Добірка матеріалів з жіночої/гендерної тематики на сайті “Україна Модерна”

08.03.2017
15 хв читання

До Міжнародного дня прав жінок, підхоплюючи чудову ініціативу видавництва і часопису “Критика” –  “Україна Модерна” пропонує ОНОВЛЕНУ добірку матеріалів з жіночої/гендерної тематики, що були опубліковані на нашому ресурсі у різний час

 

 

 

СТАТТІ, ДОСЛІДЖЕННЯ

Катерина Кобченко

На світанку жіночої освіти в Україні: шляхи навчання та праці перших студенток
Доступ жінок до вищої освіти був однією з перших вимог у боротьбі за жіночі права в межах феміністського руху. На підросійській Україні «освітній похід» жінок був чи не єдиною легальною сферою жіночого активізму й набув широкого розмаху. Якими шляхами жінки реалізовували свої освітні прагнення на межі ХІХ-ХХ ст.? Які мотиви спонукали жінок до навчання? Які труднощі їм довелося долати, доки вони досягли офіційного визнання рівних з чоловіками прав на освіту, наукову працю і кар’єру? Імена та здобутки перших науковок, їхні докторські дипломи ставали тоді своєрідними «знаменами» жіночого руху, переконливими свідченнями інтелектуального потенціалу жіноцтва й важливими віхами у справі досягнення жінками рівних прав.

Оксана Кісь

Віра та релігійні практики у досвіді українок-невільниць ГУЛАГу (1940-50-і)
У добу сталінізму десятки тисяч українок опинилися у таборах та в’язницях за звинуваченнями у політичних злочинах. Та що насправді нам відомо про те, як жили ці жінки у неволі – роками, часом – десятиліттями? Що допомагало їм виживати у нелюдських умовах ГУЛАГу? У цій статті розглядаємо релігійне життя українських жінок-політв’язнів (їхні повсякденні релігійні практики, імпровізовані богослуження, підготовка і відзначення головних християнських свят) не лише для того, щоб реконструювати цю сторону життя невільниць, але й спробувати осягнути роль віри, молитви, християнських атрибутів та ритуалів для збереження психічного здоров’я, стійкості духу та самого виживання у таборах та в’язницях ГУЛАГу.

Юрген Наутц

Кампанія по боротьбі з торгівлею жінками в Австрії перед Першою світовою війною
Перша хвиля глобалізації та міграції, що була продуктом індустріалізації від другої половини ХІХ ст., принесла феномен «торгівлі білими рабами». Торговці полювали головно за жінками і дівчатами в найбідніших регіонах Габсбурзької монархії, зокрема – в Галичині. Скоро ця проблема постала на політичному порядку денному, передусім завдяки зусиллям ініціатив громадянського суспільства. Стратегії протидії торгівлі жінками залучали урядові структури, і таки досягли успіху в Австрії та поза нею. Ця стаття показує співпрацю між державою та громадянським сектором в Австрії на прикладі діяльності «Австрійської ліги захисту молодих жінок та дітей».

Мар’яна Байдак

Втеча і повернення: українки в лавах Січових стрільців
У роки Першої світової війни служба у війську стала справою не тільки чоловіків, а й жінок. Війна відкрила перед жінками нові можливості, давала змогу проявити свою особистість. Участь жінок у легіоні Українських січових стрільців є темою майже недослідженою. Які дилеми і перешкоди поставали перед жінками у війську? Яким було суспільне сприйняття жінок зі зброєю? Для когось фронт був способом втекти від консервативних гендерних устоїв, але закінчення війни повертало жінок до традиційної буденності. Що насправді ми знаємо про повсякдення та індивідуальний досвід жінок у січовому стрілецтві, якщо відкинути стереотипи та історичні міфи?

Оксана Мельник

Старість і старіння у практиці письма Наталії Кобринської

Стаття присвячена письменницькому осмисленню феномену старості на прикладі творів Наталі Кобринської. Якою бачила старість авторка, як її інтерпретувала, наскільки автобіографічними були ці інтерпретації? Пошуки відповідей на ці та інші запитання здійснені на основі аналізу оповідань, написаних нею в різні вікові періоди життя. Свою першу письменницьку спробу двадцятивосьмирічна Кобринська розпочала після смерті чоловіка, зробивши головною героїнею власного літературного дебюту майже шістдесятилітню жінку.

Ольга Ніколаєнко

Твердиня польськості: національна місія жінки у польській родині Наддніпрянщини на межі ХІХ-ХХ ст.

У родинних відносинах поляків Наддніпрянщини на межі ХІХ-ХХ ст. відбувалися зміни. Як впливало обмеження можливостей польської спільноти брати активну участь у політичному й культурному житті на політизацію їх приватного простору? Нова роль родини як “твердині польськості” призвела до зміни ролі польських жінок у сім’ї: на них було покладена відповідальність за формування національної ідентичності нащадків, збереження історичної пам’яті, підтримання католицької віри.

Гелінада Грінченко

Радянські примусові робітниці в німецьких дослідженнях націонал-соціалізму

Радянські жінки, які становили ледь не половину усіх залучених до примусової праці осіб і були наймолодшими за віком, працювали і в промисловості, і на транспорті та будівництві, і в сільському господарстві, при церквах і магістратах, а також у хатньому господарстві. Що відомо про життя цих жінок у Німеччині? Як вивчала німецька історіографія досвід та долі підневільних працівниць? Які теми та сюжети з життя жінок-остарбайтерок цікавлять сучасних німецьких науковців? Про що мовчать джерела і дослідники, і чому? У цій статті авторка шукає відповідей на ці та інші запитання, критично аналізуючи доробок німецьких істориків.

Іванна Черчович

Подружні зради в галицьких сім’ях кінця ХІХ – початку ХХ століття
Чим був шлюб для тогочасної людини? Як у суспільстві трактували подружню зраду? Як найчастіше пояснювали її причини, яким було значення зради у стосунку до запідозрених чоловіків і жінок? Як часто подружня невірність ставала причиною розлучень? Відповіді на ці запитання шукатиму на основі аналізу особистого листування, представленого родинами тогочасної української інтелігенції Галичини (Барвінських, Грушкевичів, Крушельницьких), а також спогадів, матеріалів преси та архівних документів означеного періоду.

Марта Гавришко

Заборонене кохання: фактичні дружини учасників підпілля ОУН та УПА у 1940-1950-х рр.
Особисте життя і стосунки жінок-учасниць українського підпілля 1940-50-х рр. зазвичай залишаються поза увагою дослідників: практично не вивчені питання жіночої тілесності, репродуктивної поведінки, особистої гігієни, сексуальності і романтичних зв’язків. Стаття є першою в Україні спробою проаналізувати механізми регулювання і нормування сексуальної поведінки підпільників та підпільниць в ОУН та УПА 1940-50-х рр., розглянути особливості їхніх зв’язків (романтичних та інтимних), а також вплив цих стосунків на статус жінок у підпіллі.  

Махтельд Венкен

Як спів може надати сенсу воєнному досвіду. Остарбайтерки в Бельгії повоєнного періоду
Колишні остарбайтерки з України, Росії та Білорусії, які залишилися в Бельгії після Другої світової війни, згуртовувались в організації колишніх радянських громадян. Основною формою своєї діяльності вони обрали хоровий спів. Завдяки колективному виконанню пісень воєнного часу ці жінки змогли в повоєнному житті підтримувати спільні спогади про пережите, надати йому сенсу, примиритися із собою та іншими. На межі усної історії, антропології, фольклористики, дослідниця показує, як через формування репертуару, нові смисли знаних пісень та колективне їх виконання колишні остарбайтерки змогли репрезентувати власний воєнний досвід, артикулювати свій наратив, маневруючи поміж офіційними (бельгійським та радянським) наративами Другої світової війни  

Олена Стяжкіна

Особистісний світ жінки-літератора в Україні у другій половині ХХ століття: спроба антропологічного аналізу
Як уявляли свою мистецьку долю жінки-літераторки, чим вони жили, про що мріяли? Чи співпадало їх бажане з тим, що вони отримували у разі існування як письменниці і поетеси?.. Існування жінки в літературі (…) було травматичним, незважаючи на успішність і визнання творчості авторок. Складність жіночого входження у літературний простір пояснювалась не лише розхожим поглядом на літературу, як на суто чоловічу справу, а і власним неусвідомленням жінок свого рівноправного місця в художньому просторі

Олена Барабан

Вона захищала батьківщину: образи жінок в сталінському кіно про Другу світову війну
Внесок радянських жінок в перемогу у Другій світовій війні не має аналогів у сучасній історії: близько 800 тис. жінок були на фронті. Після війни, однак, чимало жінок-ветеранів воліли мовчати про свою участь у війні і жили з відчуттям, що перемогу в них «вкрали». Пропоноване у цій статті дослідження процесу нарративізації Великої Вітчизняної війни в радянському кінематографі 1941-1953 та аналіз особливостей жіночих персонажів у фільмах про війну допомагає зрозуміти, як склалась така соціальна ситуація.  

Ришард Купідура

Мова, стать, влада — літературні проекції проблем

Прокляття стародавніх китайців «Щоб тобі жити в цікаві часи!» здійснилося як у випадку Михайла Коцюбинського, так і у випадку молодшого на шістнадцять років від нього Володимира Винниченка.  

Tetyana Dzyadevych

Gender and WWII: framing new approaches
The war per se not only violates human lives, destroys material objects, redraws political maps and changes world power order. The war also violates the system of values and fundamental beliefs, challenges the ethical and moral basics of people’s everyday life  

Марина Гримич

Paterfamilias (про форми чоловічого домінування в українській селянській культурі)
На сьогодні аксіоматичним є твердження про те, що традиційне суспільство орієнтувалося на гендерні патріархатні стереотипи і що гендерною ознакою традиційного суспільства є домінування чоловіка над жінкою. Останню тезу, втім, можна прийняти із застереженнями. У сільській культурі ХІХ ст., як відомо, існувала чітка…  

Юрій Волошин

Родина й домогосподарство козаків міста Полтави в другій половині XVIII cт. (за матеріалами Румянцевського опису)
Відомий дослідник історії козацтва 20-х рр. ХХ ст. – Сергій Шамрай, який вивчав козаків м. Полтави за матеріалами Румянцевського опису, так пояснив концентрацію своєї уваги лише на їхньому економічному становищі: «Румянцевський Опис дійшов до нас не ввесь…  

Оксана Кісь

Колективна пам’ять та історична травма: теоретичні рефлексії на тлі жіночих спогадів про Голодомор
Останні два десятки років позначені по всьому світу справжнім «бумом пам’яті» та розквітом так званої «індустрії пам’яті», як в науковому, так і в суспільному житті. Явище, яке П’єр Нора називає «всесвітнім тріумфом пам’яті» чи навіть «меморіальною епохою» є справді глобальним та потужним.

Ірина Ігнатенко

Дівчина-наречена: дошлюбне інтимне спілкування української молоді (із книги «Жіноче тіло у традиційній культурі українців»)

Цей текст є розділом ІІІ «Дівчина-наречена: дошлюбне інтимне спілкування української молоді» книги: І. Ігнатенко. Жіноче тіло у традиційній культурі українців. — К. :Дуліби, 2012. – С. 73 – 99. Уривок публікуємо з дозволу видавництва та за згодою авторки.

Ігор Марков

Українці в Італії: феномен жіночої міграції
Італії належить особливе місце в історії новітньої української міграції одразу з кількох причин. По-перше, ніколи раніше українці масово не виїжджали до цієї країни; відтак у ній, як і в інших державах Середземномор’я, до яких упродовж перших двох десятиліть незалежності України, її громадяни прибувають.

Kerstin Bischl

Nina + Mascha + Katjuscha. Women in the Red Army 1941-1945
When on the 15th November 2002 the exhibition “Nina + Mascha + Katjuscha. Women in the Red Army 1941-1945” opened its doors at the German-Russian Museum in Berlin-Karlshorst, nobody expected it to be such a success. Whereas the museum is usually not crowded with visitors

Олена Петренко

Iнструменталізація страху. Використання радянськими та польськими органами безпеки жінок-агентів у боротьбі проти українського націоналістичного підпілля
У далекому 1987 році, в контексті майбутньої публікації своїх споминів в торонтському «Літописі УПА», Марія Савчин писала до Петра Потічного, на той час співредактора видавництва: «[…] Ще про арештування і тюрьми. Наше суспільство просто не настільки софістиковане, щоб писати про ті речі глибинно й об’єктивно з перспективи…  

ІНТЕРВ’Ю

Марта Богачевська-Хомяк: “Виглядає, що я ціле життя відгортаю ледь помітні стежки”

Ця розмова відбулася у Львові всередині листопада минулого року, коли професорка Марта Богачевська-Хомяк, колишня директорка Програми Фулбрайт в Україні, вкотре приїхала до України. У численних інтерв’ю для радіо і телебачення учену раз-по-раз питали про перевидання її знакової книги “Білим по білому. Жінки в громадському житті України. 1884–1939” (Київ, 1995), яка й нині не втратила актуальності. Чому і як писався цей текст, у який спосіб родина Богачевських опинилася в Америці, що означало бути повоєнною українською емігранткою у США півстоліття тому, і що найбільше вразило професорку Колумбійського університету під час першого візиту в Україну у 1980-х роках – читайте в цьому інтерв’ю. Це дуже приватна історія про самореалізацію українки у цілковито відмінному світі, і про слушність багатьох загальнолюдських універсалій, які наша гостя доводить собі все життя.

Наталія Яковенко: “Ніколи не будувала кар’єру, тільки власний паралельний світ

Вересневою гостею рубрики “Життєписи історії” є відома дослідниця ранньомодерної історії України, докторка історичних наук, професорка Києво-Могилянської академії Наталя Яковенко. У кількагодинному діалозі у помешканні вченої, між папками дрібнописаних рукописів з XVII століття, ми говорили про наслідки слідування за покликом серця, про опірність радянській системі і ціну збереження внутрішньої свободи, яку платить кожна особистість, коли стикається із системою. Відома вчена розповіла про те як майже випадково опинилася в історії, як обійшла КДБ, і про те чим “хворіє” cьогодні, сидячи за робочим столом.

СПОГАДИ, ДОКУМЕНТИ

Ярс Балан. Репортажі Ріа Клайман з подорожі по Східній Україні і Кубані наприкінці літа 1932 р.

Навесні 1933 р. газета Toronto Telegram опублікувала серію спогадів-репортажів канадської журналістки Ріа Клайман (Rea Clyman) про її неймовірну автомобільну подорож довжиною понад 7,5 тис. км від Москви до Тбілісі. Відважна жінка, яка вирішила на власні очі побачити процес “побудови комунізма”, змальовує жахливу людську ціну “досягнень” Першої п’ятирічки у селах і містах, які вона відвідала. Подана добірка дописів висвітлює період її подорожі теренами Східної України та Кубані. Матеріалам передує біографічний нарис про Ріа Клайман, що публікується вперше.  

Орландо Файджес

Надішли мені хоч слово. Правдива історія про любов і виживання у ГУЛАГу
З люб`язного дозволу автора та його видавців друкуємо українською уривок з нової книжки британського історика Орландо Файджеса, професора коледжу Біркберк (Лондонський університет) та автора кількох праць з російської культурної історії.

Свідчення Ерни Клінґер про життя в окупованих Бориславі, Дрогобичі та Львові
Тут публікуємо післявоєнне свідчення (або т. зв. “реляцію”) вчительки Ерни Клінґер про її життя в окупованих Бориславі, Дрогобичі та Львові. “Реляцію” записано у повоєнні роки Центральною єврейською історичною комісією (Centralna Żydowska Komisja Historyczna), яка в цей час займалася документацією Голокосту. Матеріал зберігається в Архіві…  

Людмила Бризгун

Cпогад із книги «Незвичайні долі звичайних жінок: усна історія двадцятого століття»
На початку вересня 2013 року в видавництві Львівської Політехніки була опублікована книга «Незвичайні долі звичайних жінок: Усна історія двадцятого століття», упорядкована Іроїдою Винницькою, Оксаною Дмитерко та Наталею Федорович, з передмовою Ярослава Грицака. Вона започаткувала…  

Кристина Хіґер

Свідчення дівчинки про Голокост у Львові
Запрошуємо переглянути записані Єврейською історичною комісією 6 лютого 1947 року свідчення одинадцятирічної дівчинки Кристини Хіґер, яка разом із родиною протягом 14 місяців у 1943-1944 роках переховувалася від переслідувань нацистів в системі міської каналізації Львова. Свідчення є унікальними, оскільки переживання маленької Крисі були зафіксовані…  

ВІДЕОМАТЕРІАЛИ

Лекція Катерини Кобченко “«Нова радянська жінка»: Емансипаційні практики радянської влади 1920-1930-х років”

24 жовтня в межах телепроекту “Суспільний Університет” на УТ-1 відбулася лекція Катерини Кобченко “«Нова радянська жінка»: Емансипаційні практики радянської влади 1920-1930-х років”. Дослідниця аналізує тогочасну гендерну політику, вказуючи на її змінність в залежності від ідейно-партійної кон’юктури, процес формування  “соціального контракту” радянської держави з жінками, появу нових можливостей для жінок та очікувань від них, і як результат констуювання нового ідеалу жінки – активної виробниці і турботливої дружини-матері водночас

Лекція Олі Гнатюк “Репресована пам’ять про війну та Голокост: Ольга Дучимінська та її оповідання ‘Еті’”

16 вересня 2016 р. в Українському Католицькому Унівреситеті відбулася відкрита лекція Олі Гнатюк “Репресована пам’ять про війну та Голокост: Ольга Дучимінська та її оповідання ‘Еті’”.
Доповідачка: др. Оля Гнатюк – професорка Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету та НаУКМА, перекладачка, громадська діячка, членкиня Польського та Українського ПЕН-Клубу.

Лекція Олі Гнатюк “Митці з Кафе миру. Ярослава Музика та коло її друзів”

15 вересня 2016 р. в Українському Католицькому Університеті відбулася відкрита лекція Олі Гнатюк “Митці з Кафе миру. Ярослава Музика та коло її друзів” в рамках програми Лекторію СУА з жіночих студій. Мистецьке життя Львова описували не раз, однак дослідники рідко звертали увагу, яку роль відігравали у ньому жінки. Лише сьогодні їхня творчість повертається до нас і промовляє. Лекція присвячена ролі видатних жінок під час війни.

Лекція Олени Стяжкіної «Жінки України в повсякденній окупації: відмінності, інтенції та ресурси виживання»

17 грудня 2014 р. в Українському Католицькому Університеті (м. Львів) відбулася відкрита лекція професорки Донецького національного університету Олени Стяжкіної «Жінки України в повсякденній окупації: відмінності, інтенції та ресурси виживання». Подія організована та спонсорована в межах діяльності Лекторію Союзу Українок Америки з жіночих студій в УКУ. Пропонуємо повний відеозапис лекції.

Лекція Олени Стяжкіної “Міщанка” та “бєздуховний обиватєль”: ґендерні аспекти радянської повсякденності”

18 грудня 2014 р. в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи (у Львові) відбувся черговий Міський семінар. Професорка Донецького університету Олена Стяжкіна мала виступ на тему “Міщанка” та “бєздуховний обиватєль”: ґендерні аспекти радянської повсякденності (середина 1960 – середина 1980 рр.)”. Публікуємо тут повний відеозапис події.

Лекція Йоанни Лісек „Їдиш як ключ до історії Центрально-Східної Європи, мова хасидів та жіноча мова”

16 травня 2014 р. в Українському католицькому унівреситеті відбулася відкрита лекція Др. Йоанни Лісек / Joanna Lisek (відділ єврейських студій, Вроцлавський Університет) на тему “Їдиш як ключ до історії Центрально-Східної Європи, мова хасидів та жіноча мова”. Лекція була частиною програми Днів Їдишу в УКУ. Пропонуємо повний відеозапис лекції.

Петро Дідула, Ольга Онишко

Проект документальних фільмів “Жіночі обличчя Майдану”

Серія документальних фільмів «Жіночі обличчя Майдану» – це не просто епічна картина української жінки у вирі найбільш драматичних подій новітньої української історії. Це історії про те, як жінки знайшли своє місце в Революції Гідності, стали її частиною, здійснили її.
Над відео-проектом “Жіночі обличчя Майдану” працювали Петро Дідула та Оля Онишко, які за період від 20 листопада 2013 р. до 15 квітня 2014 р. Записали 46 відеоінтерв’ю з різними жінками, що у різний спосіб брали участь у Революції Гідності.

Лекція Марти Богачевської-Хомяк “Тоталітаризм і жінки”

Лекція Марти Богачевсько-Хомяк “Тоталітаризм і жінки” відбулася у Львові, у Центрі міської історії Центрально-Східної Європи 12 лютого 2013. Феномен радянського тоталітаризму досі мало дискутований, а ще менше вивчений в Україні. Семидесятилітній досвід того режиму спонукає глибше проаналізувати глибинні причини його довготривалості. Чи є в культурі народів, де розвинувся тоталітаризм, щось, що сприяє його формуванню? Яку роль видіграють ґендерні відносини у становленні та підтриманні тоталітаризму? Яким чином суспільне становище жінок співвідноситься з функціонуванням тоталітарного режиму? Знана дослідниця історії українського жіночого руху розмірковувала про взаємини жінок і тоталітарних режимів в СРСР та нацистській Німеччині.

«Так, пам`ятаю»: спогади Кристини Хіґер-Керен

У цьому відео Кристина Хіґер-Керен розповідає про своє життя у довоєнному Львові та історію порятунку її родини. Матеріал є частиною документального фільму «Вихід із темряви. Історія дівчинки з каналів Львова», знятого Томашем Дроздовічем та Беатою Джон (2011). У період 1943-1944 років протягом 14 місяців 8-річна Крися з батьками, меншим братиком і групою євреїв переховувалися у системі міської каналізації.

ПЕРСОНАЛЬНІ БЛОГИ

Марта Гавришко

«Вони думали, що дівчата прийшли на війну, щоб їх розважати»: сексуальне насильство і армія

До початку війни на Сході України жіноче повсякдення у Другій світовій війні було просто темою історичних студій, хоча й важкою для вивчення. Що змінилося у ставленні до жінок на війні за 70 років? Чи завоювали жінки право бути трактованими як професійні бійчині? Чи досвід особистих відносин з побратимами може бути більш травматичний, аніж бойовий? Чого бояться жінки на війні? Про це та інше кілька думок на маргінесі розмов з двома жінками, які воювали по-різному, але за одне

“Не такі”: сексуалізація жінок-воїнів як стигма

З одного боку війна на Донбасі загострила консервативний гендерний порядок в українському суспільстві, з іншого – стала можливістю для багатьох жінок реалізувати себе у «чоловічих» професіях. Однак у воєнному дискурсі посягання жінок на чоловічу монополію на насильство сприймається неоднозначно. Патріархатні міфи і стереотипи призводять до конструювання специфічного образу жінок на війні з виразною прив’язкою до їхньої тілесності і сексуальності.

Дівчата зі зброєю vs чоловіки у спідницях

Сучасний гуманітарний дискурс акцентує вразливість дітей під час війни і потребу їхнього захисту. Міжнародне право покликане вберегти осіб віком до 18-и років від участі у збройних формуваннях незалежно від її проявів (господарські, військові функції, зв’язок, сексуальні послуги тощо). Однак і сучасні, і тим паче минулі війни показують – діти залишаються ресурсом мілатарних груп, які використовують їхню вразливість у власних цілях. Не стала виключенням і українська партизанка 1940-х років, життєздатність і ефективність якої не в останню чергу залежала від юних дівчат, які свідомо, чи будучи заручницями обставин, опинилися у її лавах.

Нелегітимні шлюби в підпіллі: історія “Тихої” і “Поліщука”

Приватне життя учасників/ць підпілля ОУН і УПА перебувало під суворим наглядом, особливо, коли мова йшла про зміни сімейного статусу. Шлюби не заохочували позаяк сім’я могла стати додатковим фактором ризику (через загрозу затримання/арешту чоловіка/дружини/дітей, витік інформації), демотивуючим чинником для продовження боротьби, матеріальним тягарем для підпілля.Вже створені сім’ї опікували: карали за адюльтер і забороняли розлучення. Попри це в підпіллі існували різноманітні шлюбні практики, легітимність яких була під питанням.

Наперекір «диктату кухні», або нотатки про захисниць

Попри масову залученість жінок до мілітарних структур і насильницьких практик в часи різних воєн на українських землях, їхній досвід залишається невидимим, або заретушованим. «Забутими» є не лише ті аспекти, які не вписуються у героїчний наратив, але й інші – пов’язані їхнім реальним вкладом у боротьбу за українську незалежність і територіальну цілісність. В суспільному дискурсі День захисника України позиціонується чоловічим, на відкуп жінкам залишають «свято весни і краси».  Не малу роль у цьому відіграють патріархатні уявлення про роль і покликання жінки, які обмежують її компетенцію до приватної сфери. Вони ж стають основним джерелом сексизму і мізогінії на фронті, що є не меншим викликом для жінок, аніж сама війна.

Олена Петренко

Гендерна історія на десерт, або як національна історія регламентує норми – Частина 1

Критика універсальності історіописання загалом не новина для феміністичних студій. «Загальна історія», як правило, встановлюється, реалізується і позиціюнується чоловіками; жіночим акторкам залишається їхня «інакшість», що загалом багато в чому дає можливість порівнювати східноєвропейські студії в Європі з гендерною історією, які залишаються аутсайдерами історіографічного бомонду.  

Жіночий ля-мінор «антибандерівських» фільмів

В цьому блозі я продовжу розповідати про характерні репрезентації учасниць українського націоналістичного підпілля в медійному дискурсі і зупинюсь на декількох досить яскравих образах, залишених нам радянським кінематографом.  

Літературні інсинуації: радянська проза про бандерівок та їх поборниць. Частина 1

Останнім часом, як ніколи раніше, терміни «бандеризм» та «бандерівці» отримали колосальне розповсюдження. Ними послуговуються як ті, хто звинувачують Україну загалом у повальному фашизмі, так і самі «фашисти» та «фашистки», іронізуючи з репортажів російських ЗМІ та винахідливо видозмінюючи вже цілком загальну назву, особливо не заглиблюючись в історичний контекст…  

Читаючи про «жінок Шухевича»

Як відомо, останнім часом відбулись вагомі кадрові зміни як у Галузевому державному архіві СБУ, так і в Українському інституті національної пам’яті, де сьогодні директором став відомий активіст Майдану, екс-директор архіву СБУ, публіцист та історик Володимир В’ятрович. Можна припустити, що незабаром на нас очікує черговий виток у національній історіографії, де вже за відомою схемою доби Ющенка будуть чітко відзначені кордони злочинців та жертв…  

Деконструкції декоративного. Про провокаційні спомини Данила Шумука та його жіночі портрети

Данило Шумук мало кому вгодив. Його спомини, що вийшли вперше 1974 року у видавництві «Смолоскип» стараннями Осипа Зінкевича, викликали одразу бурхливу дискусію в українській діаспорній пресі, й, власне, до сьогодні їхній зміст викликає сумнів і скепсис у національно налаштованих колах. Автор цих непростих мемуарів первісно належав до КПЗУ і відбув за свої погляди 5 років у польській в’язниці…  

Скельця ідеологічних романів. Кокотюха та Забужко про УПА, насилля і жінок

2012 року спеціальну відзнаку конкурсу «Коронація слова» за найкращий історико-патріотичний твір здобув роман «Червоний» Андрія Кокотюхи [1], у центрі якого життєві перипетії одного з командирів УПА – вигаданої особи на ім’я Данило Червоний. У тексті в формі споминів одразу трьох антагоністів подаються різні фрагменти життя повстанця…  

Оксана Кісь

8 Березня vs День Матері: 5 причин відмовитися від останнього

Щороку на початку березня активістки жіночих організацій, дослідниці жіночої історії та інші експертки з питань гендерної рівності переживають сезонні набіги і облоги журналістської братії, яка намагається з’ясувати, чи варто і як правильно відзначати в Україні 8 березня, і чому б натомість не святкувати День Матері? Розмірковуючи над цим позірно простим питанням, я зрозуміла, що можу знайти принаймні 5 причин, чому насправді варто відмовитися від Дня Матері на користь Міжнародного дня прав жінок.  

Весняне загострення, або з чим вітають посадовці українських жінок у Міжнародний жіночий день?

Від кінця 1990-х і донині щороку навесні українські посадовці усіх рівнів та лідери політичних партій звертаються до українського жіноцтва, оприлюднюючи у медіях свої вітання з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 березня. Роки минають, обличчя та політичне забарвлення очільників змінюються, країна та суспільство зазнають радикальних трансформацій, але слова привітань залишаються все тими ж. І сьогодні ми чуємо до болю знайомі шаблонні фрази, епітети і побажання. Чи бачать лідери і посадовці в українських жінках рівноправних і рівноцінних громадянок?  

(Не)Жіночі риси в історичному портреті міста

Коли придивитися до історичного портрету будь-якого сучасного українського міста, у ньому важко – часом майже неможливо – розгледіти жіночі риси. Історія міста залишається значною мірою чоловічою історією…  

Данило Судин

Невже права жінок – радянський спадок, який слід подолати?

Одним з проявів дерадянізації є відмова від радянських свят – 23 лютого, 9 травня, 7 листопада. В це ж товариство потрапило і свято 8 березня. Основні закиди щодо нього такі: свято принесене більшовиками на початку ХХ ст. Натомість щирі українці замість 8 березня мають вітати жінок в День матері в травні, бо саме останнє свято є справжньою українською традицією. То чи варто святкувати Міжнародний жіночий день взагалі?

КНИГИ

Ґендерний підхід: історія, культура, суспільство / Під редакцією Ліліани Гентош, Оксани Кісь. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. – 250 с.

Богачевська-Хомяк Марта. Дума України – жіночого роду. – Київ: Воскресіння, 1993. – 110 с. 2003. – 250 с.

Гешелес Яніна. Очима 12-річної дівчинки / Переклав Андрій Павлишин. – Київ: Дух і Літера, 2011. – 96 с.

 

міжнародний інтелектуальний часопис

Don't Miss