16 березня 2015 р. у Київському національному університеті ім. Т.Шевченка відбулася відкрита лекція Вахтанга Кіпіані на тему “Історія непідцензурної преси (самвидаву) в Україні“. Подія була організована в рамках “Історичного дискусійного клубу” історичного факультету. Пропонуємо повний відеозапис події.
Вахтанг Кіпіані – журналіст, історик, публіцист, головний редактор Інтернет-видання «Історична правда», однойменного тележурналу на каналі ZIK, викладач магістерської програми з журналістики Украґнського католицького університету. Наукові інтереси: передвиборна агітація, історія самвидаву, дисидентського руху та політичного екстремізму, нові медіа.
Історія непідцензурної преси (самвидаву) в Україні починається у першій половині 1960-х рр. Рукописні та машинописні часописи й вісники були доволі поширеним явищем у студентських аудиторіях та інтелігентських колах під час «відлиги». Тоді ж виникає політичний самвидав, що став доказом формування ідеології нового покоління борців за самостійну Україну. 1964 р. підпільна націоналістична організація «Український Національний Фронт» видала перше число машинописного журналу «Воля і Батьківщина» (до 1966 р. вийшло друком 16 номерів). У січні 1970 р. львівський журналіст В’ячеслав Чорновіл розпочав випуск іншого «Українського вісника», який став найвідомішим органом незалежного слова в радянській Україні. Перебудова і неформальна, непідцензурна преса. Найбільш знакові видання: «Поступ» Олександра Кривенка, «Голос відродження» Сергія Набоки, «Наша віра» Євгена Сверстюка, «Євшан-Зілля» Ірини та Ігора Калинців. Жанрове, регіональне і тематичне різноманіття періодичного самвидаву
