“Музей покинутих секретів” – текст, який намагається говорити про мовчанки історії, про ті епізоди і ситуації, коли історія більше нічого нам не каже. Це роман про пам’ять поколінь – розщепленої, замовчаної, поділеної через брак джерел та (не)проговорювання травм. Важливо було простежити й відчитати, як/чи спрацьовує закладена романісткою метафора гри «у
Статті
Останнє опубліковане на сайті
Seminarium дискусія “Визначення демографічних втрат від Голодомору 1932-1933 рр.: методика та результати”
Київ 1979 року: понад тисяча осіб стежить за 30 релігійними громадами міста, професори на службах з магнітофонами вишукують антирадянщину у проповідях, в будинках і на заводах працюють групи для боротьби з релігією… А що коли частково це відбувається лише на папері? А що як «контролери релігії» – це прості вчительки,
Сьогодні модно порівнювати Українську державу з Державою Ізраїль. Чому Україна та Ізраїль варто розглядати в контексті Центрально-Східної Европи? У чому Українська держава і Держава Ізраїль близькі та далекі за своєю модерною історією? Чим відрізняються сучасна українська та ізраїльсько-єврейська моделі націєтворення? І з яких позицій можна оцінювати останню резолюцію Ради безпеки
1-2 грудня 2016 р. в приміщенні Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна відбулась міжнародна наукова конференція «Масове насильство та геноциди на українських землях у 1930-1940-х роках». Її організатором став Центр дослідження міжетнічних відносин Східної Європи за підтримки ініціативи «Українсько-єврейська зустріч».
Новий 2017 рік відкриваємо розмовою з відомим дослідником польсько-єврейської історії, автором багатьох знакових праць про Голокост. Учений розповідає про своє дорослішання у Південній Африці, вибір марксизму, складні етапи суспільної дискусії в Польщі навколо теми участі місцевого населення в знищенні євреїв, про небезпеки читання історії у зворотньому напрямку та про власні
Продовження праці Владислава Гриневича «Подолання тоталітаризму і колоніалізму: трансформації культури та ідеології сучасної України» присвячене протиріччям совєтської та національної моделей пам’яті.Чи був процес встановлення більшовицької влади на теренах України російською окупацією чи власне українською справою? Чи варто розглядати здобутки перших п’ятирічок як український радянський модернізаційний проект чи як колоніальний спосіб
Відкрити для себе ще одну сторону Галичини, де впізнавано будуть описані вулиці знайомих міст з незнайомими польськими чи єврейськими дійовими особами – дивовижне відчуття. Бажання прочитати щось про твоє власне місце притаманне не лише історикам чи краєзнавцям, які, зазвичай, давно свідомі таких джерел. Українські видавці це звісно ж помітили і
Стало банальністю стверджувати, що сприйняття країни та держави за останні три роки зазнали істотних змін. Вважається, що численні цілком реальні загрози для життя, гідності та добробуту спонукали до кращого усвідомлення власних цінностей. А на цьому тлі люди краще усвідомили значення, яке мають для них держава та країна. Підтвердити висновки щодо
Демонтаж пам’ятників Леніну в центральній Україні розтягнувся на чверть століття. Чи усунення тоталітарного символа і справді може стати точкою прощання із системою і міфом, що його породили? Як сталося, що у містах обласного значення та районних центрах бронзові Леніни почасти «незримо», але й небезконфліктно простояли аж до “ленінопаду” під захистом
Вітаємо!
[mc4wp_form id="249"]
