Социологическая концепция городской идентичности
Алексей Мусиездов
Харьков: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2013. – 372 с.
Сучасне суспільство характеризується швидкими змінами структур і значень, що спричинює проблематизацію існуючих ідентичностей. У відповідь на це люди вимушені самостійно шукати власну визначеність, часто звертаючись у цьому пошуку до найбільш очевидних критеріїв. Серед них одними із найзатребуваніших виявляються територіальні належності, у тому числі належність до міської спільноти.
Традиційно місто характеризується як утілення природного різноманіття людей і спільнот, місце індивідуалізації та співіснування відмінностей. Уже тут єдність міської спільноти стає сумнівною; сучасні тенденції лише посилюють цей сумнів. Наскільки доречно говорити про місто як «місце» в епоху глобалізації? Наскільки можна приписувати об’єднавчу функцію міському простору в епоху електронних комунікацій і соціальних мереж? Яку роль відіграє медіатизація суспільства загалом і комерційне створення й використання образів міста у формуванні міської спільноти зокрема? Очевидно, що ці й інші запитання з необхідністю виникають в осмисленні теми міської ідентичності – чим вона є і яким чином формується? Відповісти на це запитання має соціологічна концепція міської ідентичності.
Теоретичною основою розгляду міської ідентичності в нових умовах стала концепція «уявної спільноти». Окремі положення, що розглядаються в монографії, були сформульовані в рамках досліджень, проведених автором за підтримки грантів Центру міської історії Центрально-Східної Європи (Харківська ідентичність: уявлення про місто та його історію як чинники ідентифікації, 2008–2009) і Міжнародної асоціації гуманітаріїв («“День міста”: Пострадянські інтерпретації радянського міста (на прикладі Харкова)», 2011–2012) (Розділ 4 «Уявлення міста», а саме 4.2.2.2. «Конструювання уявлень про місто»).
Монографія стане в нагоді спеціалістам у галузі соціальних і гуманітарних наук та всім, хто цікавиться соціологією та міською теорією.