У переддень Нового Року хочу подарвати читачам нашого журналу повну версію моєї книжки «Нариси історії України»
Ця книжка мала два видання – 1996 та 2000 р. Обидва видання носять сліди 1990-х: видана на майже газетному папері (щоб дешевше було), зі страшною обкладинкою (за формулою «сделайте мне красиво»), з помилками (бо видавалася поспіхом). Насправді, авторським було лише видання, 1996-го року : оскільки книжка добре розходилася, то у 2000 р. книжку вирішили видати без мої згоди (уява про авторські права були тоді дуже приблизною) і без жодних змін, з помилками.
У 1996 р. моя книжка вийшла у парі з книжкою Наталі Яковенко. Вона (книжка) мала таку саму назву і виросла з того самого американсько-польського проекту: написати нові історії країн, що колись входили у склад Речі Посполитої. На відміну від моєї, книжку Наталі Яковенко у 2000 році не перевидали з тої простої причини, що видавництво «Генеза» загубила плівки, з якої друкували текст. У 2008 р. Наталя Яковенко видала свої «Нариси» другим, переглянутим, виправленим та набагато розкішнішим виданням у видавництві «Критика». Я декілька років збирався зробити це саме, але безуспішно. Чим більше я її переписував, тим більше я розумів, що простим переписуванням не обійдеться – треба писати нову книжку.
Я ставлюся з дистанцією а навіть легким скепсисом до цієї книжки. Вона є свідком того, що і як я думав про історію України майже двадцять років тому. Зараз, зрозуміло, я думаю інакше. Але ця книжка мені все одно мила. Хоча би тому, що працював над нею у дуже доброму товаристві. Окрім Наталі Яковенко, серед інших учасників хочу згадати покійного Ярослава Ісаєвича (це власне він вибрав Наталю й мене як авторів для написання нової історії України), проф. Єжи Клочовського та проф. Анджея Камінського, двох ініціаторів проекту, та білоруського історика Генадзя Сагановіча, одну з найприємніших і найдобріших серед тих людей, яких пощастило зустріти.
До того ж я досі зустрічаю людей, знайомих і незнайомих, котрі питають, де можна купити цю книжку, або чи не має у мене лишнього примірника. У мене є лише один, мій авторський примірник, на полях якого я виправляв усі помилки. Сергій Козленко, аспірант УКУ, ласкаво згодився її пересканувати, а Оксана Кісь, редактор нашого сайту – виставити на відкритий доступ.
В інтернеті є інша, «скастрована» версія, котра була приготовлена для польського видання 2000 р. Вона була виставлена на сайті Львівського Національного Університету імені Івана Франка , у парі з такою ж скороченою версією книжки Наталі Яковенко та трьома томами «Довідника історії України» під редакцією Ігора Підкови та Романа Шуста. Звідси вона пішла гуляти далі по інтернету як ніби-то оригінальна версія. Вона такою не є. ТУТ ОФІЦІЙНОJ ЗАЯВЛЯЮ, ЩО ОРИГІНАЛЬНОЮ ВЕРСІЄЮ Є ТА, ЯКА ВИСТАВЛЕНА НА САЙТІ «УКРАЇНИ МОДЕРНОЇ». Прошу завантажувати («скачувати») і поширювати – маєте на це мою авторську згоду.
З минулого року у мене лишається борг – стаття «Моя доктрина Монро», про скандал навколо мого інтерв’ю у Neue Zürcher Zeitung. Постараюся його надолужити у найближчі тижні. А також спробую оприлюднити мою нову книжку «26-й процент, або як подолати історію». Вона вийшла друком у 2014, але світу в повній мірі таки не побачила: з різних причин, її розповсюджували «по руках», а не через книгарні.
А поки що бажаю всім Щасливого Нового Року і Веселих Свят!
