (1865-1919), який від літа 1917 року переїхав в Україну й брав активну участь в українських революційних урядах -- аж поки несподівано не помер у  потязі до Парижа, куди їхав у складі української дипломатичної місії.   Зразу приходить до голови звязки Макса Вебера з  Богдана Кістяковським (1868-1920). Впадають в око також дати їхньої смерті: обидва померли у середньому вічі, у часи української революції, котрої були учасниками. Я не є прихильником теорії колосального внеску українців у світову цивілізацію, тому не буду розвивати тему, що би дали світові Туган-Барановський, Кістяковський, якби прожили довше –а може навіть  Ґершенкрон, якому би не довелося втікати від більшовиків з Одеси. Я, однак,  люблю контрфактуальну історію, а тому часто собі думаю: як би покотилася наша історія, якби у 1917-1920 р. українська революція не кінчилася поразкою,  і якби українцям вдалося б утримати свою державу! Припускаю, що маючи таких і подібних інтелектувалів, проблема стрибка, як й інші проблеми,  перед нами тепер би уже не стояла…

Думки вголос на Україна модерна - Роздуми про актуальне, дискусії, полеміка

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с. Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!