26–27 серпня 2024 р. у Вроцлаві відбулася робітня «(Not) Far from the War: The Russo-Ukrainian War in Refugees Testimonies, Oral Histories, and Diaries», організована Українсько-німецькою історичною комісією. Вона здійснювалася як передзахід Літнього інституту «Witnessing the War in Ukraine: Testimony in the Pursuit of Justice», який продовжив свою діяльність протягом наступних трьох днів. Місцем проведення заходу став Центр історії «Zajezdnia». Цей сучасний простір провадить свою діяльність під керівництвом Центру «Pamięć i Przyszłość», основні напрями дослідження якого є вивчення історії Нижньої Сілезії, зокрема післявоєнної історії Вроцлава та діяльності руху «Solidarność» на теренах регіону. Під час семінару учасники мали змогу познайомитися з роботою Центру ближче.
Модератор(к)ами, коментатор(к)ами й тими, хто визначив тон семінару, були професор Фелікс Акерманн (Гаґен, Німеччина), професорка Гелінада Грінченко (Вупперталь, Німеччина), професорка Наталія Ханенко-Фрізен (Едмонтон, Канада) та професорка Елеонора Нарвселіус (Лунд, Швеція). Учасниками семінару стали дослідники й дослідниці з України, Німеччини, Словаччини, Польщі, Швейцарії, Швеції, Канади та США. Організатори й ведучі програми під час церемонії відкриття заходу налаштували учасників та учасниць на відкритий діалог, обмін досвідом і думками, що виникли, виникають та можуть з’явитися в дослідницькому колі в ці складні часи війни, котру веде Росія проти України. Тож з перших хвилин стало зрозуміло, що тут не навчають, не говорять, що є правильно чи неправильно; тут створено простір, де будуть слухати, ставити запитання, ділитися досвідом, надихати й мотивувати, спонукати пізнавати й доповнювати.
Програма семінару містила різні формати, зокрема презентації та виступи панелістів; зауваження, питання, коментарі від дискутантів; майстер-класи та академічні лекції.
Перша панель «Narrativization and Storytelling of the Refugee Experience» об’єднала дослідниць з Києва, Харкова та Едмонтона й дала імпульс до активного обговорення питань щодо створення наративу в умовах війни, щодо наповнення та сенсів інтерв’ю, інтерпретацій та публікації «свіжих» записів сьогодні. Надія Пастух у доповіді «War/Displacement as a Framework for Constructing the Concept of “Normal Life”» представила концепт «нормального життя» в історіях переміщених українок про сучасну війну Росії проти України. Що означало жити «нормально», яку «нормальність» описують респонденти, відповідаючи на питання про періоди «до» та «після» початку війни, — в центрі уваги дослідження. Ірина Коваль-Фучило поділилася досвідом проведення автобіографічних інтерв’ю з біженцями та наголосила на особливостях проведення записів, основних сюжетах, про які хочуть і не хочуть говорити оповідачі, у своїй доповіді «Autobiography Narratives about the Refugee Experience». Світлана Телуха представила проєкт «Unspeakable? Life Stories and Perspectives of Ukrainian War Refugees in Germany» та презентувала результати у вигляді публікації, в якій дослідниці з України задокументували та інтерпретували інтерв’ю з жінками, що виїхали після початку повномасштабного вторгнення до Німеччини, жінками-військовими, які боронять Україну, та деякими чоловіками. Професорка Наталія Ханенко-Фрізен доповнила презентації своїми коментарями й думками, що викликали жваву дискусію. Вона зосередилася на питаннях доцільності проведення усноісторичних проєктів в часи війни, умов здійснення записів, наслідках швидкої реакції авторів проєктів і дослідників, безпеки та відповідальності оприлюднення таких відкритих, наповнених емоціями і травмами інтерв’ю. Питання, яке також прозвучало та відгукнулося аудиторії, стосувалося того, чи не будемо ми в майбутньому шкодувати, що зробили ці проєкти.
Учасники другої панелі семінару представили власні поточні проєкти та обговорили питання викликів і життя в нових містах після евакуації. Марія Бутцева з Едмонтона в доповіді «Ukrainian Displaced Person in Canada post 2022: Making Home in Times of Place and War» представила досвіди переміщення українок в Канаді. Юлія Кисельова, яка представляла Харків та проєкт «“Moving west”: Ukrainian Academics in Condition of Forced Migration (2014–2024)», зосередилася на українських вчених в ситуації вимушеної міграції, а також на питаннях стратегій виживання, будування кар’єри в еміграції. Дискутантка цієї панелі професорка Елеонора Нарвселіус присвятила свої коментарі наративній етиці. Вона зазначила, що в аудиторії є представники різних галузей знань та спрямувань, зокрема антропологи, етнологи, фольклористи, культурологи, історики, і саме ця мультиперспективність досліджень сучасних подій дозволяє нам бути в моменті історії, фіксуючи досвіди під різними кутами зору. Однак при цьому професорка наголосила, що в центрі наших досліджень безумовне місце мусить посідати етика. Етика в широкому плані, зокрема питання, які ми мусимо постійно ставити. Як ми формуємо історію? Як себе презентуємо? Позиціонуємо в академії? Хто такі українці в Європі? Чи є українці в західній академії?
Третю панель семінару представляли учасники з Німеччини та Швейцарії. Головною темою обговорення стали наративні стратегії в біографічних дослідженнях. Головував професор Фелікс Акерманн. Дослідниця Йоханна Гібл представила доповідь на тему «War Witnessing towards Justice: Scaling-up the Use of OSINT in Participatory Evidence-production» та особливу увагу присвятила джерелам, базам даних і пошуку інформації щодо злочинної діяльності Росії проти України. Флоренс Фах поділилася досвідом створення графічної новели «The City of Basel and Ukraine (at War). A Graphic Reportage about Flight, Arrival and Home» на основі проведення інтерв’ю з українськими біженками. У цій новелі, яку ілюструє сама Флоренс, будуть представлені історії про війну з Харкова, Бучі та Києва. Професор Фелікс Акерманн підсилив значущість порушених тем своїми коментарями, що стосувалися міграційного руху українців, можливості відповісти на питання, що відбувається, як можна уявляти собі міста та простори, наприклад, Бучу, якщо ви не звідти, до кого говорять наші створені джерела та до кого ми говоримо.
Завершальним заходом першого дня семінару був майстер-клас «The Impact of Digitalization on Biographical Research», який очолювали Гелінада Грінченко та Фелікс Акерманн. Професор Акерманн запропонував всім учасникам семінару попрацювати з цифровими джерелами з теми «Вимушена праця в Німеччині в роки Другої світової війни» та в реальному часі деконструювати наратив. Учасники характеризували джерело з різних боків, зокрема технічні властивості аудіозапису, роль інтерв’юера, зміни в голосі, тембрі, інтонації оповідача. В обговоренні звучали тези про важливість контексту, в якому створюються джерела та можливості інструментів, завдяки котрим джерела можуть бути опубліковані. Окремим питанням, яке прозвучало тут і на яке слід звертати увагу дослідникам, особливо в момент незавершеного минулого, є психологічна підтримка наратора під час інтерв’ю, створення умов для запису, щоб уникнути ретравматизації та стресу.
Другий день семінару розпочався з панелі «Oral History Research: New Questions and Approaches». Доповідачка Ольга Красько виступала з презентацією «Follow-up Interviews with Ukrainian Refugees within the Project “Researching the Collecting, Preserving, Analysing and Disclosing of Ukrainian Testimonies of the 2022 War”: Methodological and Ethical Challenges», у якій представила три проєкти, до участі в яких була залучена останніми роками, розповіла про свій досвід, поділилася спостереженнями під час реалізації проєктів та окреслила власне бачення відмінності між усною історією та документуванням. Доповідачка Марія Казмирчук виступила з доповіддю «A Unique Prism: Challenges and Opportunities in Collecting Oral Histories of Ukrainian Refugees in Slovakia», у якій представила перспективу життя українських біженців у Словаччині, звернувши увагу на проблеми адаптації та інтеграції людей у новому середовищі, труднощі та переваги життя в країні. Дискутанткою панелі була професорка Гелінада Грінченко, яка ініціювала обговорення відповідності статусу українських біженців в європейських країнах, їхньої адаптації та інтеграції дослідницьким питанням, що вирішуються в поточних проєктах. Також вона вказала на методологічні особливості проведення досліджень методом інтерв’ю істориками, соціологами, антропологами та поставила дискусійне питання меж емпатії та «опіки» під час та після інтерв’ю.
Лекція-семінар, яку разом провели Наталя Ханенко-Фрізен та Елеонора Нарвселіус, була присвячена «Theory and Ethics of Witnessing». Основний фокус спрямовано на наявні етичні норми щодо створення, інтерпретації та публікації наративів. Лекторки наголосили: ми все ще перебуваємо на шляху пошуку етики та етичних рішень у ситуації війни, але рамки етики та етичних норм — це обов’язкові складники інтерв’ю та наративу.
Завершальною подією семінару та водночас подією, що відкривала роботу Summer Institute «Witnessing the War in Ukraine», стала академічна лекція дослідника геноцидів та прав людини професора City College of New York Діка Мозеса на тему «Genocide and Armed Conflict: A Complex Relationship», яка була зосереджена на історичності поняття геноциду, політичного та соціального наповнення поняття та процедурі закріплення геноциду як явища в міжнародному значенні. Професор наголошував на сенсах та значенні геноциду як дій проти людяності, наступу на ідентичність, на вбивствах цивільних, які відбувалися в різних куточах світу та відбуваються зараз в Україні. Дік Мозес також говорив про полярність міжнародної спільноти в процесі визнання геноцидом дій Росії проти України сьогодні та про розмежування понять «соціальна правда» і «юридична правда».
Для всіх учасників воркшоп став не лише цінною живою зустріччю колег, які працюють в одному полі. Команді Українсько-німецької історичної комісії вдалося зорганізувати майданчик для відвертого діалогу щодо поточних викликів, питань та застережень, які виникають у процесі створення наративів, їх інтерпретації та оприлюднення в часи незавершеного минулого. Такі семінари сьогодні є необхідністю, тож сподіваємося, що команді вистачить сил і натхнення зробити подібні заходи щорічними.
Автор фото -Георгій Коновальцев.
