Марта Гавришко

Попри масову залученість жінок до мілітарних структур і насильницьких практик в часи різних воєн на українських землях, їхній досвід залишається невидимим, або заретушованим. «Забутими» є не лише ті аспекти, які не вписуються у героїчний наратив, але й інші – пов’язані їхнім реальним вкладом у боротьбу за українську незалежність і територіальну

Сучасний гуманітарний дискурс акцентує вразливість дітей під час війни і потребу їхнього захисту. Міжнародне право покликане вберегти осіб віком до 18-и років від участі у збройних формуваннях незалежно від її проявів (господарські, військові функції, зв'язок, сексуальні послуги тощо). Однак і сучасні, і тим паче минулі війни показують – діти залишаються

З одного боку війна на Донбасі загострила консервативний гендерний порядок в українському суспільстві, з іншого – стала можливістю для багатьох жінок реалізувати себе у «чоловічих» професіях. Однак у воєнному дискурсі посягання жінок на чоловічу монополію на насильство сприймається неоднозначно. Патріархатні міфи і стереотипи призводять до конструювання специфічного образу жінок на

Приватне життя учасників/ць підпілля ОУН і УПА перебувало під суворим наглядом, особливо, коли мова йшла про зміни сімейного статусу. Шлюби не заохочували позаяк сім’я могла стати додатковим фактором ризику (через загрозу затримання/арешту чоловіка/дружини/дітей, витік інформації), демотивуючим чинником для продовження боротьби, матеріальним тягарем для підпілля.Вже створені сім'ї опікували: карали за адюльтер