Статті, дослідження, фрагменти праць

---

«Було відчуття, що є наш Київ і інше місто»: київська рок-тусовка в роки перебудови

Володимир Куделя
У той час, коли ленінградська рок-тусовка вільно збиралася у кафе «Сайгон», у Києві міліція проводила рейди проти «волохатих» прихильників цього музичного стилю. Все змінилося 1986 року, коли рок-музику «легалізували». У місті з'явилась рок-тусовка. Комсомол, виконуючи партійні вимоги щодо тісної роботи з молоддю, заходився організовувати рок-клуб, проводити рок-концерти та фестивалі. Водночас рок-спільнота створювала власні простори, прагнучи незалежності. Ця стаття розповідає про становлення рок-тусовки, її діяльність, місця зустрічей у Києві часів перебудови та стосунки з радянською владою. читати...

 

Голоси Першої світової війни у відлунні подружнього листування

Мар’яна Байдак
Велика війна спричинила «бум листів» між домом і фронтом. Кожен з них мав свою історію писання, відправлення /доставки, і, врешті, читання. Листування було майже єдиним способом підтримувати зв'язок з близькими людьми. У центрі уваги цієї розвідки – листування подружніх пар, розділених війною, коли чоловіки опинилися на фронті, а їхні дружини залишилися в тилу. Ці листи мають подібне емоційне забарвлення, пов’язане з переживанням за рідних. Вони відображають повсякденні, світоглядні, культурні, політичні уявлення людей, а також розповідають про трансформацію сімейних взаємин, яка дала змогу жінкам відчути себе в ролях, що традиційно належали чоловікам. читати...

 

«Просвіти», Кримський похід, Січові стрільці: запорізькі землі у вирі революційних подій 1917-1918 рр.

Юрій Щур
Події Української революції 1917-1921 рр. у повітовому місті Олександрівськ (сучасне Запоріжжя), як і у всьому запорізькому регіоні, тривалий час висвітлювалися в контексті реалізації російського/більшовицького, або ж анархо-комуністичного проектів. Зацікавлення процесами українського державотворення на території сучасної Запорізької області активізувалося в роки російсько-української війни і було пов’язане зі значною увагою до Кримського походу Армії УНР. Саме навколо цих подій, які географічно охопили й частину регіону, акцентувалася увага. Ключовими постатями визнавалися полковник П. Болбочан та архікнязь В. фон Габсбург. Однак на маргінесі залишилися події 1917 р., коли ці території включалися до українського простору не механічно, а за рішенням місцевих жителів. читати...

 

Боротьба за чистоту: управління відходами в Харкові на межі ХІХ – ХХ століть

Анастасія Ховтура
Протягом ХІХ ст. важливими акторами повторного споживання були лахмітники та костяники. Артілі цих своєрідних професійних спільнот перебирали сміття та фасували його для подальшої обробки. Проте наприкінці ХІХ– на початку ХХ ст. активний промисловий розвиток і посилення урбанізаційних процесів призвели до знецінення ринку вторинної сировини та погіршення санітарно-епідеміологічної ситуації в місті. Постала потреба формування нової гарбологічної стратегії. Це дослідження розповідає про інженерні новації та передовий досвід Харкова з утилізації відходів. читати...

 

«Не потрібно відволікати від народу кращі сили»: освіта в українських містах ХІХ – початку ХХ ст.

Володимир Милько
У ХІХ – на початку ХХ ст., незважаючи на кардинальні суспільно-економічні зміни, освіта була наслідком, а не причиною модернізаційних процесів. Формування багаторівневої системи навчальних закладів відбулося лише в кількох найбільших адміністративних центрах. Керуючись політичною доцільністю та з огляду на брак фінансів, влада намагалася обмежити форми поширення знань серед незаможного населення, а також в окремих регіонах (на Правобережжі). Освітні заклади українських міст майже постійно перебували, якщо не в стані реформування, то публічного обговорення їхнього статусу та необхідності подолання недоліків. читати...

 

Життя для шахти: людність шахтарських мономіст Донеччини та Луганщини у 1950-1960-ті роки

Ксенія Кузіна
1950-1960-ті рр. – «золота доба» вугільної галузі СРСР, коли вугілля вважалося «хлібом промисловості», Донбас все ще залишався «всесоюзною кочегаркою», будувалися швидкісними темпами нові шахти, поруч з якими виникали робітничі поселення, які з часом ставали містами. «Міста – не каміння, а люди» – ця відома середньовічна сентенція Ісидора Севільського спонукає перевести погляд від зримих урбаністичних символів, як-то архітектура, до мешканців, які населяли міста. Дослідження соціального складу населення шахтарських міст Східної України є спробою відповісти на питання: чим приваблював трудових мігрантів «хлібний Донбас»? Хто опинився у Донецькому степу із власної волі, а хто із примусу? Як місцеві селяни ставали гірниками та гірнячками? Що стояло за радянським «інтернаціоналізмом» і на що спромоглась русифікація у промислових містах Донеччини та Луганщини? Які соціальні ролі довелося приміряти на себе жінкам у шахтарських містах та селищах за часів Другої світової війни та у повоєнне десятиліття? читати...

 

«Кожній дівчині хочеться одягтися гарно та модно»: краса та жіноче споживання в ранньорадянській Україні

Ірина Скубій
У 1920-1930-х роках жінки були в центрі уваги радянської влади як рушійні сили творення нового політичного, економічного та соціального порядку. В цей час винахідливість, поширення саморобних виробів, звернення до індивідуалізації одягу, викликані вузьким асортиментом товарів, а також захоплення косметикою стали характерними складовими жіночого повсякдення. Як відбувалося формування радянської жінки-споживачки? Яким чином вона задовольняла свої споживацькі потреби? Як взаємодіяла з владою? Досліджуючи шляхи залучення жінок у процеси споживання, ця стаття дозволяє реконструювати практики жіночого повсякдення та характерні риси соціально-економічного устрою ранньорадянської доби. читати...

 

«Радянська жінка – найщасливіша в світі»: відображення гендерних питань в українському плакатному мистецтві 1920-1930-х рр.

Олена Донець
У «прокрустове ложе» радянської гендерної політики потрапило не одне покоління жінок. Ретельного аналізу потребує досвід двох перших десятиліть радянської влади, коли хвиля емансипації була досить потужною і в практику почали впроваджуватися заходи з реалізації нової ідеологічної гендерної моделі. Викладені у статті міркування базуються на дослідженні українських друкованих плакатів 1920–1930-х років. У цей період жінка як особистість постала в центрі уваги, принаймні на просторах плакатного аркуша, де її було зображено дужою і рішуче налаштованою на нове життя. Способи художнього втілення соціальної ролі жінки в плакаті дають змогу проаналізувати й виокремити найхарактерніші іконографічні типи, а також виявити ті соціальні передумови, що їх сформували. читати...

 

Герой українського радянського революційного фільму: трансформації образу

Анастасія Канівець
Поняття «революційний фільм» зазвичай викликає цілком сформований комплекс асоціацій. Разом із тим, він був вельми неоднорідним і мав чимало жанрових і тематичних розгалужень. Відповідно різноплановим був і герой революційного фільму. Він представляв різні погляди на революцію та місце людини в ній, змінювався залежно від клімату епохи, вимог цензури, кінематографічних пошуків чи очікувань аудиторії. Герой революційного фільму у певному сенсі є ключем до жанру. Він представляє офіційний (чи, принаймні, офіційно затверджений) погляд на революцію як центральну подію радянської епохи. читати...

 

Мусульманські святині як ідеологічні форпости: відродження та міжконфесійне значення культу святих у кримському ісламі

Олена Соболєва
В Криму традиційно сформувався місцевий культ шанування ісламських святих. В межах сакральних топосів відбувалася постійна взаємодія між представниками різних конфесійних груп, часто практикувалося паралельне поклоніння. Конфлікти хоч і мали місце, проте більшість дотримувалися прагматичних норм народної культури, яка сформувала традицію взаєморозуміння та терпимості. В ХХ столітті ситуація кардинально змінилася: антирелігійна політика, війни, депортація кримських татар призвели до повного занепаду культури поклоніння місцевим мусульманським праведникам та нівелювання традиції співжиття та діалогу, що панували в Кримських селищах та містах у відносно стабільні періоди історії. В умовах репатріації святині ставали для кримських татар ідеологічними форпостами, маркерами присутності на півострові їхніх предків. Водночас відродження культу поклоніння місцевим праведникам стало невід’ємною складовою повернення до рідного простору. читати...

 

"Пристрасті за ковбасою": соціальні та політичні наслідки продовольчого дефіциту в УРСР другої половини 1980-х – початку 1990-х рр.

Юлія Кузьменко
Для мільйонів радянських людей ковбаса була символом статку та забезпеченості, а у період тотального дефіциту кінця 1980-х – початку 1990-х рр. взагалі перетворилася на культовий харчовий продукт. Виготовлення ковбасних виробів у промислових масштабах розпочалося в Радянському Союзі у 1930-х рр. ХХ ст. завдяки А. Мікояну, який надихнувся досягненнями харчової промисловості США. Із зниженням вимог Держстандарту в 1970-ті рр. ковбаси стали більш доступними, але менш якісними. В період перебудови, коли країна опинилася у ситуації тотального продовольчого дефіциту, розгорнулися справжні "пристрасті за ковбасою", спричинені довгими чергами, падінням культури обслуговування, зниженням якості товару, "блатом" та спекуляцією. Все це дестабілізувало суспільно-політичне життя в УРСР. читати...

 

Мимовільні союзники. Польсько-українська співпраця у межах повоєнних Міжнародних конгресів історичних

Олександр Аврамчук
Друга світова війна та її наслідки для народів, що опинилися під німецькою і радянською окупаціями спричинила величезну хвилю політичної еміграції з усієї Східної Європи. Опинившись на чужині, вчені обрали для себе роль речників своїх національних спільнот, а поруч з суто академічними цілями свою діяльність пов’язували з прославлянням національної справи. У статті показано мотивацію і характер «мимовільної» польсько-української співпраці у межах повоєнних Міжнародних конгресів історичних наук. На підставі незнаних раніше архівних матеріалів реконструйовано вклад польських вчених у переосмислення східноєвропейської історії та легітимацію українських студій. читати...

 

Колонізований півострів: історія Криму в контексті теорії поселенського колоніалізму

Максим Свєженцев
У статті показано можливості застосування постколоніальної теорії до історії Криму. Головною тезою є те, що Крим є прикладом поселенської колонії Російської та Радянської імперій. Від 1783 року простір півострова, а також знання про нього, його культурний, політичний та економічний дискурс перетворювалися імперією. Знання про Крим, про його минуле та сучасність значною мірою залишаються під контролем імперського наративу. Цей наратив передбачає підтримку інституцій, створених поселенською колонією та забезпечує контроль імперії над колонізованою територією. Теорія поселенського колоніалізму у застосуванні до Криму дозволяє продемонструвати, що історія Криму не є унікальною та є частиною світової історії. читати...

 

Репрезентація польського національного проєкту у міському просторі Львова за часів Австро-Угорщини та міжвоєнної Польщі

Андрій Авраменко
ХІХ – початок ХХ століття – час бурхливої урбанізації та конструювання націй, коли міста Європи охопила лихоманка зі встановлення пам'ятників. Інститути влади та протиборчі націоналізми прагнули утвердити свою присутність та сформувати колективну ідентичність, зокрема засобами монументальної пропаганди. Львів не став винятком. Яких змін зазнав міський простір Львова за часів Австро-Угорщини та Другої Речі Посполитої? Як торгові виставки, храми та меморіальні комплекси ставали елементами політичних змагань? Які сліди «старого режиму» присутні у сучасному Львові? Які паралелі можна провести з іншими містами світу? Про все це читайте у статті Андрія Авраменка. читати...

 

«Єднайтесь для боротьби проти вашого смертельного ворога – більшовизму!». Плакатна графіка німецької окупаційної адміністрації на території України

Олександр Маєвський
Під час німецько-радянської війни на окупованій території України нацистами проводилися широкомасштабні агітаційно-пропагандистські кампанії. У формування нового інформаційного простору включилися «Східний відділ» Міністерства народної освіти і пропаганди Райху зі структурним підрозділом «Вінета», відділ пропаганди Верховного командування Вермахту з мережею рот пропаганди та віділом «U», відділ преси й пропаганди Міністерства східних окупованих територій, а також спеціальні підрозділи абверу, СС та інші, як військові, так і цивільні підрозділи. Особливу увагу нацистські пропагандисти приділяли формуванню та посиленню антибільшовицьких та антиєврейських настроїв, аграрній пропаганді, що мала на меті збільшити продовольчі поставки до Райху, а також мобілізації трудових ресурсів. Ці теми знайшли своє відображення у найбільш тиражованих зразках плакатної продукції. читати...

 

Місто (не) для бізнесу: кон’юнктура та простір

Тетяна Водотика
Друга половина ХІХ століття для українських міст – це десятиліття змін та видимих трансформацій, у вирі яких формувались бізнеси. Це період співіснування модерних та традиційних форм комерційної діяльності, які накладали свій відбиток на вигляд пореформених міст. Це час прискорення урбанізаційних процесів (більшою чи меншою мірою в різних регіонах) та навіть формування нових міст. Яким чином ці зміни впливали на кон'юнктуру підприємницької діяльності? Водночас, як бізнес змінював міста, їх зовнішній вигляд та атмосферу? Якою була динаміка урбанізації в різних регіонах України? Яке значення для міста мало залізничне сполучення і які корупційні історії з цим пов’язані? Про все це читайте в статті історикині Тетяни Водотики. читати...

 

Нацменшини Києва 1920-1930-х рр.: демографія, соціально-економічне становище, мова та побут

Лілія Чорна
Етнічний склад мешканців Києва в 1920-1930-х роках формувався під впливом Першої світової війни та революційних подій. Київ був багатонаціональним містом, для якого характерна значна мобільність представників нацменшин: у пошуках кращої долі іноземці приїздили до Києва, водночас під впливом політичних умов та матеріальної скрути багато хто полишав місто. У статті розглядається демографія та соціально-економічне становище нацменшин, те, якою мовою говорили, де працювали, які побутові труднощі долали київські євреї, поляки, вірмени, ассирійці, китайці та представники інших етнічних груп. читати...

 

«Чудовим та стильним було лише вікно»: повсякдення іноземних робітників у «Новому Харкові» у 1930-ті рр.

Роман Любавський
Одним із вимірів радянської модернізації було залучення іноземного досвіду. Риторика протистояння капіталістичному світові не заважала радянським діячам винаймати іноземних робітників, купувати техніку та технології, співпрацювати із закордонними організаціями та компаніями. Чимало американських та німецьких фахівців брали участь у проектуванні та будівництві промислових об’єктів на теренах Радянського Союзу. Серед них було чимало мрійників, романтиків, авантюристів; працівників, що симпатизували соціалістичним ідеям, їхали з батьківщини у пошуках кращого життя. У статті аналізується досвід життя робітників-іноземців, що працювали на Харківському тракторному заводі у 1930-ті рр. Досліджуються умови життя і праці, практики споживання, причини розчарування та способи втечі із «соціалістичного раю». читати...

 

Вороги, спільники, чужинці: еволюція образу німців в українськомовній пресі Києва доби Української Народної Республіки (листопад 1917 – квітень 1918 рр.)

Іван Басенко
«Геть від Москви!» та «Дайош Європу!» – гасла Миколи Хвильового, що зазвичай асоціюються з настроями української творчої еліти 1920-х рр. Проте ідея європейського вектора розвитку (звернення до культури «Заходу» й відмежування від російського «Північного-Сходу») палко обговорювалась політиками і публіцистами ще в часи Української революції 1917–1918 рр. Поширена навесні 1918 р. серед національно-свідомої громадськості «німецька орієнтація» стала відповіддю на збройну агресію Радянської Росії і всюдисущий російський імперіалізм загалом. Згідно з умовами Брест-Литовського миру Німеччина виступила «спільником» УНР у боротьбі з більшовиками. Привнесений в Україну «німецький порядок» виявився чужим і загрозливим, але водночас бажаним взірцем кращої, «європейської цивілізації». Ця стаття знайомить з еволюцією образу німців на шпальтах провідних українських видань Києва 1917–1918 рр.: «Нової ради», «Робітничої газети», «Народної волі» та «Боротьби». читати...

 

Між релігією та політикою: Роль і місце православних церков на Майдані

Олег Кисельов
Протистояння на Майдані, що стало початком Революції Гідності, зачепило всі сфери життя суспільства. Не оминули бурхливі події осені-зими 2013-2014 рр. й релігійні організації. Попри декларовану аполітичність, позиція церков часто визначалася саме політичними вподобаннями. На Майдані були присутні представники різних релігійних традицій та напрямків. Проте чи не найбільш помітними були дії представників православних церков Київського та Московського патріархатів, нерідко вони демонстрували протилежне ставлення до революційних подій. Якими були позиції та дії церков на Майдані, враховуючи їхню історію у новітні часи та конкуренцію на «ринку релігійних послуг», читайте у статті релігієзнавця Олега Кисельова. читати...

 

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• >>
• Остання