Українці та їхні сусіди у просторі століть: огляд наукової конференції у Перемишлі

24.06.2019
9 хв читання

// Оксана Кузьменко, Оксана Годованська

В одному з найдавніших центрів Галичини, у місті Перемишлі 10-11 травня 2019 р. відбулася І Міжнародна наукова конференція під назвою«Українці та їхні сусіди впродовж століть: політика, економіка, релігія, культура і повсякденне життя» (I Międzynarodowa Konferencja Naukowa «Ukraińcy i ich sąsiedzi na przestrzeni wieków: polityka, gospodarka, religia, kultura i życie codzienne»). Місцем проведення конференції було обрано Український народний дім (Dom Ukraiński), споруджений у 1904 р. в Перемишлі коштом української громади. Організатором зібрання науковців стало «Українське історичне товариство у Польщі» (Ukraińskie Towarzystwo Historyczne w Polsce) під керівництвом істориків Романа Дрозда (prof. dr hab. Roman Drozd) та Богдана Гальчака (dr hab. Bohdan Halczak).

Робота конференції була розподілена у межах чотирьох секцій, у яких взяли участь історики, політологи, фольклористи, етнологи, мистецтвознавці, математики з України, Польщі, Словаччини, Чехії. Подія завершилася презентацією концепції розвитку Українського дому та привітаннями з нагоди 25-тої річниці діяльності Українського історичного товариства у Польщі.

Пленарна панель була представлена виступами двох українських професорів — Леоніда Зашкільняка з Львівського національного університету ім. Івана Франка та Олександра Добржанського з Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Перший у доповіді «Польща і поляки в суспільній свідомості галицьких українців напередодні Першої світової війни», на основі аналізу галицько-руських приповідок, які зібрав, упорядкував та опублікував Іван Франко, а також архівних матеріалів Галицького намісництва та публікацій з тогочасної галицької преси, зробив висновок про вплив на український проект націотворення двох ідеологічних моделей — російської (більш архаїчної) та польської (модернізаційної). Дослідник зазначив, що у суспільній свідомості галицьких українців кінця XIX – початку ХХ ст. Польща і поляки поставали в стереотипії «чужого», «визискувача», образами яких послуговувалися ідеологи з метою швидшого залучення селян до процесу українського націотворення.  

О. Добржанський у виступі «Українсько-румунські взаємини на Буковині в ХІХ – на початку ХХ ст.» детально охарактеризував австрійський період історії Буковини, зокрема вказав на соціальне представлення і відсоткове співвідношення між українцями, румунами, поляками, євреями та німцями, як основними мешканцями краю. Доповідач навів приклади гострої конкуренції між національними проектами, що змагалися за «уми і серця» людей, факти тогочасного українсько-румунського, українсько-польського антагонізмів.

Перша секція об’єднала головно представниць/ків українських академічних установ, які працюють у ділянці етнології (Тетяна Файник), фольклористики  (Ольга Харчишин, Надія Пастух, Оксана Кузьменко, Євген Луньо, Марина Демедюк, Орися Голубець), мистецтвознавства (Галина Івашків, Андрій Іжевський) з Інституту народознавства НАН України та Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (Л. Бурковська), історії з Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича (Наталя Мисак), а також дослідників/ць з вищих освітніх закладів Львова (Львівський державний медичний університет (Світлана Ягело), Національний університет «Львівська політехніка» (О. Рибицька, Б. Левик).

Доповідачі ознайомили із головними аспектами своїх різносторонніх досліджень, більшість з яких були візуалізовані, зокрема через цікаві мистецькі, аудіо та відео-презентації. Вони унаочнювали живий динамічний процес українсько-польських, українсько-словацьких фольклорних взаємозв’язків та народномистецьких традицій. У доповіді Л. Бурковської були представлені для огляду десять ікон «Страстей Христових» XIV-XVII ст., які походять з українсько-польсько-словацького пограниччя (Бойківщина, Надсяння). На прикладах цих ікон, які з погляду авторки, стали «взірцем для православних і католиків» доповідачка ознайомила з особливостями формування їхніх композицій, сцен, наповненістю змісту та персонажами. Вона звернула увагу на головні іконічні образи (Христос, Богородиця, св. Петро), «драматичність жестів яких нагадують українські голосіння». Дослідниця наголосила також на причинах формування нових сюжетів, на яких, з поміж іншого, помітними є впливи карпатського ландшафту.

Світлана Ягело виголосила доповідь «Фемінні образи в демонологічній прозі українсько-польсько-словацького пограниччя», звернувши увагу сприсутніх, на джерела та науковий апарат свого дослідження, зокрема на праці Верхратського, Гнатюка, Франка. Вона коротко зупинилася на характеристиці кількох важливих персонажів (духи-господарі, духи – персоніфікації часу). У висновку наголосила, що вони є типологічно подібними до відповідних образів у традиціях західних та східних слов’ян. Близькими за історіографічною тематикою та реферативною формою виступу були дві доповіді-презентації, а саме: Марини Демедюк про публікації українських народних казок в польських народознавчих  збірниках  (К. Мушинського, Ч. Неймана, Й. Мушинської, С. Рокосовської та ін.) та серійних виданнях кінця XIX ст., а також Орисі Голубець про народні пісні українців та поляків у збірника О. Кольберга, що є важливим джерелом вивчення духовної культури XIX ст. Остання доповідь, яка стосувалася видатної постаті польської культури, викликала зацікавлення у журналістів.

Виступ Галини Івашків супроводжувався яскравою й ретельно підібраною фотопрезентацією, що представила кераміку з Лемківщини, яка зберігається в українських та польських музеях. Відома дослідниця української народної кераміки докладно ознайомила із різними жанрами лемківського глиняного посуду (горнята, дзбанки, пательні для запікання). Зупинилася на проблемних питаннях, зокрема щодо поширення посуду та його авторства.

Наталя Мисак перевела науковий дискурс з мистецтвознавчого на історіографічний лад, виголосивши доповідь «Освіта і виховання, як соціокультурні маркери національної ідентичності галицької молоді наприкінці XIX – на початку ХХ ст». Головним об’єктом дослідження ученої стали Львівська академічна гімназія, у компаративному полі з даним про українські гімназії Перемишля, Станіславова. Дослідниця продемонструвала важливі статистичні документи, за яким можна предметно говорити про соціально-класовий стан учнів, їхню динаміку, яка показала зростання кількості українських селян, які прагнули дати своїм дітям добру освіту. Авторка наголосила, що на формування ідентичності галичан значний був вплив наддніпрянської літератури, наукових прогулянок, а також зміна педагогічного складу від статистів до повноцінних учителів історії, географії та інших дисциплін, які наприкінці XIX ст. послідовно «прищеплювали любов до українського».

Фольклорист Євген Луньо, який є найбільшим знавцем історії та культури прикордонного терену Яворівщина, обрав тему доповіді, яка викликала зацікавлення місцевих медій (згодом дослідник дав інтерв’ю), а саме: «Граф Леон Шептицький і його сім’я в народно-оповідній традиції». Як авторитетний збирач усних автобіографічних оповідей з історичним компонентом, він зупинився на головних засадах методології дослідження оповідної історичної прози, на парадигмі оповідачів. Він вказав на існуючі розбіжності між предметом усних істориків та фольклористів, звернув увагу на аспект «неправдивих із точки зору істориків мотивів і сюжетів», які є важливими для філологів. Окремо доповідач проаналізував походження кількох сюжетів, які поширювали православні священики, які «негативно сприймали постать Шептицького».

Виступ Оксани Кузьменко також був присвячений темі, яка мало висвітлена публічно, оскільки стосується аспектів Другої світової війни і тих її сторінок, що описують контраверсійні, нерідко трагічні взаємини між українцями і поляками, які кожен по-своєму виборювали державність, захищаючи терени «малої вітчизни». У презентації доповіді «Українці та поляки у ракурсі типології фольклорної пісенності про Другу світову війну» дослідниця накреслила кілька важливих напрямків для ширшого майбутнього дослідження. Опираючись на українську та польську історіографії, доповідачка обумовила традиційність новотворів зазначеного періоду, їхню мотивно-образну типологію, звернула увагу на невідповідності у науковій термінології, що окреслює воєнну творчість (пісні повстанські, партизанські, окупаційні, жовнірські) у сучасній польській та українській фольклористичній науці. О. Кузьменко зробила висновок про те, що «образи українців та поляків у Другій світовій війні є типологічно близькі, оскільки презентують головні спільності й досвіди: воєнної історії ХХ ст., в якій Польща й Україна були охоплені бойовими діями, визвольної боротьби, яка виганяла з рідного дому в ліс, виживання та опору, коли цивільні люди спізнавали різних форм і видів насилля, що породжувало недовіру, помсту, досвід переживання горя розлуки і загибелі. Зразки пісень є матеріалом, на якому можна будувати мости міжкультурного взаємопорозуміння». 

Фольклористка Надія Пастух ознайомила з джерельною базою свого дослідження на тему «Адаптація молдовських обрядів і фольклору в традиційній народній культурі українців-сусідів», висвітлила докладно проблемні питання поняття «свого» у контексті архаїчно-загальноукраїнського та регіонально-локального, а також «чужого» як запозиченого чи генетично спорідненого. Дослідниця докладно зупинилася на питанні підстав виокремлення жанру як запозиченого (на прикладі молдовського обхідних обрядів «плугошор» та похорон ляльки).

Її колега Ольга Харчишин на завершення засідання  показала дуже ретельно підготовану відео-презентацію на тему «Пісні літературного походження у творчій взаємодії українців та поляків». У виступі були представлені та фахово прокоментовані фрагменти із кліпів, кінофільмів, сольних концертів, в яких було використано популярні питомо українські пісні чи їхні лейтмотиви у польськомовних версіях.

Засідання третьої секції під головуванням професорів Романа Висоцького (Roman Wysocki) з Люблінського університету імені Марії Кюрі-Склодовської та Юрія Макара з Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, розпочалося із доповіді «Костянтин Харлампович і його дослідження з історії Православної Церкви» («Konstanty Charłampowicz i jego badania nad dziejami Kościoła prawosławnego»). Р. Висоцький поділився відомостями про малознаного українського історика, дослідника історії Церкви — Костянтина Харламповича. Подавши маловідомі широкому загалу факти про трагічний життєвий шлях К. Харламповича, доповідач інформував про науковий доробок, авторитет історика серед тогочасних українських інтелектуалів, його значний влив на формування, інституалізацію національної науки, а саме Української Академії Наук у період Гетьманату.

У доповіді Оксани Чікало з Інституту народознавства НАН України «Народна проза про українсько-польські взаємини напередодні Другої світової війни (на матеріалах з Горохівського району Волинської області)» було коротко проаналізовано зміст наративів, записаних у польових експедиціях як «усна документалістика», в яких йдеться про передумови польсько-українського конфлікту на Волині 40-х років ХХ ст. Авторка з’ясувала специфіку сприйняття, осмислення історичних подій у народному середовищі, простежила специфіку побудови сюжетів на основі часо-просторових характеристик, розглянула особливості трансляції прозових текстів у різновікових групах.

Продовжив роботу секції Юрій Макар із виступом на тему «Обмін населенням між Польщею та підрадянською Україною за угодою від 9 вересня 1944 року та його наслідки». У доповіді коротко було висвітлено передумови примусового переселення, статистичні дані, зроблено висновки про наслідки трагічних подій, зокрема їх вплив на формування історичної пам’яті українців та специфіку українсько-польських взаємин.

Історикиня Галина Боднар з Львівського національного університету ім. Івана Франка у доповіді «Витіснена пам’ять: українсько-польське співжиття в досвідченнях українців, виселених у повоєнні роки з Польщі (на матеріалах глибинних інтерв’ю у Львівській області)», в основі якої двадцять дев’ять спогадів, записаних у Перемишлянському районі Львівської області як напівструктуровані, глибинні інтерв’ю, проаналізувала український досвід депортованих з Польщі. Вчена ґрунтовно ознайомила з методологічною складовою свого усноісторичного дослідження, вказала на головні змістові маркери наративів, зокрема травматичний досвід депортації, коли життя і доля людей поділилися на «до» і «після» виселення.

У наступному виступі під назвою «Фольклор українців, переселених із Польщі у 1940-х роках: динаміка традиції (на матеріалах села Тулиголови Городоцького району Львівської області)» фольклористки Марії Качмар з Інституту народознавства НАН України тема депортації українців з Польщі отримала продовження. Дослідниця розглянула надсянську регіональну фольклорну спадщину вихідців із 38 сіл із Перемишльського, Ярославського, Любачівського, Ясельського та Новосандецького повітів та міста Перемишля. Проаналізувавши жанровий склад колись багатої фольклорної спадщини (колядки, весільні обрядові пісні, регіональні варіанти історичних пісень та народної прози, зокрема оповідань про події ХХ ст.) доповідачка підсумувала, що локальна пісенна традиція сьогодні, на жаль, у пасивному репертуарі і перебуває під загрозою зникнення.

Натомість виступ її колеги з інституту – Оксани Годованської «Радянізація системи освіти в Галичині: на основі наказів і директив Міністерства освіти УРСР» був сконцентрований на висновках із дослідження архівних джерел. Історикиня ознайомила з особливостями нормативних документів радянських органів влади як одного з дієвих інструментів впровадження радянської системи освіти. Основою аналізу стали накази, циркуляри, директиви, інструкції з фондів «Відділу народної освіти виконавчого комітету обласної ради депутатів трудящих», через які радянські зразки освіти втілювалися у життя.

Євген Кулик з Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка, у виступі «Вплив сусідніх держав на формування ментальності сучасного українця» розмірковував про складові елементи української ментальності, яка сформувалася під впливом сусідніх народів. Доповідач окремо зупинився на питанні освіти, що, з його погляду, є серцевиною формування національного характеру.

Виступ Владислава Струтинського з Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича «Толерантність як історичне надбання багатонаціональної Буковини: динаміка формування та сучасні виклики» перегукувався із пленарною доповіддю О. Добржанського. Дослідник виголосив власні міркування щодо історичних передумов формування поняття «толерантність» серед буковинців. В. Струтинський зазначив, що готовність приймати «інших» такими, якими вони є, уміння виявляти терпимість до інакомислячих є запорукою добросусідських стосунків між сусідніми народами.

Доповідь Патриції Тшещинської (Patrycja Trzeszczyńska) з Яґеллонського університету (Uniwersytet Jagielloński) «Коли «Закерзонець» зустрічає «Баняка»: сусідство в українській діаспорі в Канаді» («Kiedy «Zakerzoniec» spotyka «Baniaka»: sąsiedztwa w diasporze ukraińskiej w Kanadzie») — це частина багаторічних глибоких зацікавлень ученої темою еміграції українців та поляків до Канади. Дослідниця у своєму виступі означила складні питання, зокрема неоднорідність української діаспорної спільноти, що з її погляду, поділяється на «справжніх» і «зіпсутих, совєцьких» українців-емігрантів. Вона ж зупинилася на питанні ідентичності українців у Польщі, зокрема тих, які емігрували, про суперечності між етнічними та культурними полями діаспори.

У наступній доповіді під назвою «Українці в Польщі як суб’єкт культурної дипломатії України» Алла Атаманенко з Національного університету «Острозька академія» пояснила дефініцію «культурна дипломатія», вказала на її основі форми. Доповідачка зазначила, що такий вид дипломатії є недооцінений, а перші спроби використання її потенціалу були зроблені за діяльності Віктора Ющенка як Президента України. Вона ж наголосила на потребі посилення ролі українських державних інституцій у просуванні культурних інтересів національних спільнот, зокрема однієї з найбільш чисельних – українців у Польщі,

Завершив засідання секції Олександр Радченко з Національної академії державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького виступом під назвою  «Геополітична Україна: між двох цивілізацій». Дослідник розглянув географічне розташування України як основну причину геополітичного протистояння між Заходом і Сходом. На думку дослідника, цей антагонізм і по сьогодні впливає на внутрішню і зовнішню політику нашої держави.

Виступи присутніх підсумував професор Леонід Зашкільняк, який наголосив на важливості подібних наукових зустрічей. Переконливим аргументом для цього є можливість публічного озвучення широкій громаді малознаних фактів політичної історії і національної культури, важливих подробиць до уже відомих подій, а головне продовження міжнародного діалогу, у якому контраверсійні висновки заохочують до роздумів, міркувань, нових міждисциплінарних гарячих дискусій, у горнилі яких варто шукати порозуміння.  

Завершилась І Міжнародна наукова конференція у Перемишлі щирими побажаннями успіхів у наукових дослідженнях, нових здобутків та поступу інтелектуальної думки з метою покращення міжнародних взаємин.

У публікації використано світлини, надані авторками.

___________________________

 

Оксана Кузьменко – фольклористка, кандидатка філологічних наук (2001), старша наукова співробітниця (2011), старша наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України. Сфера наукових зацікавлень: динаміка фольклорної традиції, методологія концептуального аналізу фольклору, інтегральне міждисциплінарне вивчення фольклору, усна історія, етнолінгвістика, теорія пам’яті. Авторка низки статей та трьох монографій про український фольклор першої половини ХХ ст. Живе і працює у Львові.

 

 

 

Оксана Годованська – антрополог, кандидатка історичних наук (2006), старша наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України. Сфера наукових зацікавлень охоплює діаспорознавтсво, антропологію повсякдення, усну історію. Авторка низки наукових публікацій про творення новітніх діаспорних спільнот українців і повсякденне життя вчителів у радянський час. Живе і працює у Львові.

 

міжнародний інтелектуальний часопис

Don't Miss