Україна Модерна

3 березня 2015 р. у Центрі візуальної культури НаУКМА (м. Київ) з нагоди Міжнародного жіночого дня та на відзначення 100-річчя початку Першої світової війни відбулася лекція знаної дослідниці жіночої історії Франсуази Тебо / Françoise Thébaud. Захід було спільно організовано Французьким інститутом та виданням «Політична критика».

Франсуаза Тебо досліджує різні аспекти участі та ролі жінок у роки Першої світової війни 1914-1918 рр. На лекцію французької вченої цього вечора зібралося понад 50 осіб. Прикметно, що серед присутніх однозначна більшість належала жінкам. Велика кількість зацікавлених свідчить про актуальність та відчутну потребу киян дізнатися більше про жіночий досвід переживання війни. 

 

 

За півтори години виступу Франсуаза Тебо зупинилася на чотирьох основних складових свого дослідження.

  • хронологія та форми мобілізації жінок
  • випробування та зміни у повсякденному житті
  • ставлення: між партріотизмом, пацифізмом та соціальними протестами
  • вплив війни на індивідуальний життєвий шлях, місце жінки у суспільстві.

Війну 1914-1918 років сучасники назвали великою війною, тому що вона породила нові небувалі раніше явища та зміни. Вона була довгою, смертоносною, тотальною. Ця війна спричинила фізичну і культурну мобілізацію і військових, і цивільного населення, чоловіків та жінок. Велика війна не була лише чоловічою справою. Перед тим, як докладно розглянути зазначені аспекти теми, Франсуаза Тебо у вступі торкнулася деяких історіографічних питань. З метою візуалізації та кращого сприйняття інформації були запропоновані у вигляді слайдів додаткові інформаційні блоки, короткі висновки та фото. Багатий ілюстративний матеріал дав змогу слухачам поринути у візуальну культуру часів війни, адже тогочасна індустрія пропаганди активно використовувала жіночі зображення на плакатах та листівках.

Представлене дослідження стосувалося головно Франції, хоча авторка вдавалася й до порівнянь ситуації в інших країнах Західної Європи. Вчена окремо наголосила, що воєнний досвід жінок у роки війни був дуже різним - залежно від віку, національності, суспільного положення та матеріального стану. Звертаючись до питань історіографії, Франсуаза Тебо вказала, що протягом перших повоєнних десятиліть, вчених цікавили дипломатичні та військові аспекти конфлікту, зокрема, причини війни: тогочасні студії зосереджувалися на вивченні чоловічої військової і політичної еліт, які приймала рішення у ті часи. Починаючи з 1970-х років розвивається соціальна історія – зростає увага дослідників до вивчення суспільства у стані війни та воєнний досвід різних соціальних груп. До поля зору дослідників потрапляють питання повсякденног життя, воєнної економіки, соціальних конфліктів тощо. З розвитком жіночої історії особливої ваги набуває вивчення саме жіночого досвіду війни. З піднесенням гендерних студій в історії щораз більше уваги приділяють гендерним аспектам війни, зокрема - трансформаціям культурних уявлень та норм маскулінності і фемінності, особливостям використання відповідних образів у воєнній пропаганді. Дослідження чоловічого досвіду участі у бойових діях показали неоднозначність сприйняття війни різними віковими групами, засвідчили глибоку травматичність пережитого на фронті, підважили стереотипні уявлення про чоловіків як природжених безстрашних воїнів.

Хронологія та форми мобілізації жінок

Первісно цю війну уявляли як коротку, швидку і переможну, то ж загальна мобілізація до війська чоловіків у країнах Європи супроводжувалась закриттям підприємств, власниками та працівниками яких були саме чоловіки. Жінки у містах, які через це також втратили роботу і заробіток своїх мобілізованих чоловіків, опинилися в економічній скруті. Для декого виходом стала праця у майстернях з рукоділля, заснованих заможними дамами. Війна дала значний поштовх жіночій доброчинності. Водночас селянки змушені були негайно заступити чоловіків у сільському господарстві, щоб своєчасно зібрати врожай 1914 р. Війна дуже швидко перетворилася на смертоносну, відчувалася гостра нестача військової медичної служби. На воєнних плакатах того часу з’являється новий жіночий образ медсестри – “білого ангела” – яка турбується про поранених.

Коли стало очевидним, що війна буде тривалою, уряди країн усвідомили необхідність реорганізації економіки для роботи в режимі воєнного часу, щоб забезпечити населення першорядні потреби населення та армії.

Величезні людські втрати на фронтах вимагали подальшої моболізації чоловіків. Усе це призвело до потреби ширшого залучення жінок до роботи у промисловості, що негайно знайшло своє відображення на воєнних плакатах того часу. Процес трудової мобілізації жіноцтва різних країн мас свої особливості: у Франції він був суголосний бажанню багатьох жінок мати оплачувану роботу, у Німеччиниі уряд централізовано координував цей процес, тоді як у Великобританії довелося домовлялися з профспілками, що прагнули забезпечити інтереси чоловіків, і наполягали, аби прийом жінок на роботу був тимчасовим.

Жінки різного віку і статусу стали до праці, замінивши чоловіків там, де було можливо: вони працювали не лише листоношами, офіціантками, водіями трамваїв, але й на інших раніше суто “чоловічих” роботах (в тому числі у важкій і воєнній промисловості). Вкрай важкі і небезпечні умови праці та 11-12 годинні робочі зміни не зупиняли жінок, які швидко опановували нові спеціальності та демонстрували вкоку продуктивність. Водночас високою була і оплата такої праці. Загалом протягом війни у Франції, де до 1914 р. жінки становили третину робочої сили, їх частка у промисловості та торгівлі зросла на 20 %, тоді як у Великобританії, де у довоєнний час заміжні жінки були переважно домогосподарками, частка працюючих жінок зросла на 50 %.

У той час у діючих арміях європейських країн жінок не було. Окрім російського жіночого батальону під командуванням Марії Бочкарьової та британського допоміжного армійського корпусу, уряди інших держав не допустили жінок до військової служби з огляу на панівні суспільні стереотипи та упередження.

Випробування та зміни у повсякденному житті

Населення окупованих територій потерпало від насильства, примусу до праці, терору, грабунків, вбиств та руйнувань, що викликало потоки біженців з Півночі Франції. Серед воєнних злочинів німецьких вояків у Бельгії та на півночі Франції – згвалтування місцевих жінок, масштаби якого годі оцінити. Новою проблемою воєнного часу стали діти, народжені внаслідок згвалтування.

Жінки окупованих теренів брали участь у русі опору, організовували мережі для втеч і розвідки, які, втім, було зруйновано у 1915 р. Деякі жінки згодом стали символом опору окупантам та були нагороджені за героїзм.

Водночас у тилу війна не відчувалася безпосередньо, але там жінки також страждали від розлуки і самотності: лише зрідка солдати отримували короткі відпустки, щоб навідати родину. Рятувало листування: воно було щоденною практикою, яку опановували ще в школі. Тогочасне листування є цінним джерелом для дослідників, які вивчають воєнне повсякдення. Фронтові листи стають популярною темою воєнного плаката.

Від самого початку війни смерть стала масовим явищем, однак втрати різних країн були неоднаковими: найбіьших втрат зазнали Німеччина (1,8 млн) та Росія (1,7 млн), а також Франція і Австрія (1,3 і 1,4 млн відповідно), тоді як загинуло 750 тис бритнців і 115 тис американців. У війську найбільш ризикованою для життя була служба у піхоті, що складалася переважно з селян. Водночас зазнало втрат і цивільне населення, зокрема жінки, які страждали від голоду, надмірних фізичних і психологічних навантажень на підприємствах і вдома, хвороб воєнного часу (туберкульоз). Особливо потерпали селянки, яким довелося замінити не лише чоловіків, але й коней,яких також забрали для потреб армії. У містах відчувалася гостра нестача продовольства, адже всі ресурси були спрямовані на потреби війська. Мешканців закликали до економії і ощадності, подекуди була запроваджена карткова система. Однак за час війни чимало людей загинули від голоду (у Німеччині – близько 700 тис)

Ставлення до війни: між партріотизмом, пацифізмом та соціальними протестами

У суспільствах, що воюють, від жінок очікують особливого патріотизму: вони мають віддавати вітчизні своїх синів і чоловіків, надихати їх мужністю і виряджати на фронт. При цьому жінки мали зберігати вірність своїм чоловікам: жіноча сексуальність перебувала під пильним контролем. Для жінок повсякденний патріотизм означав вистояти, вижити, виказуючи жертовність і милосердя.

З початком війни призупинив свою діяльність і міжнародний феміністський рух: на цей час пріоритетом активісток стали не стільки жіночі права, скільки патріотичний обов’язок. Феміністки підкреслювали важливу роль жінок у часи війни, які на ділі засвідчили здатність до праці у різних сферах. Феміністки спрямували свої зусилля на захист найбільш знедолених жінок. Пацифістська течія жіночого руху була у меншості, хоча назагал феміністки прагнули миру для своїх країн. У 1915 р. феміністки зібралися у Берні під егідою Клари Цеткін, яку, за озвучених там заклик до негайного миру, було ув’язнено.  Інший жіночий конгрес у Гаазі, у квітні 1915 р. зібрав близько 900 учасниць. Окрім заклику до миру та надання жінкам рівних прав, його наслідком цього стало створення Міжнародної ліги жінок за мир і свободу. З 1917 р. суфражистки повернулися до вимоги надання жінкам виборчих прав. На час війни практично у всіх країнах були заборонені будь-які акції громадянської непокори, страйки і демонстрації, однак жінки регуляно порушували цю заборону, протестуючи проти нестачі харчів, низьких зарплат, інфляції.

Впливи війни на індивідуальний життєвий шлях та місце жінки у суспільстві.

Багатьох істориків особливо цікавить тема впливу війни на життя жінок. Зокремає, постає питання, чи війна емансипувала жінку? Є два аргументи на користь ствердної відповіді. По-перше, це засвідчує мода 1920-х років: короткі стрижки і спідниці дозволили жінкам різних верств звільнити від умовностей власне тіло. По-друге, після закінчення війни жінки багатьох європейських країн (окрім Франції та Італії, де це сталося значно пізніше) отримали виборчі права.

Війна стала серйозним випробуванням для усіх громадян воюючих країн. Повоєнне суспільство, після пережити труднощів і втрат, жило скорботою і почуттям боргу перед загиблими. Пропам’ятні практики (меморіали та вшанування героїв та жертв війни) розгорталися на тлі невирішених соціальних проблем вдів і сиріт. Спостерігалося загальне, колективне прагнення після війни повернутися до нормального трибу життя: звідусіль лунали заклики до повоєнної відбудови та заохочення жінок до материнства.

 

Фізично і психічно травмовані війною ветерани поверталися у свої сім’ї, створюючи нові проблеми, їх адаптація до цивільного життя була складною і болісною. З іншого боку, чимало жінок здобули новий корисний досвід, знання та навички, усвідомили свої права. Через фронтові втрати чимало робочих місць були вакантними для жінок і ті змогли утвердитися у різних професіях. Війна справді посприяла емансипації жінок, особливо молодих дівчат з заможних родин: вони отримали більше особистої свободи, позбулися контролю батьків. Праця під час війни дала багатьом жінкам змогу здобути освіту і фах, тоді як раніше їх єдиною долею було життя заміжньої матері-домогосподарки. Підсумовуючи Франсуазе Тебо ще раз наголосила, що вплив війни на долю жінок був настільки ж різним, наскільки різними є самі жінки.

 

У публікації використано ілюстрації, надані Авторкою та запозичені із відкритих джерел.

 

Конспектувала Олена Брайченко
к.і.н.,старша наукова співробітниця відділу культурологічних досліджень
Науково-дослідного інституту українознавства

 

Франсуаза Тебо / Françoise Thébaud – почесна професорка новітньої історії Авіньйонського університету, наукова співробітниця Інституту гендерних досліджень Женевського університету. Співдиректорка журналу «Clio, Femmes, genre, histoire». Спеціалістка з жіночої та гендерної історії, авторка монографій "Écrire l’histoire des femmes et du genre" (Lyon, 2007), «Les Femmes au temps de la guerre de 14» (2013), була співредакторкою фундаментальної праці «Історія жінок Заходу. Том 5. XX століття», що перекладена багатьма мовами. Зараз працює над біографією Маргарити Тібер / Marguerite Thibert (1886 – 1982), докторки філологічних наук, пацифістки, феміністки, соціалістки, експертки з жіночої праці в Міжнародній організації праці.

 

Пропонуємо за цією темою ознайомитися також:

Оксана Дудко. Програма курсу "Перша світова війна: між історіографією і ювілеєм"

Лекція Олени Стяжкіної «Жінки України в повсякденній окупації: відмінності, інтенції та ресурси виживання»

 

 

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Антропологія простору. Т. 1. Культурний ландшафт Києва та околиць / За науковою редакцією Марини Гримич. - Київ: Видавництво Дуліби, 2017. - 316 с. Антропологія простору. Т. 1. Культурний ландшафт Києва та околиць / За науковою редакцією Марини Гримич. - Київ: Видавництво Дуліби, 2017. - 316 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!