У пізні 1980-ті радянський медіа-простір переживав дивні явища, які сьогодні здаються майже алегорією розпаду імперії: мільйони людей одночасно дивилися телевізор, ставили перед екраном банки з водою й очікували зцілення від голосу лікаря-психотерапевта. Анатолій Кашпіровський, випускник радянської медичної системи, поступово перетворився з лікаря на медійну фігуру масового гіпнозу.
У той час, коли ленінградська рок-тусовка вільно збиралася у кафе «Сайгон», у Києві міліція проводила рейди проти «волохатих» прихильників цього музичного стилю. Все змінилося 1986 року, коли рок-музику «легалізували». У місті з'явилась рок-тусовка. Комсомол, виконуючи партійні вимоги щодо тісної роботи з молоддю, заходився організовувати рок-клуб, проводити рок-концерти та фестивалі. Водночас
Рубрика «Життєписи історії» поповнилася розмовою з Володимиром Мільчевим – доктором історичних наук, професором, деканом історичного факультету Запорізького національного університету. В інтерв’ю вчений розповідає про дослідження власного родоводу, про болгарське та українське коріння, про те, як живучи в російськомовному Запоріжжі, опановував рідні для нього за фактом народження українську та болгарську мови.
Для мільйонів радянських людей ковбаса була символом статку та забезпеченості, а у період тотального дефіциту кінця 1980-х – початку 1990-х рр. взагалі перетворилася на культовий харчовий продукт. Виготовлення ковбасних виробів у промислових масштабах розпочалося в Радянському Союзі у 1930-х рр. ХХ ст. завдяки А. Мікояну, який надихнувся досягненнями харчової промисловості
15–16 квітня 2021 р. у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. Михайла Коцюбинського відбувся VІ Всеукраїнський науково-теоретичний семінар із циклу «Повсякдення: візії та смисли». Цикл був започаткований у 2015 р. за ініціативи докторки історичних наук, професорки Ольги Коляструк та підтримки факультету історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла
Пропонуємо читачам «України Модерної» промовисту оповідь історика Феодосія Стеблія, наукова біографія якого пов’язана з більше, аніж півстолітньою працею у львівському Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (раніше – Інститут суспільних наук АН УРСР). У своїх ретроспекціях Феодосій Іванович не формулює синтез, не генерує глобальних висновків чи прогнозів. Його оповідь
«Україна Модерна» пропонує до уваги читачів інтерв’ю з Аллою Киридон – докторкою історичних наук, професоркою, директоркою Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво». Дослідниця розповідає про мудрих та далекоглядних батьків, які наприкінці 1960-х років віддали доньку до єдиної в місті школи з поглибленим вивченням англійської мови, про шалену любов до книг і
Цього разу гостем рубрики «Життєписи історії» став професор історії та славістики Університету Вікторії, президент Канадської асоціації українознавців Сергій Єкельчик. В інтерв’ю вчений розповідає про дитинство та юність, що промайнули в історичному районі Києва, про несподіване рішення стати істориком, а також непростий вступ на історичний факультет КДУ – кузню партійних кадрів.
Цього разу гостею рубрики «Життєписи історії» стала директорка Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), провідна фахівчиня з проблематики голоду в Україні Людмила Гриневич. У відвертій розмові вчена ділиться спогадами про київське дитинство і виховання бабусями, які навчили аналізувати тексти та розповідали альтернативну версію вітчизняної історії, про