Інтелектуальні біографії провідних істориків

---

Володимир Мільчев: «Творча лабораторія історика - це навіть не гончарна майстерня, це цех з виготовлення кришталю. Там не можна робити різких рухів»

Рубрика «Життєписи історії» поповнилася розмовою з Володимиром Мільчевим – доктором історичних наук, професором, деканом історичного факультету Запорізького національного університету. В інтерв’ю вчений розповідає про дослідження власного родоводу, про болгарське та українське коріння, про те, як живучи в російськомовному Запоріжжі, опановував рідні для нього за фактом народження українську та болгарську мови. Дослідник аналізує свої дитячі та юнацькі захоплення і доходить висновку, що його рішення вступити на історичний факультет було закономірним. Володимир Мільчев з теплотою згадує свого вчителя Анатолія Бойка, який зіграв провідну роль у його становленні як науковця; розповідає про те, що на початку наукової кар’єри формувався як болгарист, але пізніше занурився у козацьку тематику, якій присвячена більшість його наукових досліджень. Вчений ділиться досвідом поєднання наукової, адміністративної та викладацької роботи, а також розповідає про наукові проекти, в яких довелося брати участь, про стажування та досвід міжнародного співробітництва. читати...

 

Сергій Єкельчик: «Усі ці збіги колись мали привести мене до культурної історії України»

Цього разу гостем рубрики «Життєписи історії» став професор історії та славістики Університету Вікторії, президент Канадської асоціації українознавців Сергій Єкельчик. В інтерв’ю вчений розповідає про дитинство та юність, що промайнули в історичному районі Києва, про несподіване рішення стати істориком, а також непростий вступ на історичний факультет КДУ – кузню партійних кадрів. Професор ділиться спогадами про роботу в Інституті історії Академії наук в часи перебудови та перші роки незалежності, про стажування в Австралії, що змінило погляди на науку та професійний шлях, про докторантуру в Канаді й викладацький досвід у США. Під час розмови Сергій Єкельчик розмірковує про свою професійну ідентичність, громадську діяльність як складову фаху історика, а також розповідає про низку, здавалось би, непов’язаних життєвих збігів, що зрештою вибудувалися в єдиний ланцюг і позначилися на його професійній біографії. читати...

 

Феодосій Стеблій: «Завжди було на кого орієнтуватися і з кого брати приклад»

Пропонуємо читачам «України Модерної» промовисту оповідь історика Феодосія Стеблія, наукова біографія якого пов’язана з більше, аніж півстолітньою працею у львівському Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (раніше – Інститут суспільних наук АН УРСР). У своїх ретроспекціях Феодосій Іванович не формулює синтез, не генерує глобальних висновків чи прогнозів. Його оповідь має цінність живого свідчення про формування історика (та уявлень про історію) в той період, коли це аж ніяк не було справою вільного рефлексування чи нагодою методологічних, світоглядних, ідеологічних дискусій. Інтелектуальна біографія Феодосія Стеблія, що скромно, але прискіпливо, а подекуди й шармово розказана, несподівано, але впевнено переконує у потребі нового терміна в інтелектуальній історії. Цей термін – «тиха інтелектуальна відвага». читати...

 

Алла Киридон: «Професіоналізм – це те, що не лише форматує смислобуття, але й забезпечує задоволення, самоповагу, статусність, соціальну значущість та самореалізацію»

«Україна Модерна» пропонує до уваги читачів інтерв’ю з Аллою Киридон – докторкою історичних наук, професоркою, директоркою Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво». Дослідниця розповідає про мудрих та далекоглядних батьків, які наприкінці 1960-х років віддали доньку до єдиної в місті школи з поглибленим вивченням англійської мови, про шалену любов до книг і читання, про жагу пізнання, а також про ситуативний вибір професії, яка, однак, стала справою життя. Вчена розповідає про занурення в проблематику державно-церковних відносин, про зародження пам’яттєвих студій (Memory Studies) в Україні, про енциклопедистику, про те, чому обожнює викладацьку роботу, яке значення має професійне середовище і чому сучасні історики/ні мають застосовувати міждисциплінарні підходи в роботі. читати...

 

Гульнара Бекірова: «Коли я побачила весь драматизм ситуації в області історичних знань про Крим, а особливо про кримських татар, я зрозуміла, що це лакуна розміром з величезну Маріанську западину. Це прірва, прірва незнання.»

Рубрика «Життєписи історії» на початку нового року поповнилася інтерв’ю з українською і кримськотарською історикинею, кандидаткою політичних наук, членкинею Українського ПЕН-клубу, журналістикою та телеведучою Гульнарою Бекіровою. Вчена розповідає про історію своєї родини, яка пережила депортацію та повернення, про видатного дідуся – дослідника історії та культури рідного краю, якого їй не довелося побачити, про сімейну традицію щорічних поїздок до Криму, про юнацькі захоплення та вибір професії. Дослідниця згадує знакові знайомства з представниками дисидентського руху, занурення у тематику правозахисного руху кримських татар, окреслює основні віхи власного становлення у професії, яка стала для неї місією. Історикиня розмірковує над перевагами та недоліками поєднання наукової та журналістської діяльності, а також станом та перспективами розвитку кримознавчих досліджень в Україні та світі. читати...

 

Людмила Гриневич: «Голодомор стався, тому що була відсутня власна держава, тому що були відсутні демократія і громадянське суспільство, тому що рівень впливу суспільства на владу був зведений до нуля»

Цього разу гостею рубрики «Життєписи історії» стала директорка Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), провідна фахівчиня з проблематики голоду в Україні Людмила Гриневич. У відвертій розмові вчена ділиться спогадами про київське дитинство і виховання бабусями, які навчили аналізувати тексти та розповідали альтернативну версію вітчизняної історії, про шкільні розчарування, а також юнацькі мрії захищати слабких. Пані Людмила розповідає про тернистий шлях у професію: першу невдалу спробу вступу до університету, а також роботу в Музеї історії Великої Вітчизняної війни, де на собі довелось відчути репресії з боку керівництва. Дослідниця згадує свої перші кроки у науці, школу Ярослава Дашкевича і жертовну роботу над «Історією українського війська», а також випадкове, проте, доленосне занурення у тематику голоду. Вчена розповідає про створення та діяльність HREC in Ukraine і про те, що досвід Голодомору не має бути лише комеморативним. читати...

 

Оксана Юркова: «Я набила чимало ґуль, поки отримала уявлення, як треба писати і про що писати. Зрештою, я досі цьому ремеслу вчусь»

«Україна Модерна» пропонує до уваги читачів інтерв’ю з Оксаною Юрковою – кандидаткою історичних наук, провідною науковою співробітницею Інституту історії України НАН України, ініціаторкою створення Електронного архіву Михайла Грушевського. Історикиня щиро ділиться тим, як її шлях в науку, розпочавшись з роботи в музеї Леніна в пізні шкільні роки, прямував через гендерну дискримінацію під час вступу в аспірантуру та своєрідне навчання у відділі історії дружби народів у ще радянському Інституті історії. Про те, як Михайло Грушевський опинився у центрі наукових інтересів та як народилася ідея е-архіву, який насправді не лише відображає життєвий і науковий шлях вченого, а також дозволяє провести паралелі між атмосферою в наукових колах 1930-х років та сучасністю. читати...

 

Роман Шпорлюк: “Вчитель, дослідник, викладач – це вічний студент”

«Україна Модерна» запросила до розмови про життєвий і науковий шлях професора-емерита Гарвардського університету Романа Шпорлюка. Від спогадів про повоєнне дитинство і юність у Любліні розмова розгортається навколо навчання в Оксфорді та наукових наставників, про докторську дисертацію в Стенфорді, кристалізацію наукових зацікавлень і початки викладацької праці в Мічиганському Університеті в Енн-Арбор. Серед багатьох важливих для історика України і Східної Європи питань йдеться, зокрема, про роль випадку в історії та біографії, про те, як змінилося трактування інтелектуальної історії та студій націоналізму в західних академічних колах. Учений розмірковує, як важливо історикові почути справжню «музику часу» та спробувати передбачити майбутнє. читати...

 

Мирослав Шкандрій: “В кожному сусільстві є протиріччя, і якщо не брати їх до уваги, то ви просто підтасовуєте історію під свою тезу”

“Україна Модерна” продовжує знайомити читачів з життєписами знакових україністів світу. Цього разу до розмови запрошено Мирослава Шкандрія - українського канадського літературознавця, мистецтвознавця та перекладача. Народжений в Англії та вихований у родині батька-дивізійника з Прикарпаття і матері-остарбайтерки з Донбасу, професор ділиться спогадами про дитинство, у якому переплелися різні культури, конфесії та мови. Гість розповідає про формування свого зацікавлення україністикою в студентські роки у Кембриджі та Торонто, про участь у правозахисному русі та знайомство з українськими дисидентами. У розмові йдеться про наукові інтереси та особисті переконання ученого, про українсько-єврейські культурні та літературні перетини і про важливість діалогу на цю тему, зокрема серед істориків. Професор Шкандрій розмірковує про свій науковий шлях від українського аванґарду до найновішого наукового зацікавлення - дослідження Дивізії “Галичина”. читати...

 

Тамара Гундорова: «Інтелектуал – не той, хто може говорити про все, це той, хто говорить про головні речі»

«Життєписи історії» поповнюються розлогою розмовою з Тамарою Гундоровою – знаною літературознавицею, фахівчинею з української модерної і постмодерної літератури, членкою-кореспонденткою НАН України. Бесіда розгортається навколо перипетій і викликів, які поставали на життєвому шляху ученої, а також інтелектуальних несподіванок та наукових метаморфоз, які вона переживала упродовж своєї професійної кар’єри. Дослідниця розповідає про шкільні роки і свій вибір літературознавства, атмосферу Києва 1970-х, (не)випадкового у її наукових студіях Івана Франка і свій досвід пізнання фемінізму, про численні мандри та знакові зустрічі з різними генераціями інтелектуалів, про методологічні відсвіження свого наукового мислення. Гостя ділиться своїми рефлексіями про роль інтелектуала і зміну його/її статусу в сучасному суспільстві, а також про боротьбу з псевдонаукою і потребу інтелектуальної відваги. читати...

 

Володимир Кравченко: «Люди, які й досі живуть в символічному світі, вважають, що, змінивши символи, вони змінюють соціальну реальність»

Цього разу “Україна Модерна” запросила до розмови Володимира Кравченка, професора Альбертсього Університету (Едмонтон, Канада), провідного фахівця в ділянці української історіографії XVIII- XIX ст. і українсько-російського прикордоння. Учений розповідає про свій шлях до української історії, який пролягав через “непопулярну” в радянській науці царину україністики, митарства із захистом, цензуру, врешті, захоплення інтелектуальним світом і українською високою наукою на зламі XIX-XX ст. Серед іншого розмова торкнулася важливості досліджень історії Харкова як фронтирного пункту та браку дослідницької уваги до індустріальних центрів Східної України. Учений ділиться своїм досвідом переходу до західної академії та часи перебування на посаді директора КІУСу, а також розмірковує над осмисленням комуністичної спадщини і декомунізаційних процесів в Україні, про майбутнє українознавчих студій поза межами України і роль української громади. читати...

 

Надія Миронець: «Хотілось мені до правди докопатися»

Цикл «Життєписи історії» пропонує розмову з Надією Миронець, знаною дослідницею-джерелознавцем, однією з провідних українських археографів. Учена щиро розповідає про своє непросте воєнне дитинство, розкриває таємницю, чому «випадково» стала істориком, відтак описує досвід навчання у Київському університеті. Історикиня ділиться відвертими спогадами про труднощі поєднання родинного життя, материнства та професійної кар’єри жінки-науковця в радянський час. Згадуючи своїх численних наставників, професорка докладно оповідає про теми, які її захоплювали у різний час: від селянських рухів та художньої літератури як історичного джерела – до біографії Олени Теліги і листування Володимира Винниченка, архівні документи яких опрацьовувала першою. Живий і щирий інтерес до всього, чим займалася і що вивчала дослідниця, звучить рефреном у її оповіді, ключовим мотивом якої є вираз «мені було дуже цікаво…» читати...

 

Оксана Довгополова: "Я зрозуміла, що ніколи не хочу повертатися в таку ситуацію, коли хтось буде визначати, які книжки мені читати, а які – ні"

Серію весняних життєписів історії продовжує розмова з одеською дослідницею Оксаною Довгополовою - докторкою філософських наук, професоркою кафедри філософії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, яка веде пошук в галузі філософії історії та Memory Studies. Учена ділиться історіями про непрості часи входження в науку у буремні 1990-і та про своїх наукових наставниць, про дилеми обрання тематики наукових пошуків між історією та філософією. Докладно розповідає про роботу та проекти у ділянці комеморативних практик та мистецьких репрезентацій минулого, проблеми пропрацювання складного минулого та неоднозначність толерантності. У щирій розмові гостя ділиться досвідом роботи у суспільно-мистецьких проєктах над тематикою історичних травм, рефлексує про спільний з митцями та ученими пошук підходів до висвітлення болісних сторінок минулого. читати...

 

Вадим Кудь: «За свої 93 я добре набачився, як життя вносить корективи в історію»

«Україна модерна» продовжує знайомити з життєписами найцікавіших дослідників історії. Цього разу героєм рубрики став Вадим Кудь. На Волині його звуть «легендою історичного факультету» СНУ ім. Лесі Українки. До Луцька від прибув у 1947 році разом із військовою частиною, де служив танкістом. Він виріс і «зустрів» Другу світову в рідній йому Ялті, де підлітком став свідком депортації кримських татар. Інтелектуал, родина якого зазнала репресій. Фронтовик-червоноармієць, він вріс корінням у волинську бандерівську землю, став істориком та улюбленим викладачем для тисяч студентів. Був деканом факультету і досліджував історію війни, яку прожив. І досі, у свої 93 (!) роки, бере активну участь у житті історичного факультету. У відвертій розмові з Вадимом Кудем – про неймовірні віражі його долі і те, як складно на зламі епох зберегти історичну правду. читати...

 

Леонід Зашкільняк: «Біографія України на сьогодні ще не написана»

«Україна модерна» запросила до розмови Леоніда Зашкільняка, найбільш знакового дослідника польської історії та історіографії. Професор відверто розповідає про складну родинну історію, бурхливе і плідне студентське життя, роботу на історичному факультеті Львівського університету. Описує досвід багатьох наукових подорожей та ділиться спостереженнями про визначні моменти для Львівського університету. Розмова багата на рефлексії про особистий досвід та наукові дослідження й зацікавить усіх небайдужих до інтелектуальної історії Центрально-Східної Європи. читати...

 

Богдан Медвідський: «В часи бездержавності народна культура була цементом, який об’єднував і забезпечував тяглість українському історичному процесові»

“Україна Модерна” пропонує особливий передсвятковий подарунок - розмову з др. Богданом Медвідським, знаковим українським канадським науковцем, фольклористом, мовознавцем, дослідником усної творчости українських емігрантів в Канаді. У відвертій розмові гість розповідає про самотнє дитинство в чужому світі, про формування своєї української ідентичности, про перші кроки в науці. Богдан Медвідський ділиться своїми спогадами про становлення програми українського фольклору при Університеті Альберти, який є його найважливішим дітищем. З розмови читачі дізнаються від очевидця про умови, в яких творилися українські наукові інституції в Канаді, з якими викликами стикалися і що стало запорукою успіху. У своєму інтерв’ю науковець розмірковує над майбутнім українознавчих студій, проблемою політизації фольклорних досліджень та поховальною обрядовістю в українському сегменті канадських прерій. читати...

 

Зенон Когут: «В Пенсильванії я став істориком, а в Гарварді я став істориком України»

Осінь з “Україною Модерною” продовжується розмовою з доктором Зенон Когутом, знаним українсько-канадським істориком, фахівцем з ранньомодерної доби. Учений розповідає про повоєнну втечу своєї родини від совєтів на Захід, про досвід дискримінації через українське походження, яке врешті, дало стимул досліджувати Історію України. Також в розмові про українське наукове середовище Гарварду, про працю в Пентаґоні, директорство в Канадському Інституті Українських Студій, важливі проекти підтримки українських істориків на світанку незалежності др. Когут ділиться своїми думками про потребу досліджень ранньомодерного періоду, український ґранд-наратив та коріння ідентичності. читати...

 

Ольга Коляструк: «Подолання радянського починається з себе і дається дуже важко»

На початку осені «Україна модерна» запросила до розмови Ольгу Коляструк - докторку історичних наук та провідну дослідницю у царині історії радянського повсякдення. Гостя ділиться спогадами про сім’ю, рідну домівку, навчання і вчителювання у школі. Згадує про те, як минуле її репресованої родини впливало на її професійний розвиток. Пояснює, чому вирішила докорінно переписати свою кандидатську дисертацію, попри рекомендацію до захисту. Розповідає про своє перше знайомство з історією повсякдення, її становлення, перспективи розвитку та інституціоналізацію в Україні. Розмірковує над тим, як міждисциплінарні діалоги дозволяють зрозуміти і пояснити радянськість в минулому і сучасності. Дає корисні поради молодим дослідникам історії радянського повсякдення. читати...

 

Наталія Кононенко: «Фольклор - це спосіб осмислення травматичого досвіду, перетворення жахів в мистецтво»

Наприкінці літа «Україна Модерна» запросила до розмови Наталію Кононенко, знану фольклористку та дослідницю української культури канадських прерій, професорку Альбертського Університету. Учена пригадує своє голодне дитинство у таборах для біженців в повоєнній Німеччині та розмірковує про той травматичний досвід як чинник власного зацікавлення епічним фольклором. Дослідниця щиро розповідає про те, як надмірна критичність українських друзів родини ледь не зруйнувала українську ідентичність дівчини і як живильне середовище україністів у Гарвардському Університеті повернуло дослідницю у лоно української культури. Як фольклор розкриває інші виміри історії і чому дослідникові важливо мати безпосередній контакт з носіями культури? Як і чому культурні практики та звичаї української діаспори в Казахстані та Канаді відрізняються від материкової України? Чим український фольклор може зацікавити неукраїнців і чому українцям нецікаві деякі сторони власної культури? – про це та багато іншого у цьому інтерв’ю. читати...

 

Юрій Волошин: «Якщо ви серйозно обрали фах історика, то налаштовуйтесь на важку системну роботу»

Початок літа «Україна модерна» відзначає розмовою з Юрієм Волошиним, знаним дослідником Гетьманщини, доктором історичних наук. Гість ділиться спогадами про своє дитинство у селі, навчання в радянській школі на Слобожанщині і студентські роки. Пояснює, як після служби у війську, став вчителем історії, хоча хотів бути фізруком; як захопився історією України і вивчав історію Церкви. Дослідник ніколи не покидав інтересу до історії козацтва, яка привела його в історичну демографію XVIII ст. та історичну антропологію. Розповідає, як відкривав для себе архіви та вчився критично працювати з джерелами, як захопився дослідженням і викладанням усної історії. Розмірковує над тим, як сьогодні стати добрим істориком і в чому його відповідальність. читати...

 

• 1
• 2
• 3
• >>
• Остання