Вважають, що слово «Голодомор» придумали і ввели в обіг у 1988 р. українські поети Іван Драч та Олексій Мусієнко. Так, принаймні, вважає, один з найавторитетніших дослідників українського голоду 1932-1933 р. Станіслав Кульчицький [1]. Ця теза є досить усталеною. Зокрема, я й сам повторив її у своїй статті «Голокост і Голодомор: виклики історичій пам’яті» [2].
Історія на цьому не кінчається. Оскільки «Голодомор» звучить подібно до «Голокосту», то припускають, що українці свідомо придумали цей термін щоб урівняти український голод 1932-1933 рр. з винищенням євреїв під час другої світової війни.
Прийшла пора цю тезу переглянути. Ксенія Кебузинська, користаючи з HathiTrust – бази даних (database) оцифрованих видань, що міститься у бл. 100 американських бібліотеках – виявила, що слово “Голодомор” вже є у “Московстві” Павла Штепи (1968). На с. 341 і 354 (перша цитата на цій сторінці) своєї книжки Штепа вживає це слово для означення політики Кремля взагалі, а на с. 354 (друга цитата) та на с. 362 – специфічно щодо українського голоду (див. нижче копії цих сторінок, які зробив і перевірив Андрій Макух).
Чи Штепа свідомо копіював термін “Голокост”? Навряд чи. Oxford English Dictionary подає, що вперше слово Holocaust як термін для позначення масового знищення появилося ще у ХVІІІ ст. У контексті нацистської влади воно було вжите вперше при у 1933 р., при описі спалення книжок, а коли йшлося про масове знищення євреїв, то його вжили уже у 1942 р. Однак це були поодинокі приклади. У масовий вжиток сам термін «Голокост» ввійшов аж у 1960-х роках.
Якщо ж говорити про українське слово «Голодомор», то його походження виглядає дуже природнім: «морити голодом» є зворот, який віддавна відомий в українській мові. Той, хто вивчає традиційну селянську культуру, знає: селяни мислять конкретно, а не загально – якщо так можна сказати, дієсловами, а не (абстрактними) іменниками. Скажімо, кожен селянин знає, що нагодувати і прийняти на ніч гостя-мандрівника є святим обов’язком – але самого слова «гостинність» у селянській мові не зустрічається. Воно є «винаходом» освічених інетеліґентів, які вживали слов’янські говірки для створення і кодифікації літературної мови.
У цій останній слово «голодомор» вжите уже у львівській газеті «Діло» у 1926 р. Це знову ж таки встановила Ксеня Кебузинська, вживаючи тим разом пошукову систему libraria.ua (система є у загальному доступі, тому у цьому легко переконатися). Як термін специфічно до українського голоду «Голодомор» був вжитий уже у 17 серпня 1933 р. у празькому часописі «Vecernik P.L.», на шпальтах якого була опублікована стаття «Hladomor v SSSR».
Ксеня Кебузинська вважає, що не варто приписувати авторство кому б то не було з українців, бо «Голодомор» є виразною калькою з чеської мови. Це припущення дуже правдоподібне, якщо взяти під увагу, яким розвинутим було українське життя у міжвоєнній Чехословаччині і що сам Штепа у 1920-х роках вчився в Українській Господарській Академії в Подебрадах.
Усі ці знахідки зроблені на підставі пошукових машин. Зрозуміло, що пошуки серед неоцифрованих текстів можуть дати інші, раніші результати. Тому варто продовжувати дослідження, де і коли це слово уперше появилося в українських текстах.
Наприкінці хочу подякувати Ксенії Кебузинській та Андрієві Макуху за дозвіл скористатися їхніми матеріалами, а проф. Франкові Сисину – за саму ідею вияснення етимології слова «голодомор».
Нижче подано копії сторінок з книжки Павла Штепи (підкреслення – Андрія Макуха)
_________________________
[1] Кульчицький С. Голод 1932-1933/Голод 1932-1933 в Украине как геноцид. Київ, 2005, с. 142.
[2] Грицак Я. Страсті за націоналізмом. Стара історія на новий лад. Київ, 2011, с. 251.
