Персональні блоги: роздуми про актуальне, дискусії, полеміка
Пропоную до читання невеличкий літературоцентричний етюд, який прагне відповісти на питання: як і які історичні – або подібні до історичних – романи можливі у ХХІ столітті? Мій приклад – суперпопулярні у сьогоднішній Росії романи Ґузель Яхіної: «Зулейха відкриває очі» (2015), «Діти мої» (2018) й «Ешелон на Самарканд» (2021). Огляд романів Яхіної дає мені підставу зробити власне «літературне пророцтво»: серед українських письменників улюбленим та популярним стане той, хто поєднає звернення до історичних подій із зображення дива, яке відбувається з персонажами і яке творять персонажі. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Продовжую огляд монографії «Політика страху» британської дослідниці Рут Водак про правих популістів ув Европі та США, які пережили піднесення на початку ХХІ століття, а їхній порядок денний з наголосом на «політиці ідентичности» набув значення для всієї політичної сфери різних країн умовного «Заходу». Розвідка створена на підставі медія-дискурс-аналізу публічних виступів лідерів правопопулістських партій. У другій частині свого книжкового огляду звернуся до дражливих питань: «вторинного антисемітизму» та «юдео-християнської цивілізації», а також популізму 1990–2000-х років на пострадянському просторі, що виходить за межі розглянутої книжки, але не переступає меж нашого інтересу. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Хто глибоко й популярно напише про сьогодення? Адже «справді» наукові публікації про сучасність – завжди в дефіциті. Британська дослідниця Рут Водак написала якісну монографію про правих популістів ув Европі та США, які пережили піднесення на початку ХХІ століття, а їхній порядок денний з наголошенням на політиці ідентичности набув значення для всієї політичної сфери різних країн умовного Заходу. Розвідка створена на підставі медія-дискурс-аналізу публічних виступів лідерів правопопулістських партій. Пропоную свій огляд політологічно-лінгвістичної праці, в якому не можу уникнути звернення до українських і загалом пострадянських реалій, які завжди складніші, ніж на «Заході» – за Сяном та океаном. Перша частина огляду – про тематичні й методологічні засади книжки «Політика страху». читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Хто такі кримські караїми, або караї? Як сталося, що первинні представники «меншинної» конфесії юдаїзму та однієї з багатьох етнолінгвістичних груп єврейського народу – зробилися не тільки окремою нацією, а й навіть окремим етносом? У професійній історіографії є відповіді на це питання. Проте ці відповіді, по-перше, невідомі за межами професійної історіографії, а по-друге – наведені в історіографії без плинного суспільного контексту. Мене ж цікавить, чому кримські караїми зробили неочевидний вибір стати окремим народом і чому науковці пов’язали караїмів із хазарами, бодай писемні джерела мовчать про історію хазар після Хазарії. До того ж для мене важливо наголосити, що не тільки нації, а й етноси – творяться в історії. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Чому євреї настільки «помітні»? Вісім і одна причина «єврейської унікальности»
Чому євреї настільки «помітні» у світовій історії? Помітні за різних епох і відомі на різних континентах. І ця «помітність» контрастує як з відносною нечисленністю євреїв, так і з тим, що цей народ ніяк не є найпродуктивнішим за своїм внеском у світову цивілізацію. Тай належність до «унікальної» спільноти надто часто стає джерелом страждань для представників спільноти. Будучи істориком, наголошу на культурних та історичних причинах «єврейської унікальности» зі своїми аргументами, запереченнями та зауваженнями. І доходжу висновку, що базова причина – «позиція обраности», яка, по-перше, ніяк не означає, що «обранці» – найкращі на світі, а по-друге – діє поза бажаннями чи небажаннями своїх носіїв, стаючи джерелом перемог і трагедій, джерелом ідентичности та її криз – й уможливлює дійсність кількох культурно-історичних причин «єврейської унікальности». читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Які проблеми стоять перед українським суспільством та інтелектуалами на шляху творення «Третьої України» – із суспільством «відкритого доступу», перебуванням на напів периферії – не периферії! – економічної Світ-Системи та громадськістю, спроможною до «роботи з культурою» й обговорення травматичної пам’яти? Пропоную читачам свою колонку, яка є відповіддю на колонку Владислава Гриневича на сайті «Україна модерна», присвячену подоланню радянської спадщини, та міркуваннями про ідею «Третьої України» Ярослава Грицака. Звертаю увагу на свої міркування колоніяльний досвід України, якій було притаманне балансування між колонією та провінцією, і цей досвід дається взнаки по сьогодні. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Подолання тоталітарного минулого – Заключна частина. Кода: Exodus України
Напередодні 30-ліття незалежності актуальним стає питання: наскільки успішно вдалося Україні подолати наслідки тоталітаризму? Чи стрімке формування громадянського суспільства в горнилі антиколоніальної Революції Гідності пришвидшить ці процеси? Як на деколонізацію свідомості впливають гібридні ідентичності різних груп громадян? Якими є/повинні бути основні українські національні міфи-символи, що лежать в основі історичної пам’яті? Якими є загрози неподоланого колоніального минулого? Чи знадобиться нам, як біблійному народові, ще 10 років для очищення? Про це та інше – у заключній частині праці Владислава Гриневича. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Завершуючи свої «сеанси читання» загалом та «експериментальні» міркування про російське націєтворення початку ХХ століття зокрема, пропоную розглянути «російський проєкт вірнопідданої нації» від консервативно-охоронних сил та імперського уряду. Для ілюстрації обрав трактат Павла Ковалевського «Націоналізм і національне виховання в Росії». Цей сюжет демонструє як партійну розмаїтість, так і засадничі суперечності російського правого націоналізму, який у своєму абсолютному втіленні ставав руйнівним для Імперії Романових. Висловлювання Ковалевського зробив вступом до схематизації «проєкту вірнопідданої нації», який збанкрутував тільки-но Ніколай ІІ зрікся престолу. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Продовжуючи міркування про моделі російського націєтворення, звертаюся до російського лібералізму після 1905 року. «Ліберальний проєкт» перебував між молотом і ковадлом провладного консерватизму та революційної соціял-демократії, відкидав «великі теорії» й не абсолютизував «націю». Однак своїми прагненнями модернізувати Росію та емансипувати суспільство, посилити її національне ядро, захистити права неросіян та продовжити зовнішньополітичну експансію – ліберали докладалися до процесів націєтворення, будучи – як і революціонери – націоналістами-мимоволі. У своєму «сеансі читання» звертаюся до наукових та публіцистичних творів Мілюкова і Струве, щоби зрозуміти, як провідні кадети дивилися на сучасні їм проблеми націєтворення та російського націоналізму. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Влучне перо Лєніна серед трьох російських проєктів (експериментальний історико-політологічний етюд)
Спойлер: Лєнін був найяскравішим публіцистом і найконкретнішим політиком Росії початку ХХ століття, зокрема – провідником російського націоналізму. А до чого тут Лєнін? Річ у тім, що без його публіцистики неможливо уявити, як відбувалося російське націєтворення між двома революційними роками – 1905 і 1917. Пошуки нації-в-імперії є одним із лейтмотивів оповідей про ХІХ – початок ХХ століття в історичному курсі «Нова імперська історія Північної Евразії» від часопису «Ab Imperio». У новому «сеансі читання» вирішив зосередитися на моделях російського націєтворення, які свідомо чи мимоволі запропонували провідні політичні сили початку ХХ століття. Мій історико-політологічний етюд має експериментальний характер, і я розпочну з оригінальної статті Владіміра Лєніна «Про національну гордість великоросів». читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
У заключній частині праці В.Гриневича представлено різні підходи до визначення поняття «колаборації» в європейській культурі пам’яті та формування міфу про масовий рух опору навіть у тих країнах Європи, уряди яких активно співпрацювали за нацистською Німеччиною. Автор розкриває причини замовчування питання колаборації в СРСР та наголошує на складності однозначних оцінок зв’язків поміж українським націоналістичним підпіллям та німецьким окупаційним режимом в умовах тогочасної бездержавності України. Яку модель пам’яті про Голокост має сформувати Україна? Яким чином поєднати пам’ять про трагедію Голодомору та інших геноцидів на території України з пам’яттю про Голокост? Як відійти від «змагання жертв» та у чому шукати порозуміння та примирення сучасним громадянам України, у спільному досвіді яких низка травматичних історичних досвідів? читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Пошук чи втрата цінностей під час вимірювання війни
Як задля просування ідеї так званого "примирення" в умовах російсько-української війни інструменталізують в довільній формі цінності, досвід минулих війн, їхній образ в медіа та сценарії завершення військових конфліктів після 1945 року? Ці аспекти зачіпає історик Михайло Мартиненко у своїй відповіді на текст журналістки Громадського Телебачення Наталі Гуменюк «День, коли не вмирають люди. Чому ми досі міряємо війну цінностями Другої світової». В своїй публікації автор аналізує окремі помилки та перекручення в тексті під час осмислення воєнного досвіду західних країн, які в результаті привели до сумнівних висновків з приводу сенсів та перспектив війни в України. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Питання українсько-єврейських стосунків у роки війни і причетності місцевого населення до знищення євреїв слабо актуалізовані в історичній пам’яті українців. Спроби істориків з діаспори розпочати у 1980-х рр. українсько-єврейський діалог наразилися на непорозуміння, і згодом перетворилися «у змагання жертв». Як формували державну політику пам’яті щодо Голокосту президенти незалежної України – від Кравчука до Порошенка і яку роль у цих процесах відіграли тонкощі трактування трагедії Бабиного Яру? Яке значення у легітимізації пам’яті про Шоа в Україні має розвиток єврейських студій, студій Голокосту, діяльність спеціалізованих наукових інституцій і освітніх програм? Чим відрізняються європейські моделі та культура пам’яті Другої світової війни від східноєвропейських? Про це йдеться у наступній частині праці Владислава Гриневича. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Поховані надії на кращу долю: українські вуглекопи під час вибуху у шахті Гілкрест в Канаді
Якщо звернути з проторованих туристичних маршрутів, то зовсім поруч можна натрапити на стежку в минуле. У Скелястих горах Канади є одна популярна серед мандрівників траса середньої складности, яка має майже непомітну бічну доріжку. Вже за якісь 20-30 хвилин потрапляєш у вельми особливе місце: гора антрациту зі своєрідним подіумом, оточеним з усіх боків дикими лісами і горами. Місцина з неабиякою історією: залишки шахтарського містечка Гілкрест, де ще 100 років тому жили і працювали й українські вуглекопи. Що відомо нам про тих відчайдухів, які щоденно ризикували власним життям? Вибух 1914 року у копальні Гілкрест відібрав життя майже двом сотням людей, серед них – кількадесят українців. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Як відбувалася фальсифікація історії Великої вітчизняної війни та які шокуючі факти про неї розкрилися у роки Гласності? Як сталінський міф Великої вітчизняної та Великої перемоги відроджується у путінській Росії на тлі зростання її імперських амбіцій? В який спосіб Україна та її очільники намагаються позбутися совєтської спадщини у відзначенні завершення Другої світової війни? Якою є роль «декомунізаційних законів» у формуванні нової політики пам’яті про Другу світову війну? Яку роль у підтриманні/подоланні совєцького міфу відіграють старі і нові символи? читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
У наступній частині праці В. Гриневича «простежено витоки та розвиток совєцького міфу «Великої вітчизняної війни». Автор показує ленінсько-сталінські корені більшовицько розуміння «вітчизняної війни». Які риторичні прийоми використовувала совєцька пропаганда, щоб сформувати «правильну» назву і сприйняття німецько-радянської війни? Як маніпулювання датами завершення війни дозволили поділити перемогу і пам’ять про неї на «нашу» і «не нашу»? Навіщо Брежнєву знадобилося відроджувати сталінський міф Великої Вітчизняної та яку роль у формуванні радянської пам’яті про ту війну відіграли ветерани? читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Революційний 1905 рік став «високосним» для Російської імперії, оскільки був часом «імперської революції» масового суспільства. Імперської, бо ця революція складалася з окремих революцій різних етнічних та соціяльних груп і – за винятком польського руху – загалом не виступала проти імперської державности. Перша російська революція стала апогеєм дихотомії «влада–громадськість», що далося взнаки навіть у партійному поділі громадськости. 1905 рік покликав до життя «народну контрреволюцію»... читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Продовження праці Владислава Гриневича «Подолання тоталітаризму і колоніалізму: трансформації культури та ідеології сучасної України» присвячене протиріччям совєтської та національної моделей пам’яті.Чи був процес встановлення більшовицької влади на теренах України російською окупацією чи власне українською справою? Чи варто розглядати здобутки перших п’ятирічок як український радянський модернізаційний проект чи як колоніальний спосіб управління територіями? Чи існувала в радянській Україні громадська думка за умови відсутності громадянського суспільства і в чому вона проявлялася? Чому визнання Голодомору актом геноциду українців та антиколоніальної боротьби УПА супроти совєцької влади творять загальноукраїнську антиімперську, антитоталітарну державницьку історичну пам’ять? Про це йдеться у черговому есеї. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Продовження праці Владислава Гриневича «Подолання тоталітаризму і колоніалізму: трансформації культури та ідеології сучасної України» присвячене протиріччям совєтської та національної моделей пам’яті.Чи був процес встановлення більшовицької влади на теренах України російською окупацією чи власне українською справою? Чи варто розглядати здобутки перших п’ятирічок як український радянський модернізаційний проект чи як колоніальний спосіб управління територіями? Чи існувала в радянській Україні громадська думка за умови відсутності громадянського суспільства і в чому вона проявлялася? Чому визнання Голодомору актом геноциду українців та антиколоніальної боротьби УПА супроти совєцької влади творять загальноукраїнську антиімперську, антитоталітарну державницьку історичну пам’ять? Про це йдеться у черговому есеї. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Подолання тоталітарного минулого – Частина 4: Мова як подолання: «совєтський» чи «радянський»
Наступна частина праці Владислава Гриневича «Подолання тоталітаризму і колоніалізму: трансформації культури та ідеології сучасної України» присвячена темі мови як інструменту підкорення та чиннику звільнення українців. Автор розмірковує про пострадянську політику мовного білінгвізму в Україні, про «мовний фронт» у медійні сфері, про зміщення преференцій громадян України від російської мови до української внаслідок подій Революції Гідності та російської агресії та роль нового закону про мову у відстоюванні незалежності. Докладний огляд різних спроб оновити український правопис у 1930-х роках, під час та після Другої світової війни і про нещодавно ухвалені зміни; про новомову-новояз як інструмент перетворення українців у совєцьких людей, а також про вживання поняття «радянський» замість «совєцький» як спосіб маніпулювання суспільною свідомістю і про те, як позбутися потколоніального синдрому у мовній політиці і практиці у цьому есеї. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Подолання тоталітарного минулого – Частина 4: Мова як подолання: «совєтський» чи «радянський»
Наступна частина праці Владислава Гриневича «Подолання тоталітаризму і колоніалізму: трансформації культури та ідеології сучасної України» присвячена темі мови як інструменту підкорення та чиннику звільнення українців. Автор розмірковує про пострадянську політику мовного білінгвізму в Україні, про «мовний фронт» у медійні сфері, про зміщення преференцій громадян України від російської мови до української внаслідок подій Революції Гідності та російської агресії та роль нового закону про мову у відстоюванні незалежності. Докладний огляд різних спроб оновити український правопис у 1930-х роках, під час та після Другої світової війни і про нещодавно ухвалені зміни; про новомову-новояз як інструмент перетворення українців у совєцьких людей, а також про вживання поняття «радянський» замість «совєцький» як спосіб маніпулювання суспільною свідомістю і про те, як позбутися потколоніального синдрому у мовній політиці і практиці у цьому есеї. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Феноменом суспільного життя пізньої Російської імперії стала «інтеліґенція» – нова соціокультурна верства, яка сформувалася всередині ХІХ століття і з того часу виконувала роль російської національної еліти. Російська інтеліґенція стала моделлю для формування інших інтеліґенцій – національних еліт неросійських народів Імперії. Парадоксальним було те, що російська інтеліґенція була «анаціональною» національною елітою, позаяк її супротивниками були не інші народи, а влада – самодержавний режим. Бонусом для своїх читачів пропоную міркування про «столичну ксенофобію» та «провінційну ксенофобію», притаманні міжетнічним відносинам у складному імперському суспільстві та живучі в постімперський період. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Що означають клоновані піаніно Майдану?
На офіційних урочистостях до Дня незалежності України однією з частин шоу було виконання гімну України на піаніно, пофарбованих в синій та жовтий кольори. Першим вступав Мирослав Скорик, а далі до нього приєднувалися інші піаністи - різного віку. Синьо-жовті піаніно - це копії піаніно Майдану, одного з символів Революції гідності. А вік піаністів від поважного до шкільного - це символ єдності поколінь українців. Саме так пояснено цей виступ в сюжеті ТСН, і, припускаю, саме таким був задум творців цього виступу. Здавалося б, все символічно та красиво: Революція гідності об’єднала українське суспільство. Але “клоновані” піаніно Майдану насторожують - наче ледь прикрита маніпуляція пам’яттю. Адже йдеться про деауратизацію піаніно Майдану. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Подолання тоталітарного минулого – Частина 3: Чи був СССР імперією, а Україна - колонією?
«Україна Модерна» продовжує публікацію праці Владислава Гриневича «Подолання тоталітаризму і колоніалізму: трансформації культури та ідеології сучасної України». Третя частина – про можливості застосування понять імперіалізму і колоніалізму щодо України радянської доби. Про більшовицьке бачення України як «внутрішньої колонії» СРСР та спроби протидіяти цій політиці, про західні студії та теорії імперіалізму і колоніалізму в СРСР, про російський менталітет та імперську свідомість, про постколоніальні студії у стосунку до України, про те, чи була Україна колонією і які перспективи її деколонізації – читайте у персональному блозі Владислава Гриневича. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Подолання тоталітарного минулого – Частина 3: Чи був СССР імперією, а Україна - колонією?
«Україна Модерна» продовжує публікацію праці Владислава Гриневича «Подолання тоталітаризму і колоніалізму: трансформації культури та ідеології сучасної України». Третя частина – про можливості застосування понять імперіалізму і колоніалізму щодо України радянської доби. Про більшовицьке бачення України як «внутрішньої колонії» СРСР та спроби протидіяти цій політиці, про західні студії та теорії імперіалізму і колоніалізму в СРСР, про російський менталітет та імперську свідомість, про постколоніальні студії у стосунку до України, про те, чи була Україна колонією і які перспективи її деколонізації – читайте у персональному блозі Владислава Гриневича. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Подолання тоталітарного минулого – Частина 2: російський кейс
«Україна Модерна» продовжує публікацію праці Владислава Гриневича «Подолання тоталітаризму і колоніалізму: трансформації культури та ідеології сучасної України». Друга частина – про (без)успішні спроби осмислення і комеморації тоталітарного минулого в Росії. Як зберігають і вшановують пам’ять про сталінські репресії в Росії? Що говорить і що робить російська влада та як сприймають період сталінізму і саму постать Сталіна росіяни? Чому Товариство «Меморіал» бойкотує пропам’ятні заходи Путіна? На прикладі долі меморіального музею «Пермь-36», меморіального «Саду пам’яті» та монументу «Стіна скорботи», а також долі історика Сандармоху Юрія Дмитрієва автор розкриває реалії сучасної політики пам’яті в Росії. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Подолання тоталітарного минулого – Частина 2: російський кейс
«Україна Модерна» продовжує публікацію праці Владислава Гриневича «Подолання тоталітаризму і колоніалізму: трансформації культури та ідеології сучасної України». Друга частина – про (без)успішні спроби осмислення і комеморації тоталітарного минулого в Росії. Як зберігають і вшановують пам’ять про сталінські репресії в Росії? Що говорить і що робить російська влада та як сприймають період сталінізму і саму постать Сталіна росіяни? Чому Товариство «Меморіал» бойкотує пропам’ятні заходи Путіна? На прикладі долі меморіального музею «Пермь-36», меморіального «Саду пам’яті» та монументу «Стіна скорботи», а також долі історика Сандармоху Юрія Дмитрієва автор розкриває реалії сучасної політики пам’яті в Росії. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Через два роки виповниться 80 років трагедії київських євреїв, убитих нацистами в Бабиному Ярі. Долю євреїв повторили роми, радянські військовополонені, психічно хворі, українські націоналісти-«мельниківці», які були вбиті або поховані в Бабиному Ярі. Наступні сорок років – пам’ять про Бабин Яр була заборонена радянським режимом. Бабин Яр став місцем спільної трагедії та спільної пам’яти для сучасних українців. Тривалий час громадськість обговорює проєкти музеїв Бабиного Яру. Один із них – проєкт Меморіяльного музею пам’яти жертв Бабиного Яру, який нещодавно отримав гостру критику з боку Олександра Круглова на сайті «Україні модерна». Висловлю і я свої міркування стосовно цього проєкту. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Подолання тоталітарного минулого - Частина 1: світовий досвід
Завдання «подолання» тоталітаризму теоретично і практично постає перед усіма народами з досвідом тоталітарного минулого. Хоча в різних країнах цей процес проходить неоднаково, в ньому все ж можна виділити деякі спільні риси. У цьому нарисі розглянуто основні елементи та особливості політики пам’яті щодо тоталітарного минулого у повоєнних Іспанії та Німеччині, в країнах Латинської Америки, в деяких державах колишнього соцтабору, а також в путінській Росії. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Подолання тоталітарного минулого - Частина 1: світовий досвід
Завдання «подолання» тоталітаризму теоретично і практично постає перед усіма народами з досвідом тоталітарного минулого. Хоча в різних країнах цей процес проходить неоднаково, в ньому все ж можна виділити деякі спільні риси. У цьому нарисі розглянуто основні елементи та особливості політики пам’яті щодо тоталітарного минулого у повоєнних Іспанії та Німеччині, в країнах Латинської Америки, в деяких державах колишнього соцтабору, а також в путінській Росії. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Україна за склом: як виглядають українські музеї в Америці
Під час наукового стажування у США за Програмою академічних обмінів ім. Фулбрайта я відвідала п’ять українських музеїв – в Нью Йорку, Чикаго і Детройті. Процес дослідження того, як вони влаштовані, виявився достатньо захоплюючим і пізнавальним. Я намагалася зрозуміти, як функціонують ці інституції. Як українські діаспорні музеї творять уявлення про українську історію і культуру? Хто є їх цільовою авдиторією? Що насправді вони пропонують своїм відвідувач(к)ам? Про те, що вразило і те, чого бракувало в українських музеях Америки йдеться у цьому дописі. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Цуценята проти суїциду – стрес в американській академії
Наприкінці листопада в університетську розсилку прийшло повідомлення про смерть студента-другокурсника, тіло якого знайшли в його кімнаті. Лист висловлював співчуття спільноті пропонував звернутися до центру психологічної консультації (так я дізналася про такий центр). Я вирішила пошукати трохи більше, і при першому ж пошуку імені студента уже загальні сайти новин повідомляли, що це було самогубство, до того ж четверте в цьому році. Самогубства є крайнім виявом загальної атмосфери, від якої страждають багато молодих людей. Як так сталося, що студентське життя, яке в нашій уяві (і в популярних комедіях) мало б бути марафоном нових досвідів, друзів і розваг провокує синдроми тривожності? читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Огляд фільму "Кривавий січень".
Протягом останніх років в Україні часто згадують про річниці масової загибелі цивільних осіб внаслідок застосування радянських військ в СРСР в кінці 80-х - на початку 90-х років. В цей період Радянська Армія та спецпідрозділи МВС та КДБ кілька разів брали участь в штурмах столиць низки радянських республік з метою запобігання проголошення ними незалежності. В Україні згадують про кривавий розгін демонстрації в Тбілісі в 1989 році, розстріл людей біля телецентру у Вільнюсі, застосування зброї в Ризі в 1991 році. Проте, менше згадується застосування радянських військ, яке відбулось під час штурму Баку в ніч на 20 січня 1990 року і яке привело до найбільшої кількості жертв з серії подібних випадків. В своєму черговому дописі автор робить огляд азербайджанського фільму "Кривавий січень", який є однією з ілюстрацій азербайджанської пам'яті про сумнозвісні події січня 1990 року в Баку читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Владарювання Російською імперією за часи правління Алєксандра І (1801–1825) і Ніколая І (1825–1855), згідно з «Новою імперською історією Північної Евразії», мала на меті поєднати дві речі: бюрократичний реформізм з огляданням на уявлену Европу, як узірець «цивілізації», та пошук «суб’єкта імперії» – нації з невизначеним змістом. Для розуміння того, як імперський уряд здійснював свою владу над різноманітними окраїнами та спільнотами, намагався здобути лояльність своїх підданих і «цивілізувати» їх, пропоную огляд імперських «політик» щодо трьох «протонаціональних» питань – башкирського, єврейського та польського з акцентом на Правобережній Україні. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
До цього тексту я прийшов через те, що вже більше місяця в українському академічному середовищі та журналістиці триває запекла дискусія щодо питання: чи є державний антисемітизм в Україні загалом і в політиці пам’яті зокрема. Черговим витком цього обговорення став текст Артема Харченка на порталі ZAXID.NET під назвою «Боротьба з інакомисленням як складова історичної політики» . Мій допис є частковою відповіддю на даний текст, або, принаймні, критикою тих тез, які я можу прокоментувати. Інша частина мого тексту стосується певних розмірковувань щодо того, чим є державний антисемітизм насправді і критики тези про його наявність в Україні. Також зачеплена тема розпалювання міжнаціональної ворожнечі під час подій останніх 5 років. Деякі роздуми вже висловлювались мною в ході дискусій, а частково вони лишились недосказаними. читати...
Усі статті цього автора / цієї авторки | Усі автори / авторки
Свiжий номер
Робочий стіл
Книжкова полиця
Мар’яна Байдак. Війна як виклик і можливість : українки в роки Першої світової війни: монографія. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2021. 320 с.
Можливості розвитку
Календар подій
Нас підтримують:
|
Меценат сайту "Україна Модерна" - Віктор Рибчук, генеральний директор клініки "Оберіг" Підтримка сайту відбувається |
 |
Знайдіть нас у Facebook
| Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) |
| facebook.com - uamoderna |
| Будь ласка, надішліть нам запит дружби! |