Tomasz Stryjek. Ukraina przed końcem Historii. Szkice o polityce państw wobec pamięci. – Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Scholar, 2014. – 412 s.

25.09.2015
3 хв читання

Tomasz Stryjek. Ukraina przed końcem Historii. Szkice o polityce państw wobec pamięci / Instytut Studiów Politycznych PAN.– Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Scholar, 2014. – 412 s.

Книга складається з есеїв на теми, пов’язані з політиками пам’яті в окремих країнах, які були кандидатами на вступ до Євросоюзу – у державах Балтики, Хорватії та Іспанії. Автор порівнює ці випадки з політикою в Україні – краєм, який прагне долучитися до європейського проекту. У книзі читач також знайде аналіз заходів правосуддя перехідного періоду, які було застосовано в Україні після 1991 року, а також підсумки революції 2013-14 року з огляду на роль у ній прихильників та симпатиків націоналізму. Чимало місця у книзі відведено аналізові політики пам’яті сучасної Росії та її впливу на сусідів у Східній та Центральній Європі.

 

 

Зміст книги тут

 

 

Томаш Стриєк (Tomasz Stryjek) – історик, випускник Варшавського університету, габілітований доктор гуманітарних наук, надзвичайний професор. З 1996 р. працює в Інституті політичних наук ПАН, а також викладає історію і суспільствознавство у Загальноосвітньому Ліцеї у Варшаві. Викладач Collegium Civitas. Автор кількох книг з історії і політології України і Центрально-Східної Європи зокрема: “Ukraińska idea narodowa okresu międzywojennego. Analiza wybranych koncepcji” (Wrocław 2000), “Jakiej przeszłości potrzebuje przyszłość?  Interpretacje dziejów narodowych w historiografii i debacie publicznej na Ukrainie 1991-2004” (Warszawa 2007), “Wojna po wojnie. Antysowieckie podziemie w Europie Środkowo-Wschodniej w latach 1944-1953” (Warszawa 2012), а також низки публікацій з української історіографії та ідеології українського націоналізму ХХ ст.

 

 

Модерний погляд на нашу пам’ять
(рецензія на книгу Томаша Стриєка Україна перед кінцем Історії. Нариси про державну політику памяті)

У своєму монографічному дослідженні “Україна перед кінцем історії. Нариси про державну політику пам’яті” (Варшава 2014) автор аналізує питання, що стосуються поняття транзитної справедливості (Transitional Justice). А це – проблеми повернення майна попереднім власникам після падіння комуністичного режиму, створення комісій правди та реабілітації жертв радянської влади, проведення люстрації, розсекречення архівів радянських спецслужб. Для порівняння з українською ситуацією пропонує країни Балтії (Литву, Латвію, Естонію), Іспанію (після смерті Франко), Хорватію та Польщу, котрі досягли успішного вирішення проблем зі своїм минулим. Окремо розглядає політику українських президентів щодо відновлення історичної пам’яті суспільства (особливо політику Ющенка та Януковича).

Т. Стриєк розкриває суть поняття “політика пам’яті” та обґрунтовує його значення, як для окремих держав (особливо Центральної та Східної Європи), так і для міжнародних відносин в цілому. Оцінює та розглядає моделі та стратегії політики щодо історичної пам’яті в Естонії, Латвії, Литві, Польщі та Україні, а також реакцію керівництва Російської Федерації на дії цих країн стосовно оцінювання їх спільного минулого. Окремо висвітлено питання державної політики та відношення українського суспільства щодо питання Голокосту. Аналізує та критично оцінює стан освітніх програм та наукових досліджень українських вчених щодо геноциду євреїв у роки ІІ світової війни.

Автор здійснив порівняльний аналіз українського та іспанського досвіду щодо відродження історичної пам’яті в суспільствах стосовно подій ХХ століття та побудови демократичної держави з огляду на внутрішньо- та зовнішньополітичну ситуацію. Проводить коротку ретроспективу до коренів державності обох країн, шукаючи відповідь на питання: чому у минулому столітті в Іспанії була встановлена диктатура генерала Франко, а українці отримали свою незалежну державу лише у 1991 р. У монографії проаналізовано освітню політику держав стосовно викладення подій ХХ століття у шкільних підручниках з історії. Якщо в Іспанії було укладено неформальну угоду про амністію (pacto de olvido), то у Хорватії навпаки – трактування подій минулого, особливо 1941–1990 рр., прописано було в Конституції, яку змінили 25 квітня 2001 р. Висвітлено внутрішньополітичну ситуацію та спектр політичних сил, що мали вплив на формування суспільної думки стосовно подій 1941–1945 рр. у Хорватії.  Дослідник порівнює рух хорватських усташів і націоналістичний Рух Опору (головно ОУН та УПА) в період ІІ світової війни та сучасні події в Україні з подіями на Балканах у 1991–1995 рр.

Автор розглядає концепції українських (О. Зайцев, К. Бондаренко, Т. Курило, А. Шеховцов) і європейських (Н. Боббіо, К. Помян, Г. Россолінський-Ліббе) дослідників стосовно класифікації політичних рухів кінця ХІХ – ХХ століть за ідеологічною ознакою (праві – ліві) та їх стратифікацію на демократичні, авторитарні, фашистські (у випадку лівих – комуністичні). Інтерпретує дані концепції щодо діяльності ОУН і УПА міжвоєнного періоду, порівнюючи з періодом Дургої світової війни та пост воєнним часом. Окремо розглянуто погляди російського історика А. Міллера на становлення окремих націй у ХІХ столітті, особливо на західних околицях Російської імперії (країни Балтії, Україна, під російська частина Польщі), а також його розуміння “історичної політики” сучасної Росії, як інструменту впливу на російське суспільство.

Цінність даного дослідження, зокрема для українського читача, полягає у тому, що Т. Стриєк, як дослідник, активно слідкує за перебігом подій в Україні та обгрунтовано порівнює українську ситуацію з країнами, котрі мали схожі проблеми з інтерпретацією свого недавнього минулого, проте досягли консенсусу всередині країни та успіху на міжнародній арені.

Олексій Ліончук
докторант Інституту Історії Ягеллонського Університету у Кракові.

 

Усі книги на полиці

міжнародний інтелектуальний часопис

Don't Miss