Україна Модерна

// Ольга Зброжко

 3–6 листопада 2016 у Вільнюсі (Литва) відбувся міжнародний семінар Памятати радянські репресії: 25 років тому. У його роботі взяло участь понад 20 фахівців музейної справи, дослідників та громадських діячів із восьми країн (Німеччини, Литви, Білорусі, України, Молдови, Грузії, Вірменії та Росії). Захід проведено за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини, Фонду імені Конрада Аденауера та Центру досліджень геноциду та резистансу жителів Литви.

Основна мета заходу – простежити, як через 25 років після розпаду Радянського Союзу в суспільстві зберігається пам'ять про карально-репресивну систему. Учасникам було запропоновано висвітлити радянські репресії в різних пост-радянських країнах через презентації музейних проектів та громадських організацій, акцентуючи на необхідності поширювати інформацію про радянські репресії і злочини у суспільстві.

Серед головних завдань семінару: ознайомитись із уже створеними музейними установами, організаціями, проектами та обговорити перспективи їхньої подальшої співпраці; дослідити, у яких сферах вже ініційовані проекти, а де співробітництво має бути більш розширеним та які конкретні пропозиції можуть бути представлені до обговорення; важливість створення спільної платформи для обміну думками серед дослідників та працівників музеїв.

До участі у проекті організатори запросили учасників країн Східного партнерства ЄС та Росії, щоб налагодити комунікацію, обговорити різноманітні підходи в дослідженнях та обмінятися досвідом у вивченні історії радянських репресій та окреслити можливості подальшої співпраці.

У семінарі взяли участь представники національних музейних інституцій, державних органів, які оприлюднюють інформацію про злочини радянських спецслужб, а також громадські організації, які досліджують цю тематику. Під час презентації проектів учасники мали змогу ознайомитись з актуальними проблемами наукових досліджень, сучасними методами музейної, експозиційної візуалізації та проаналізувати різноманітні підходи у різних країнах щодо представлення трагічного минулого.

Особливий інтерес викликали презентації білоруських колег Владзіміра Багача та Валерії Чарнаморцавої. Адже через неможливість на державному рівні створити музей чи експозицію, де б висвітлювали репресії радянського режиму, громадські активісти та дослідники представили змістовний та якісно виконаний проект “Віртуальний музей радянських репресій у Білорусі”. Варто зазначити, що на території радянської Білорусії політичні репресії розпочались одразу після Жовтневої революції 1917 року і тривали практично до падіння радянського режиму. Жертвами переслідувань стали представники і культурних та політичних еліт, звинувачені в буржуазному націоналізмі, і селяни в період колективізації. Тому діяльність віртуального музею спрямована на збирання і збереження спогадів жертв репресій, пошук матеріальних свідчень злочинних діянь радянської репресивної машини.

Не менш цікавою була презентація Ірини Кашталян та Вольги Іванової по проекту “Білоруського архіву усної історії”, про який уже неодноразово доводилось чути українській академічній спільноті на наукових конференціях, зокрема у контексті розвитку студій з усної історії. Проект спрямований на збирання інформації від свідків радянського періоду на території Білорусії.

Колеги з Грузії Маріам Інаняшвілі та Міхеіла Гапріндашвілі презентували один із наймолодших музеїв своєї країни – “Музей окупації Грузії (1921–1991)”, продемонструвавши цікаві візуальні експозиційні рішення, серед яких – залучення автентичних тюремних експонатів в експозицію. Тематично це чи не єдиний музей у країні, який присвячений жертвам радянських репресій та антирадянським рухам.

Дослідники з Молдови Віргіліу Бірладеану та Людміли Кожокару на прикладі “Музею жертв депортацій і політичних репресій” при Національному музеї історії Молдови показали історію створення музею (у 2012 році), де висвітлені реальні факти злочинів радянської влади, масові депортації 1941 р. та штучний голод 1946–1947 років. Також презентували дослідницький центр “ProMemoria”, який був започаткований як громадський проект, а згодом отримав статус дослідницького центру при державному університеті Молдови.

Науковець з Вірменії Сурен Манукян присвятив свою презентацію історії сталінських репресій та важливості зберегти пам’ять про них в сучасному суспільстві. Проект презентував візуалізацію цієї теми в “Музеї-інституті Геноциду вірмен”, наголосивши на необхідності досліджувати історію радянських репресій та їхній вплив на сучасну історичну пам’ять.

Представниця “Центру А. Сахарова” з Росії Наталія Самовер ознайомила з проектом музейних експозицій, присвячених історії свободи і несвободи в СРСР, міфології та ідеології, ГУЛАГу, політичним репресіям, дисидентському рухові, а також з цікавими деталями з експозиції квартири-музею академіка А. Сахарова.

Наукові співробітниці Національного музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького” Ірина Єзерська та Ольга Зброжко представили дослідження, яке стосувалося історії створення музею, діяльності меморіалу та розвідки, пов’язані з окупаційними режимами та репресіями, переслідуваннями, масовими розстрілами 1941 року, історіями доль ув’язнених у цій тюрмі. Розповіли про нещодавні археологічні розкопки у подвір’ї музею, популяризаторську роботу серед учнів та студентів у рамках музейних проектів та взаємодію з громадськими організаціями.

Також у семінарі взяли участь представники Українського інституту національної пам’яті Лариса Бондарук та Ігор Кулик та співробітниця громадської організації Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР) Ольга Сало. У своїх презентаціях учасники проілюстрували можливості для комунікації дослідників з інших країн через відкриття архівів КГБ в Україні, цікаві приклади співпраці українських політв’язнів ГУЛАГу із представниками інших національностей під час організації повстань у радянських концтаборах. Навели приклади взаємодії різних українських інституцій у вшануванні пам’яті жертв радянських репресій та ознайомили з діяльністю ЦДВР і відкритим електронним архівом визвольного руху.

Триденний семінар мав інтенсивну програму. Окрім теоретичних обговорень, презентацій та дискусій, пов’язаних із представленнями національних музеїв та громадських проектів, учасники мали можливість відвідати актуальні тематичні музеї Вільнюса, пов’язані з історією радянської окупації: “Музей жертв геноциду” та “Меморіальний комплекс-парк пам’яті Тускулене”.

Відвідини “Музею жертв геноциду” дуже вразили учасників семінару. Тут працівниці українського Музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького” отримали можливість запизичити певний досвід роботи, адже в обох випадках йдеться про цілковито автентичне в’язничне приміщення та тематику масових розстрілів у тюрмах КДБ.

Сучасні експозиції ілюструють втрату незалежності Литви в середині ХХ століття, репресії з боку радянської влади, самовіддану і вперту боротьбу за відновлення незалежності, переслідування, депортації, перебуванні в таборах ГУЛАГу, діяльність КДБ, цивільний антирадянський опір 1954–1991 років. Колишню внутрішню в’язницю КДБ залишили автентичною, точніше такою, якою її покинули співробітники служби безпеки в серпні 1991 року.

Вражаючими були відвідини “Меморіального комплексу-парку пам’яті Тускулене”. У радянський період територія націоналізованого маєтку стала місцем, де приховували злочини репресивних структур. У 1944–1947 рр. відбувалися таємні поховання тіл борців збройного антирадянського опору і їхніх командирів, духовенства, учасників повстання у червні 1941 р., бійців Армії Крайової (Польща) та інших “ворожих” радянському тоталітарному режимові осіб, убитих у внутрішній в’язниці НКВС–МДБ та на околицях Вільнюса. Після відновлення незалежності Литовської держави на території маєтку були знайдено останки 724 осіб, які тепер спочивають у каплиці-колумбарії меморіального комплексу. В експозиціях меморіального комплексу розкрито жорстокі способи вбивства засуджених, експонують архівні документи, що містять інформацію про виконавців екзекуцій, а також нагороди, які вони отримали за «хорошу службу».

Під час відкритих обговорень, дискусій та консультацій учасники почерпнули від колег з різних країн чимало інформації про особливості роботи у схожих інституціях. Спілкуючись із музейними працівниками та дослідниками радянських репресій на спільні теми, які стосувались роботи над музейними експозиціями, створення освітніх проектів та тонкощів музейної роботи, учасники семінару здобули цінний досвід для подальшої наукової роботи.

Наприкінці семінару відбулась робота в групах, де обговорювали проблеми та аналізували музейну візуалізовану історію, яка об’єднує посткомуністичні країни. Всі учасники мали змогу поділитись враженнями від триденної роботи семінару, винести певні питання на загальну дискусію, обговорити проблеми взаємодії та особливості сучасного наукового дослідження, і – щонайважливіше – заручитись важливою професійною комунікацією.

Варто зазначити, що завдяки високому рівню організації семінар відбувся в доброзичливій атмосфері, що сприяло інтенсивній та плідній роботі. Учасники збагатились корисними порадами, новими ідеями, планами та науковими знайомствами.

 У публікації використано світлини, надані Авторкою.

 ______________________________________

 

 

Ольга Зброжко – історикиня, випускниця магістратури Львівського національного університету ім. Івана Франка, аспірантури Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, молодша наукова співробітниця Національного музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького”. Сфера наукових інтересів: репресій щодо духовенства Української Греко-Католицької Церкви в час підпілля, архіви партійних та державних органів радянської влади та відображення в них діяльності ОУН та УПА. Живе і працює у Львові.

 

 

 

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с. Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!