Урсу Дмитрий Павлович. Университет длиною в жизнь. Путь историка. – Одесса: Бондаренко М. А., 2016. – 504 с. (Серия: «Праці Державного архіву Одеської області». – Т. XLVI)
Книга написана в популярном жанре эго-истории и рассказывает о жизненном пути и научной деятельности известного ученого, профессора всемирной истории. Он учился в трех и преподавал в четырех университетах, поэтому в центр повествования поставил Университет как символ вечной молодости, передовой науки и высокой культуры. Книга написана живо и увлекательно, рассчитана для широкого круга читателей.
Содержание
I. Ясский университет
1. Больница Святого Спиридона
2. «Без родины, без короля»
3. Интерлюдия. Один день воспитанника трудовой колонии
II. Одесский университет
4. Майкоп – Одесса
5. Интерлюдия. Один день студента-первокурсника
6. Учитель в степях Херсонщины
7. От аспиранта до професора
ІІІ. Московский лингвистический университет
8. Иностранный язык для взрослых
9. Интерлюдия. Один день курсанта спецфакультета
IV. Малийский университет
10. Страна и люди на берегах Нигера
11. Интерлюдия. Один день молодого африканиста
12. Бремя белого советского человека
V. Парижский университет
13. Гость Французского правительства
14. Интерлюдия. Один день африканиста в Париже
15. Сорбонна: воспоминания о будущем
VI. Таврический университет
16. Университет имени товарища Фрунзе и академика Вернадского
17. Интерлюдия. Один день заведующего кафедрой
18. Зов Востока
VII. Другие университеты
19. Йена: университет Шиллера в городе Карла Цейса
20. Стамбул: университет на берегу Босфора
21. София: университетская клиника Св. Екатерины
22. Логотипы университетов
Дмитро Урсу – історик, професор кафедри нової та новітньої історії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, доктор історичних наук – дисертацію на тему «Сучасна історіографія країн Тропічної Африки» захистив в Інституті сходознавства АН СРСР. Володів англійською, французькою, румунською, латинською мовами. У 1972–1976 рр. був професором Вищого педагогічного інституту м. Бамако (Республіка Малі). У 1986–1997 рр. – завідувач кафедрою Таврійського університету, в 1997–2003 рр. – завідувач кафедрою Таврійського екологічного інституту. У 2003–2005 рр. – професор кафедри нової та новітньої історії Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Автор понад 400 наукових праць (Бібліографічний покажчик – Одеса, 2006), в тому числі “Историография истории Африки” (Москва, 1990); “Очерки истории культуры крымскотатарского народа” (Симферополь, 1999); “Мовні та літературні зв’язки України з країнами Сходу” (Київ, 2010) та “Одесса в европейском научном и культурном пространстве (XIX – ХХ вв.): Документальные очерки” (Одесса, 2014). Жив і працював в Одесі.
