Олександр Гриценко. Культурний простір і національна культура: теоретичне осмислення та практичне формування. Київ: Інститут культурології НАМ України, 2019. — 256 c.
У монографії оглянуто різні концепції культурного простору у світовій науці (зокрема, публічних сфер Дж. Кіна, семіосфери Ю. Лотмана, постмодерного гіперпростору Ф. Джеймсона, культурного простору А. Карміна та ін.); констатовано кризу в теоретичних уявленнях про національну культуру та простір її побутування, що увиразнилася внаслідок глобалізації. На підставі аналізу недоліків територіально-антропологічних та філософських концепцій культурного простору запропоновано дві моделі культурного простору — полісферичну й топологічну. Сформульовано поняття єдності й цілісності національного культурного простору, що характеризують відповідно його комунікативну всеохопність та ідентичнісну несуперечливість. У світлі згаданих моделей проаналізовано шлях формування національного культурного простору України від часів середньовіччя до незалежності.
У книжці також розглядаються формування культурного простору та спроби реформування національної культури незалежної України. Проаналізовано бачення головних проблем української культури ініціаторами реформ, їх спільні риси й тенденції, світоглядні настанови й теоретичні уявлення, що ними керувалися реформатори. Оцінено наслідки цих реформ та їх вплив на стан культури і культурного простору України.
ЗМІСТ
Вступ: запізніла культурна революція?
Розділ 1. Теоретичне осмислення культурного простору
1.1. Концептуальні уявлення про культурний простір: критичний огляд
1.2. Національний культурний простір в умовах глобалізації
1.3. Проблема цілісності та єдності культурного простору
Розділ2. Моделі культурного простору
2.1. Топологічна модель культурного простору
2.2. Полісферична модель культурного простору
2.3. Ідентичності елементів культурного простору
2.4. Алгоритм побудови полісферичної моделі національного культурного простору України
Розділ 3. Формування культурного простору України
3.1. Культурний простір Київської Русі
3.2. Культурні простори Речі Посполитої й Козаччини
3.3. Конкурентні культурні простори України «довгого» ХІХ ст.
3.4. Культурний «фронт» Української революції 1917–1921 рр.
3.5. Українізація плюс совєтизація
3.6. Український культурний простір поза УРСР
3.7. Русифікація та «модернізація безмодерності»
3.8. Висновки
Розділ 4. Культурний простір і державна політика України: від інерції до десовєтизації
4.1. Досвід 1990-х: спроби реформ у річищі патерналістської інерції
4.2. Формування політики протекціонізму щодо національної культури
4.3. Невдала «культурна революція» (2005–2009)
4.4. Повернення культурної багатовекторності (2010–2013)
4.5. Боротьба за культурний простір України після Євромайдану
Розділ 5. Сценарії подальшої трансформації культурного простору України
Висновки
Cultural Spase and National Culture: Theorizing to Reshaping. Summary
Книгу видано в Інституті культурології Національної академії мистецтв України.
_________________________
Олександр Гриценко – письменник, науковець, літературний критик, перекладач, публіцист, кандидат технічних наук, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки письменників України. З 1994 року працював в Українському центрі культурних досліджень Міністерства культури України, у 2002-2013 роках – очолював цю установу. Проходив наукові стажування в Університеті штату Пенсильванія (США) як стипендіат Програми ім. Фулбрайта (1997), у Центрально-Європейському Університеті (Будапешт, 2002-2003), у Центрі досліджень Центрально-Східної Європи Ляйпцизького Університету (2008). Автор книжок «Культурна політика: концепції та досвід» (1994), «Своя мудрість. Національні міфології та громадянська релігія в Україні» (1998), «Культура і влада. Теорія і практика культурної політики в сучасному світі» (2000), «Пророки, пірати, політики і публіка. Культурні індустрії та державна політика в сучасній Україні» (у співавт. із В.Солодовником, 2003), «Пам’ять місцевого виробництва. Трансформація символічного простору та історичної пам’яті в малих містах України (Київ, «К.І.С.», 2014). Як редактор-упорядник і основний співавтор підготував колективні праці: «Нариси української популярної культури» (К., УЦКД, 1998), «Культура в законі: стан та проблеми правового регулювання культури в Україні» (К., УЦКД, 1998), «Феномен популізму в пострадянському просторі» (К., УЦКД, 1999), «Герої та знаменитості в українській культурі» (К., УЦКД, 1999), «Багатокультурність і освіта. Перспективи запровадження засад полікуль-турності в системі освіти України» (К., УЦКД, 2001), «Українська культура і європейська інтеграція» (К., УЦКД, 2007).
