Міжнародна конференція “Спадок світових воєн та досвіди окупації України”

03.04.2015
1 хв читання

Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні, онлайн-портал Historians.in.ua та Українська Асоціація дослідників жіночої історії та Українська Асоціація Усної історії запрошують Вас до участі у міжнародній історичній конференції:

СПАДОК СВІТОВИХ ВОЄН ТА ДОСВІДИ ОКУПАЦІЇ УКРАЇНИ

Час: 16-17 квітня 2015 р.

Місце: Музей історії Києва, вул. Богдана Хмельницького, 55, Київ

У 2015 р. світ відзначає 70-річчя закінчення Другої світової війни та перемоги над нацизмом, після якого у Європі на тривалий час було встановлено мир та запроваджено систему міжнародної безпеки. Проте нині вона опинилася під загрозою через збройну агресію проти України з боку Росії, а Європа та світ усе частіше говорять про загрозу нової світової війни, нехай вона поки що має характер «гібридної» або «холодної». Це ставить на порядок питання того, чи достатньо людство засвоїло уроки Першої та Другої світових та зробило відповідні висновки, щоб уникнути повторення глобальних конфліктів?

Небезпідставно вважається, що Друга Світова війна була спровокована нерозв’язаними суперечностями першої. Подібним чином витоки нинішнього конфлікту, що розгортається на території України і ризикує вийти за її межі, слід шукати, не в останню чергу, у недостатньому осмислення досвіду Світових воєн, у його міфологізації, передовсім на пострадянському просторі. Ініціатори нового збройного конфлікту апелюють до героїчного минулого воїнів-визволителів часів «Великої вітчизняної війни», водночас у тезі про «народ-переможець» формулюючи для себе певну індульгенцію для майбутніх «перемог над фашизмом». Таким чином нинішній російсько-український конфлікт теж розглядається у символічному контексті цього героїчного наративу, де на місце ворогів-«фашистів» призначено українців. 

Як під час Першої та Другої світових воєн, так і нині Україна була і є територією не лише збройного протистояння, але й окупації, проте останнє явище досі було недостатньо дослідженим в українській науці й лише зараз стає темою публічних дискусій. Окупацію зазвичай важче вписувати до загальноприйнятих чи «політично зручних» історичних наративів. У контексті національно-патріотичних змагань вона виглядає принизливо, а для (нео)радянського героїчного наративу – ганебно, через що роки окупації під час обох світових воєн переважно випадали із контексту колективної історичної пам’яті. Тому панівні практики окупаційних режимів та стратегії виживання цивільного населення досі розглядалися у специфічних ракурсах: підпільної боротьби з окупантами, меншою мірою – жертв серед цивільного населення і вже геть на маргінесі – проблем колабораціонізму. Проте нинішня агресією Росії проти України, анексія Криму та збройний конфлікт на Донбасі ставить проблему окупації на порядок денний в Україні та Європі  та змушує придивитись до нього уважніше, зокрема, звернутись до істотних паралелей та досвіду минулого.

Програма конференції тут

 

Весь робочий стіл

 

міжнародний інтелектуальний часопис

Don't Miss