main page
Тека з паперами
«Було відчуття, що є наш Київ і інше місто»: київська рок-тусовка в роки перебудови
Володимир Куделя
У той час, коли ленінградська рок-тусовка вільно збиралася у кафе «Сайгон», у Києві міліція проводила рейди проти «волохатих» прихильників цього музичного стилю. Все змінилося 1986 року, коли рок-музику «легалізували». У місті з'явилась рок-тусовка. Комсомол, виконуючи партійні вимоги щодо тісної роботи з молоддю, заходився організовувати рок-клуб, проводити рок-концерти та фестивалі. Водночас рок-спільнота створювала власні простори, прагнучи незалежності. Ця стаття розповідає про становлення рок-тусовки, її діяльність, місця зустрічей у Києві часів перебудови та стосунки з радянською владою.>>>
Думки вголос
Диво в історії: спроба літературного пророцтва про історичні романи на підставі трьох романів Ґузель Яхіної
Михайло Гаухман
Пропоную до читання невеличкий літературоцентричний етюд, який прагне відповісти на питання: як і які історичні – або подібні до історичних – романи можливі у ХХІ столітті? Мій приклад – суперпопулярні у сьогоднішній Росії романи Ґузель Яхіної: «Зулейха відкриває очі» (2015), «Діти мої» (2018) й «Ешелон на Самарканд» (2021). Огляд романів Яхіної дає мені підставу зробити власне «літературне пророцтво»: серед українських письменників улюбленим та популярним стане той, хто поєднає звернення до історичних подій із зображення дива, яке відбувається з персонажами і яке творять персонажі.
>>>
|
Опубліковано 28.12.2021
Мар’яна БайдакВелика війна спричинила «бум листів» між домом і фронтом. Кожен з них мав свою історію писання, відправлення /доставки, і, врешті, читання. Листування було майже єдиним способом підтримувати зв'язок з близькими людьми. У центрі уваги цієї розвідки – листування подружніх пар, розділених війною, коли чоловіки опинилися на фронті, а їхні дружини залишилися в тилу. Ці листи мають подібне емоційне забарвлення, пов’язане з переживанням за рідних. Вони відображають повсякденні, світоглядні, культурні, політичні уявлення людей, а також розповідають про трансформацію сімейних взаємин, яка дала змогу жінкам відчути себе в ролях, що традиційно належали чоловікам.
Опубліковано 17.12.2021
Юрій ЩурПодії Української революції 1917-1921 рр. у повітовому місті Олександрівськ (сучасне Запоріжжя), як і у всьому запорізькому регіоні, тривалий час висвітлювалися в контексті реалізації російського/більшовицького, або ж анархо-комуністичного проектів. Зацікавлення процесами українського державотворення на території сучасної Запорізької області активізувалося в роки російсько-української війни і було пов’язане зі значною увагою до Кримського походу Армії УНР. Саме навколо цих подій, які географічно охопили й частину регіону, акцентувалася увага. Ключовими постатями визнавалися полковник П. Болбочан та архікнязь В. фон Габсбург. Однак на маргінесі залишилися події 1917 р., коли ці території включалися до українського простору не механічно, а за рішенням місцевих жителів. Подолання минулого
Опубліковано 21.02.2022
Пропонуємо вашій увазі розмову з американським істориком Джеффрі Вейдлінгером. Інтерв’ю зосереджено на останній праці вченого, присвяченій єврейським погромам під час Української революції 1917–1921 рр. Який стосунок ці погроми мають до Голокосту на теренах України? Яку роль у динаміці масового насильства відігравали місцеві спільноти та політичні актори? Чи працював убивця Петлюри на радянський режим? Як саме процес над Самуїлом Шварцбардом позначився на українсько-єврейських взаєминах? Американський історик ділиться власними відповідями на ці питання.
Опубліковано 31.01.2022
Пропонуємо вашій увазі розмову з ізраїльським істориком, дослідником історії радянських євреїв у міжвоєнний період, директором Центру досліджень історії Голокосту в Радянському Союзі (що функціонує при «Яд Вашем») Аркадієм Зельцером. У цій розмові йтиметься про непростий шлях історика до наукових студій Голокосту, зумовлений сімейною травмою. Також ми обговорили розвиток історіографії Голокосту в Ізраїлі та світі й детальніше зосередилися на результатах наукових досліджень Аркадія Зельцера. Серед останніх – трансформаційні процеси в середовищі традиційної єврейської общини під час радянізації 1920–1930-х рр., демографічні тенденції серед євреїв напередодні Другої світової війни та особливості меморіалізації жертв Голокосту в СРСР (за матеріалами останньої книги історика «Unwelcome Memory»). Аркадій Зельцер підкреслює, що всупереч усталеним переконанням в СРСР існував певний простір для можливостей вшанування пам’яті про жертв Голокосту. Серед найбільш дражливих піднятих під час розмови питань – участь євреїв у діяльності НКВС.
Відеотека
Опубліковано 15.12.2021
Доповідь професора Андреа Граціозі (Неаполь, Італія) та дискусія на 6-й щорічній конференції Німецько-української комісії істориків 2021 року в Берліні.
Опубліковано 24.09.2021
Видавництво Українського Католицького Університету презентувало на Форумі видавців у Львові книгу «Українські жертви Холмщини та південного Підляшшя у 1939–1944 рр.».
Презентація відбулася 17 вересня в новій будівлі Українського Католицького Університету - Колегіумі ім. Патріарха Йосифа Сліпого. В презентації взяли участь автори Ігор Галагіда та Мирослав Іваник, а також владика Борис Ґудзяк та о. д-р Богдан Прах.
Модерувала зустріч Оля Гнатюк.
(Де)монтаж пам'яті
Опубліковано 08.02.2022
Світлана ДовганьНа початку 1960-х рр. на столичній Чоколівці з’явився перший в УРСР житловий масив. Ця місцевість стала втіленням «радянської мрії» як для зовнішніх спостерігачів, так і для радянських громадян, які щиро раділи появі власної, окремої квартири. Серед них були представники українського шістдесятництва – Іван Світличний та Іван Дзюба. Для Віктора Могильного масове житлове будівництво, навпаки, обернулося безальтернативним переїздом. У статті розглянуто історію району в сплетінні з особистими історіями шістдесятників та окреслено, як Чоколівка (не)пам’ятає про шістдесятницький вимір своєї історії. |
26.10.2020
Нотатки19.02.2022
Ілля ЧедолумаРоками в Україні ведуться публічні дискусії щодо пам’яті про Другу світову війну, переможців та переможених, учасників і жертв, героїв та злочинців. Як сприймати найбільшу катастрофу XX століття? Як осягнути складне багатогранне минуле, яке часто не вкладається в прості дихотомії «добрий-поганий». Як зрозуміти події, за яких злочинець міг стати жертвою, а жертва злочинцем, приклади людяності і самопожертви могли межувати з прикладами переслідування і знищення «іншого», визиску за рахунок слабшого в умовах, коли більшість людей прагнула за будь-яку ціну пережити лихоліття. Спогади зв’язкової Романа Шухевича Ірени Савицької-Козак (1925-2015) яскраво ілюструють всю складність пережитого сучасниками Другої світової війни. 25.01.2022
Ілля ЧедолумаМихайло Грушевський, В’ячеслав Липинський, Дмитро Дорошенко, Олександр Шульгин, Мирон Кордуба… Що об’єднує цих людей і дозволяє поставити їх імена поруч? Всі вони професійні історики. Однак спільна в них не лише любов до Кліо. Вони безпосередні учасники політичних процесів української історії кінця XIX – першої половини XX ст. На фоні цих діячів постать галицько-буковинського історика Мирона Кордуби, здається, знаходиться дещо в тіні. Проте його «Щоденник» є підставою для ревізії не тільки ролі М. Кордуби в українській історії, але й переосмислення нашого уявлення про українську міжвоєнну добу як таку. Життєписи історії
Опубліковано 16.07.2021
Рубрика «Життєписи історії» поповнилася розмовою з Володимиром Мільчевим – доктором історичних наук, професором, деканом історичного факультету Запорізького національного університету. В інтерв’ю вчений розповідає про дослідження власного родоводу, про болгарське та українське коріння, про те, як живучи в російськомовному Запоріжжі, опановував рідні для нього за фактом народження українську та болгарську мови. Дослідник аналізує свої дитячі та юнацькі захоплення і доходить висновку, що його рішення вступити на історичний факультет було закономірним. Володимир Мільчев з теплотою згадує свого вчителя Анатолія Бойка, який зіграв провідну роль у його становленні як науковця; розповідає про те, що на початку наукової кар’єри формувався як болгарист, але пізніше занурився у козацьку тематику, якій присвячена більшість його наукових досліджень. Вчений ділиться досвідом поєднання наукової, адміністративної та викладацької роботи, а також розповідає про наукові проекти, в яких довелося брати участь, про стажування та досвід міжнародного співробітництва.
Опубліковано 23.06.2021
Цього разу гостем рубрики «Життєписи історії» став професор історії та славістики Університету Вікторії, президент Канадської асоціації українознавців Сергій Єкельчик. В інтерв’ю вчений розповідає про дитинство та юність, що промайнули в історичному районі Києва, про несподіване рішення стати істориком, а також непростий вступ на історичний факультет КДУ – кузню партійних кадрів. Професор ділиться спогадами про роботу в Інституті історії Академії наук в часи перебудови та перші роки незалежності, про стажування в Австралії, що змінило погляди на науку та професійний шлях, про докторантуру в Канаді й викладацький досвід у США. Під час розмови Сергій Єкельчик розмірковує про свою професійну ідентичність, громадську діяльність як складову фаху історика, а також розповідає про низку, здавалось би, непов’язаних життєвих збігів, що зрештою вибудувалися в єдиний ланцюг і позначилися на його професійній біографії.
Шафка з документами
Опубліковано 16.11.2021
Олег РазиграєвУ відродженій в листопаді 1918 р. польській державі комуністичний рух перебував поза законом. В межах Волинського воєводства ця політична сила була пов’язана не лише з діяльністю Комуністичної партії Західної України, але й з функціонуванням різних організованих бойових груп та численними диверсійними акціями. Намагаючись практично реалізувати політику, спрямовану на від’єднання Волині та Східної Галичини від Другої Речі Посполитої, а також прагнучи дестабілізувати суспільно-політичне життя, комунізм становив особливо серйозну небезпеку для польської влади на цій території. За законодавством Польщі, діяльність комуністів була нелегальною та передбачала кримінальну відповідальність. Одним із закладів пенітенціарної системи міжвоєнної Другої Речі Посполитої, в якому відбували покарання особи, засуджені за комуністичну діяльність, а також ті, які перебували під слідством, була Луцька в’язниця. |
Свiжий номер
Робочий стіл
Книжкова полиця
Мар’яна Байдак. Війна як виклик і можливість : українки в роки Першої світової війни: монографія. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2021. 320 с.
Можливості розвитку
Календар подій
Нас підтримують:
|
Меценат сайту "Україна Модерна" - Віктор Рибчук, генеральний директор клініки "Оберіг" Підтримка сайту відбувається |
 |
Знайдіть нас у Facebook
| Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) |
| facebook.com - uamoderna |
| Будь ласка, надішліть нам запит дружби! |