“Нація у світлі прожектора: українськi кіно і театр модерної доби в пост-/деколоніяльній перспективі“
Запрошені редакторки:
Юлія Кисла, Університет Вікторії, Канада
Мейгіл Фавлер, Стетсонський університет, США
Редакція часопису “Україна модерна” запрошує подавати статті до нового числа, яке присвячено історії розвитку українських кіно й театру в модерну добу. Номер вивчатиме ці феномени на перетині сфер держави, суспільства й мистецтва, досліджуючи їхню роль у формуванні національної, культурної та індивідуальної самоідентифікації українців, а також і самої держави. У який спосіб, наприклад, держава та суспільство доклалися до розвитку українського кіно й театру і як своєю чергою кіно й театр значною мірою вплинули на становлення українського суспільства та на розбудову держави загалом? Попри наявність численних праць з історії українсько-російських відносин у літературі та візуальній культурі, а також досліджень історичної політики та культурних війн у незалежній Україні, мало хто з дослідників звертався до питання вивчення способів, у які кіно й театр сприяли виробленню відчуття нової культури, нової держави та нової української нації після 1991 року. Ще менше написано в науковій літературі про інфраструктурні зміни, які вплинули на те, як митці подають і як глядачі споживають ці культурні продукти. Це число “України модерної” прагне заповнити таку лакуну, розглядаючи історію розвитку двох видів мистецтва з перспективи пост-/деколоніяльних студій, зацікавлення якими відчутно посилилося в Україні на тлі повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року.
Число матиме дві частини, першу про кіно і другу про театр, і міститиме рефлексії над різними траєкторіями (хоч вони час від часу й перетинаються) розвитку того, що відбувалося й відбувається на сценах та в кіноекранах України. У секції про кіно автори розмірковуватимуть над питанням про те, як українське пострадянське кіно (дехто з критиків називає його “пострадянським нуаром”) залучене у вивчення, переосмислення та рекодифікацію історичного минулого країни, особливо в царині російсько-українських історичних стосунків. І хоч ця надмірна увага до минулого не є характерною особливістю українського кіно, переосмислення радянського травматичного досвіду на екрані стало важливим аспектом українського націєтворення доби незалежности й центральним елементом у справі подальшого “розрадянення” країни та її суспільства, що в українському контексті може вважатися еквівалентом процесу “деколонізації”. Секція про театр прагне проаналізувати зміни як глобальні, так і короткострокові, що сталися в репертуарі театрів, у середовищі митців і чиновників, у фінансуванні галузі й навіть серед глядацької авдиторії протягом останніх тридцяти років. Питання радянської спадщини постає чи не найцентральнішим тут з огляду на її довготривалий вплив на рівні мистецьких традицій, навчання акторської майстерности, культурного менеджменту та взаємозв’язків із державою, глядачами, а також фінансового забезпечення. Нас особливо цікавлять спроби театру — його митців, інституцій та глядачів — дистанціюватися від радянського спадку й те, як ми можемо використовувати пост-/деколоніяльну оптику, щоби краще зрозуміти ці трансформації. Зрештою, можна говорити про те, що і театр, і кіно мали безперечний вплив на те, як їхні авдиторії розуміють Україну, її історію, її культуру, її місце у світі та її саморепрезентацію.
З огляду на певний дефіцит аналітичних праць про сучасну Україну більшу частину тому відведено розгляду періоду від розпаду Радянського Союзу в 1991 році й до сьогодні. Проте, і це не менш важливо, ми також заохочуємо подачу матеріялів з історії кіно й театру впродовж усього XX століття, якщо вони застосовують пост-/деколоніяльну оптику. Як сучасність формує наше розуміння минулого і що нового ці методи можуть нам дати в розумінні різних періодів історії українських кіно й театру? Як нещодавні зміни в українській культурі, зокрема від часів Майдану та початку російсько-української війни в 2014 році, змінили наше уявлення про те, що саме ми хочемо досліджувати в минулому?
Дискусійний форум “Україна моя (пост)радянська? Деколонізуючи студії українського кіно й театру” має на меті долучити фахівців до жвавих дебатів щодо доцільности використання пост/деколоніяльного аналізу у випадку пострадянської України (інших посткомуністичних країн Центральної та Східної Европи). У цьому форумі ми плануємо дослідити релевантність пост- і деколоніяльних підходів щодо студій кіно й театру, намагаючись відповісти на центральні питання: “Чи спроможні дискусії про “постколоніяльне” vs “постсоціялістичне/посткомуністичне/пострадянське” поставити принципово нові питання для гуманітаристики загалом? Як далеко театральна й кіноіндустрії, рівно як і дослідники кіно/театру та самі митці, спромоглися віддалитися від імперії? У який спосіб цю теоретичну оптику можна застосовувати до перформативних студій і досліджень у сфері кіновиробництва та фільмознавства?”
Усіх охочих просимо надіслати пропоновану тему й короткий опис статті (до 500 слів), біографічну довідку (до 150 слів) та контактні дані (телефон, e-mail). Просимо вказувати в темі листа “УМ33(2023): ім’я, прізвище, назва статті”.
Пропозиції тем та анотації надсилати Юлії Кислій ([email protected]) та Мейгіл Фавлер ([email protected]) до 1 травня 2023 року. Автори/ки відібраних заявок будуть запрошені подати рукопис статті до 1 вересня 2023 року.
Усі статті підлягатимуть подвійному сліпому рецензуванню.
Вимоги до оформлення статтей можна знайти за посиланням
Call for papers for “Ukraina Moderna” Journal (No 33)
“Projecting the Nation:
Modern Ukrainian Cinema and Theatre Through the Lens of Post- (De-) Colonial Studies”
Guest editors:
Iuliia Kysla, University of Victoria, Canada
Mayhill Fowler, Stetson University, USA
The Ukrainian peer-review journal Ukraina Moderna invites submissions to its special issue on Ukrainian cinema and theatre. We will explore the intersections of state, society, and the arts, investigating how these two genres have shaped the country’s culture(s), people(s), national (re)-identification, and even the state itself. How, we ask, have state and society contributed to Ukrainian cinema and theatre, and how might cinema and theatre have profoundly shaped Ukrainian society? Despite the abundance of works on Ukrainian literary development and visual culture, as well as studies of historical memory and the culture wars in independent Ukraine, few scholars have specifically addressed the ways in which cinema and theatre contributed to building a new sense of culture, a new state, and a new nation after 1991. Even less attention has been paid to the shifts in infrastructure that have influenced the way artists present and audiences receive these cultural products. The current volume of Ukraina Moderna aims to cover this gap by analyzing the history of Ukrainian cinema and theatre from a perspective of post- (de-) colonial studies, which have experienced a significant revival of academic interest since Russia’s full-fledged invasion of Ukraine in February 2022.
The volume will comprise two sections, one on cinema and one on theatre, reflecting the different—yet occasionally intersecting–trajectories of the stage and the screen in Ukraine. The section on cinema aims to discuss the period from the collapse of the Soviet Union in 1991 up to the present, reflecting on how post-Soviet Ukrainian cinema (which some critics call the “post-Soviet film noir”) engages in examination, reconstruction, and re-appropriation of Ukraine’s own historical narrative, especially in the domain of Russian-Ukrainian historical relations. While Ukrainian cinema’s sensitivity to history is not unique, for example, its drive to disengage from and to reassess the Soviet traumatic experience is an important aspect of nation building and a central element in the country’s own de-Sovietization process, which in Ukrainian context might be equivalent to the process of ‘decolonization.’ The section on theatre aims to explore the shifts, both seismic and minute, in repertory, artists, officials, funding and even audiences over the past thirty years. The question of the Soviet past weighs heavily here, too, in artistic traditions, acting training, management style, and relationships with the state, with the audience, and with money. The ways in which theatre–its artists, institutions, and audiences–are moving away from the Soviet is of interest, and how we can use post/de-colonial lenses to explain these transformations. Ultimately both stage and screen have shaped audience’s understanding of Ukraine, its history, its culture, its place in the world, and its stories.
The volume aims to devote much of its focus to the post-1991 period because of the relative dearth of analytic work on independent Ukraine. However, and importantly, we welcome submissions on cinema and theatre across Ukraine’s 20th century inspired by a post-/de- colonial lens. How does the present shape our understanding of the past, and how might new methods highlight periods in Ukrainian theatrical and cinematic history in new ways? How might new conceptions of the Soviet period illuminate the post-Soviet period? How might recent transformations in Ukrainian culture, particularly since Maidan and the start of the war in 2014, shift what we want to explore in the past?
The discussion forum “Postsocialist Ukraine on Stage and Screen? Decolonizing the Study of Ukraine’s Cinema and Theatre” aims to contribute to the heated debates on the applicability of post/de-colonial analysis to post-Soviet Ukraine (and other former socialist countries in Central and Eastern Europe). In this forum, we explore the relevance of postcolonial studies for film and theatre, discussing how the discussions over postcolonial vs post-socialist/-communist/-Soviet might raise new questions for the study of the arts. How have the theatre and film industries, how have academics working on theatre and film, and how have artists themselves moved away from empire? How can these theoretical lenses apply to the study of performance and of film making?
Manuscript submission information:
We invite all those who are interested in submitting a paper to contact the editors by email. If you are interested in submitting a paper proposal for this special issue, please email an abstract (no more than 500 words), outlining the article’s contents, including its methodology and fit with this special issue, alongside author’s biographical statement (no more than 150 words), to Iuliia Kysla at [email protected] and to Mayhill Fowler at [email protected] by 1 May 2023.
Authors of the selected papers will be invited to submit their articles by 1 September 2023. Papers must follow Ukraina Moderna’s Instructions for Contributors. Manuscripts will go through the regular UM peer-review process.
The deadline for full papers will be 1 September 2023.
Editorial acceptance deadline: 1 May 2023.
