Україна Модерна

// Роман Любавський

17-19 березня 2017 р. у Києві відбулася міжнародна наукова конференція "Неоднозначне минуле. Радянський спадок крізь призму модернізації". Дослідники у галузі історії, соціології, мистецтвознавства, філософії та інших суспільно-гуманітарних наук дискутували про неоднозначність оцінок та потреби всебічного вивчення радянського минулого. Організаторами цього наукового форуму були Фонд імені Гайнріха Бьолля та інтернет-портал Historians.in.ua.

В сучасній Україні відбувається небагато конференцій, на які збираються фахівці для виваженої рефлексії щодо радянського минулого. Студії з історії радянського суспільства здебільшого тяжіють до аналізу репресивної політики влади (Голодомор, репресії, етнічні чистки тощо), дискусійних проблем, пов’язаних із Другою світовою війною і Голокостом. Дослідники вивчають специфіку радянського спадку переважно в річищі проблем декомунізації, війни пам'ятей і пам’ятників. Проте їх оцінки часто є бінарними. Вочевидь, такі важливі теми та навіть цілі напрями, як історія робітників, історія радянської промисловості, модернізації (суспільної, технічної, економічної), доволі часто залишаються поза увагою вчених. Тому варто відзначити, що тематика конференції, проблеми які були порушені під час обговорень доповідей є актуальними і важливими. Інтерес до події виявили представники не лише історичного цеху, а й архітектори, філософи, мистецтвознавці та представники інших спільнот суспільно-гуманітарних наук.

Конференція мала міждисциплінарний характер, що організаційно відобразилося в межах п’яти панелей, на яких дослідники представили свої доробки з історіографії, гендерної проблематики, урбаністики. Дві панелі були присвячені проблемам історичної пам'яті та повсякденних практик окремих суспільних груп в добу модернізації в СРСР.

Організатори поставили питання про доцільність, межі й перспективи модернізаційного підходу щодо вивчення розмаїття радянського досвіду. Тому природно, що одна з найважливіших концептуальних дискусій була присвячена особливостям радянської модернізації. Учасники обговорення відзначили, що її характерними рисами були соціальна інженерія, раціоналізація суспільних відносин, реалізація проектів щодо розширення публічної та звуження приватної сфери життя людини тощо. Важливою в цьому контексті була теза про те, що суперечливість радянської модернізації є явищем природним, оскільки західноєвропейським модернізаційним проектам також властиві парадокси та протиріччя. На думку дослідників, варто з обережністю маркувати радянську модернізацію як "навздогінну" відносно до європейської. За такого підходу відбувається уніфікація модерності як явища, унеможливлення множинності її проявів у просторі і часі.

Науковці порушили проблему оцінки спадку радянської модернізації.  На думку вчених, він є не лише спадком архітектурним (пам’ятники, промислові об’єкти, міська інфраструктура), а й соціальним, що виявляється в певних стереотипах, соціокультурних орієнтирах і практиках. Новий імпульс дискусія отримала, коли було порушено проблему демодернізації як маркеру сьогодення. Учасники обговорення звернули увагу на те, що в сучасному дискурсі відбувається "іншування" радянського минулого. Дослідники зауважили, що такий підхід дає людям можливість позбутися відповідальності за соціальні процеси доби незалежності України, перекинувши провину на "радянський спадок".

Не претендуючи та вичерпність і повноту історіографічного аналізу, відзначимо, що сьогодні науковці розглядають соціальні ініціативи радянської влади зазвичай як історію краху декількох політичних, економічних, ідеологічних кампаній і проектів. При такому підході складно дослідити життєвий світ радянської людини, оцінити і зрозуміти її досвід. Здається, у майбутньому вченим слід більше уваги приділити аналізу культурних процесів, коли б життя радянського суспільства розглядалося в контексті розвитку урбанізації та модернізаційних процесів, а також у зв’язку з практиками конструювання нової культури, гендерних ролей та ін. Сподіваюся, що публікація збірника матеріалів конференції стане вагомим кроком на цьому шляху.  

Повна програма конференції тут.

Використано світлини Владислава Яценка, опубліковані на його персональній сторінці у Facebook

________________________________

 

Роман Любавський – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України та заступник декана історичного факультету Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Наукові інтереси: історія повсякденності, історія України індустріальної доби, робітнича історія. Живе і працює у Харкові.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Антропологія простору. Т. 1. Культурний ландшафт Києва та околиць / За науковою редакцією Марини Гримич. - Київ: Видавництво Дуліби, 2017. - 316 с. Антропологія простору. Т. 1. Культурний ландшафт Києва та околиць / За науковою редакцією Марини Гримич. - Київ: Видавництво Дуліби, 2017. - 316 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!