Україна Модерна

Maria Lesiv. The Return of Ancestral Gods: Modern Ukrainian Paganism as an Alternative Vision for a Nation. – McGill – Queenn’s University Press, 2013. – 244 p.

АВТОРКА ПРО СВОЮ КНИГУ

КнигаПовернення рідних богів: Українське рідновірство як альтернативна візія нації»  базується на тривалих польових дослідженнях серед рідновірівських спільнот в Україні та США в 2006-2011 роках, архівних матерілах українського культурно-освітнього центру «Осередок» у м. Вінніпег, провінція Манітоба, Канада, а також численних публікаціях рідновірів в Україні та за кордоном.

Українські рідновіри намагаються відродити духовні традиції тисячолітньої давнини, пропонуючи альтернативне бачення нації, яке базується на поверненні до етнічних коренів. Це явище найактивніше розвинулося у контекстах соціально-політичного неспокою: в повоєнній діаспорі в 1960-1980-их роках і в Україні після позпаду Радянського Союзу. Сьогодні рідновірство в діаспорі згасає. Проте, ця релігія стрімко розвивається в Україні, утворюючи велику кількість різноманітних течій. Деякі групи обмежують свої географічні і політичні горизонти виключно Україною в той час, як інші об'єднуються зі своїми російськими та іншими однодумцями зі слов'янського світу.[1] Різні спільноти пропонують різні інтерпретації минулого і візії майбутнього, часто звинувачуючи одні одних в єретичному віровченні. Проте, багатьох їх об’єднує ідея боротьби з політичним поневоленням України, а також з домінуючою позицією християнства як «чужої» релігії.

У книзі зосереджено увагу на трьох течіях сучасного рідновірства – Рідній українській національній вірі РУНВірі (далі - РУНВіра), Об'єднанні рідновірів України (далі – ОРУ) і Родовому вогнищі рідної православної віри (далі - Родове вогнище) [2] – з кількох причин. По-перше, це найбільші течії рідновірства, і під час польових досліджень мені найчастіше випадала нагода спілкуватися з представниками саме цих спільнот.

По-друге, кожна з цих груп посідає унікальне місце в загальному рідновірівському дискурсі. ОРУ вважається продовжувачем справи Володимира Шаяна (1908-1974), який першим запропонував ідею відроження політеїстичної язичницької релігійності ще у 1930-их минулого століття. Представники цієї течії позитивно сприймають термін «язичництво». РУНВіра була заснована Левом Силенком (1921-2008), який відійшов від політеїстичних традицій і проголосив віру в Дажбога як єдиний, на його погляд, правильний духовний шлях для сучасних українців. Під впливом популярної у свій час теорії соціально-культурної еволюції Силенко трактував монотеїзм як вищу форму духовного розвитку людства, ніж політеїзм. Хоча Л. Силенко з глибокою повагою ставився до уявних предків українців, він вважав сучасних українців прогресивними нащадками своїх предків. Тому рунвісти ніколи не іменують себе «язичниками». Незважаючи на те, що послідовники В. Шаяна створили релігійні громади в діаспорі, рідновірство набуло широкого розголосу серед діаспорних спільнот в США, Канаді, a також Німеччині, Австралії і Новій Зеландії саме завдяки Л. Силенкові.[3] Родове вогнище є найновішою політеїстичною течією, утвореною в середині 2000-их років. Ця спільнота пан-слов'янської орієнтації з вражаючою швидкістю поширилася не лише в Україні, але і за її межами, особливо в Росії. Представники Родового вогнища часто називаютъ себе «вогнищанами». (Термін «рідновіри» позитивно сприймають і використовують чи не всі спільноти).

По-третє, незважаючи на подібність між ними, ОРУ, РУНВіра і Родове вогнище чи не найяскравіше виявляють найрадикальніші розбіжності між рідновірами, вказуючи на динамічність цього нового релігійного руху.

Як в Україні, так і в українській діаспорі рідновірство є маргіналізованим явищем. Зі сторони воно часто піддається глумливому осуду і сприймається багатьма як щось незначне і не варте уваги. В окремих випадках рідновірство трактується як шкідливий і небезпечний релігійний рух через радикальну націоналістичну і расистську політичну орієнтацію окремих груп і осіб. Хоч неупереджений науковий інтерес до рідновірів в Україні зростає впродовж останніх десятиліть,[4] деякі науковці, як в приватних розмовах, так і в друкованих працях нерідко критикують рідновірів за штучну міфологізацію минулого і «підміну понять».[5]

На мою думку, якщо рідновірство зайняло чільну нішу в історичному минулому української діаспори і якщо воно сьогодні активно зростає в Україні, його вартує вивчати як самостійне явище. Західна фольклористика (багатодисциплінарна галузь, яку в Європі найчастіше називають етнологією), в межах якої формувалися мої наукові підходи, закликає до вивчення культури не лише з точки зору сформованих переконань науковців, але в першу чергу з точки зору її носіїв.[6] Саме так я намагалася подивитися на рідновірство. Оскільки книга написана для англомовних читачів, я задавалася ціллю вписати феномен українського рідновірства в ширший контекст новітних релігійних рухів, порівнючи його з подібними явищами – формами сучасного язичництва – в англомовній частині західного світу. Читачам «України Модерної» незабаром буде запропоновано уривок з останнього розділу книги у перекладі і з допрацюваннями авторки.

CONTENTS

Figures xi
Acknowledgments xiii
Introduction 3

1 “Living with Honour”: Modern Western Paganism 14
2 “Where Do They Get This From?”: Sources of Ukrainian Paganism 26
3 Ukrainian Pagan Groups: History, Ideology, and Spirituality 41
4 Boundaries and Borders: Cultural Context 63
5 “We Haven’t Given Up What Is Ours”: Past and Present 77
6 Glory to Dazhboh (Sun-God) or to All Native Gods?: Monotheism and Polytheism 90
7 “Where Else Is There Such a People?”: Vision for a Nation 97
8 “We Allowed Nature to Live in Our Holy Place”: Nature and Power 114
9 “This Is Indeed Ours!”: Religious Syncretism 125
10 In Spite of Politics: Aesthetics and Beauty 140

Concluding Remarks: Ukrainian Paganism in the Context of Modernity 165
Terms 167
Notes 171
References 189
Index 213

Читайте також рецензію на цю книгу: Гримич Марина. Нові старі боги. (З приводу книги Марії Лесів “Повернення рідних богів: сучасне українське рідновірство як альтернативна візія нації”).

 ________________________________

 

Марія Лесів – фольклористка, викладачка кафедри фольклористики Меморіального Університету Ньюфаундленда (Канада). Наукові інтереси охоплюють дослідження діаспори, фольклор та будування національно-етнічої ідентичності, вірування та народна релігійність, зокрема, сучасне язичництво. Її дисертація (що лягла в основу книги), захищена у 2011 р. в Університеті Альбери (Едмонтон, Канада), була присвячена українському язичництву як новому релігійному і політичному рухові, який прагне відновити старі звичаї та створити нове бачення сучасної української нації в Україні та у діаспорі. Її нове дослідження зосереджене на діаспорних спільнотах, створених у провінції Ньюфаундленд недавніми імігрантами з пост-соціалістичного простору. Раніше Марія Лесів працювала у Центрі українського і канадського фольклору ім. Кулів в Університеті Альберти, де викладала та була активно залучена у польові дослідження і видавничі проекти з різних аспектів культури української діаспори. Авторка книги The Return of Ancestral Gods: Modern Ukrainian Paganism as an Alternative Vision for a Nation. (McGill-Queen's University Press, 2013). Живе і працює у Канаді.

 


[1] Книга готувалася до друку задовго до сьогоднішнього конфлікту між Україною і Росією, який, звісно, відобразився на українських рідновірах. Моя стаття, написана на основі додаткових польових досліджень, проведених в Україні влітку 2015 року, під назвою «Blood Brothers or Blood Enemies: Ukrainian Pagans’ Beliefs and Responses to the Ukraine-Russia Crisis» («Кровні брати чи кровні вороги: Вірування і реакція українських рідновірів на конфлікт між Україною і Росією») незабаром з'явиться у збірнику Cosmopolitanism, Nationalism and Modern Paganism за редакцією Kathryn Rountree.

[2] Нещодавно Родове вогнище змінило свою повну назву на Родове вогнище рідної слов'янської віри.

[3] Про детальну історію рідновіріських громад і лідерів у діспорі українською мовою див. Беднарчик, Тарас Романович. Український рідновірський релігійний рух у діаспорі ХХ століття: дис... канд. філос. наук: 09.00.11 / Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України. — К., 2006. Окремі аспекти дисертації опубліковані у формі численних статтей. Серед інших його праць, див., наприклад, Беднарчик, Т. Формування основ рідновірської релігійної ідеології Володимира Шаяна // Українське релігієзнавство. — 2003. — № 27-28. — С. 90-101; і Беднарчик Т. Етапи формування релігійно-філософського вчення Л.Силенка // Українське релігієзнавство. – 2005. - №34. – С. 133-145.

[4] Про це засвідчують не лише поодинокі статті, але й наукові дисертації, присвячені рідновірству. Окрім Беднарчик (2011), див. Тупик О. О. Язичницькі традиції в духовній культурі українців (90-і рр. ХХ ст.): дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / О.О. Тупик; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002.; і Гуцуляк О. Б. Неоязичництво як світоглядне явище (історико-філософський аналіз): дис... канд. філос. наук: 09.00.05 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2005. Див. також Колодний А. М. Рідна українська національна віра. – 2002. – Kиїв: Світ знань.  Під час роботи над цією статтею вийшла друком ще одна монографія. Див. Сморжевська Оксана. Постмодерністські візії релігійності: Сучасне язичництво у міській культурі (Україна в загальноєвропейському контексті). – Київ: Видавець Олег Філюк, 2017. Дана праця зосереджена в основному на Об’єднанні рідновірів України.

[5] Див., наприклад, Чікарькова Марія. Неоязичництво в Україні та світі в світі постмодерністського дискурсу // Історія релігій в України. Науковий щорічний збірник. Книга ІІ. – 2013. – Львів: Логос: С. 152-53. Детальніше про проблеми трактування рідновірства як окремими науковцями, так і суспільством загалом, особливо з точки зору Християнства, див., наприклад, Сморжевська О.С. Неоязичництво/рідновір’я з точки зору Християнства // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». – 2014. – 9: C. 138-146.

[6] David J. Hufford. The Scholarly Voice and the Personal Voice: Reflexivity in Belief Studies // Western Folklore. – 1995 – Vol. 54 (1). – P. 57-76. 

 

Усі книги на полиці

 

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Антропологія простору. Т. 1. Культурний ландшафт Києва та околиць / За науковою редакцією Марини Гримич. - Київ: Видавництво Дуліби, 2017. - 316 с. Антропологія простору. Т. 1. Культурний ландшафт Києва та околиць / За науковою редакцією Марини Гримич. - Київ: Видавництво Дуліби, 2017. - 316 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!