Академічний світ живе за своїми світськими правилами, які часом нагадують неписані закони світських раутів, на кшталт як і з ким розмовляти за коктейлем або скільки. Суть вдалої конференції не лише в тому, щоб зібрати розумних людей з гучними іменами у цікавому місті, але щоб створити можливість для дискусії і розмови. Останні півроку я провела в інтенсивному конференційному режимі, який дозволив мені спостерігати з більш чи менш вдалими варіантами – великого конгресу, невеликого конгресу, воркшопу для молодих науковців, об’єднаного географічною тематикою чи міждисциплінарної конференції.
Конференція “Friends or Foes of Transformation? Economic Elites in Ukraine from Historical and Comparative Perspective” пройшла в німецькому місті Ессен 7-8 липня. Учасниками стали як і докторанти так і досвідчені дослідники з України, Німеччини, Швеції та США. Метою зустрічі, організованої мережею “Ukraine: postsowjetische Gesellschaft im Wandel“ було показати тяглість між творенням еліт у історичній перспективі та з’ясувати основні моделі та паттерни поведінки у сучасних українських економічних еліт. Моя колега, Світлана Потапенко, написала детальний огляд кожної з панелей, я ж хочу зосередитися на особистих враженнях від тематики конференції.
Згідно з соціологічною теорією олігархів об’єднують декілька характеристик – мережі неформальних зв’язків, контроль над медіа, політична влада. Ці ознаки є спільними для групи, незалежно від їхнього походження чи етнічної приналежності. Тобто принципи за якими діяли єврейські економічні еліти Галичини, про яких розповідала я, виявилися в багатьох випадках мотивовані тими самими чинниками, що і у сучасних українських політичних еліт. Способи творення середовища, благодійність і соціальний дизайн в рамках саморепрезентації сучасних українських олігархів, британських індустріалістів Джона Х’юза та Джона Грейвза, які розбудовували корпоративні міста Юзівку та Бердянськ і навіть єврейських нафтових магнатів Дрогобича і Борислава цілком схожі.
Здебільшого, однак, конференція була присвячена сучасним процесам, а саме формуванню груп олігархів у незалежній Україні, їхньому впливові на політику і владу та саморепрезентації. Мені, як історикові, що досліджує уже померлих і забутих людей, було незвично слухати наукові доповіді про людей, яких можна побачити на телебаченні. Однак, спільного між сучасними Медведчуком, Фірташем і Ахметовом та економічними елітами з минулого більше, ніж собі можна уявити. Зустріч показала, як можна охопити тему, якщо включити різні методики. Наприклад, Тетяна Костюченко (Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ) та Інна Мельниковська (Гарвард, Кембридж) показали через аналіз соціальних мереж динаміку зв’язків між політичними та бізнес-елітами в незалежній Україні. Хана Зьодербаум (Університет Уппсала) продемонструвала розвиток харитативних стратегій, важливих для формування бізнесу, а Тетяна Самостьян (Університет Маґдебургу) та Олександр Свєтлов (Товариство «Меморіал» імені Василя Стуса) зосередилися на окремих особах, щоб показати шлях їх формування.
Також мене вразила свобода, з якою можливо говорити про політику в академічному середовищі. Тема впливу олігархів на суспільство, неформальної влади і контролю над медіа є актуальною, та навіть болісною і складно розмовляти про це без заангажування. Втім, попри емоційні розмови під час кава-брейків, дослідження сучасних економічних еліт були такими ж відстороненими, як і доповіді про українських кооператорів 19 століття. Академічний підхід та історична перспектива виявилися хорошим методом, щоб позбутися демонізації українських олігархів і розглядати цю групу як соціальний феномен, який варто аналізувати.
В мене були лише два зауваження. Загалом, у форматі конференції вдалося зібрати людей, готових слухати одне одного і був витриманий баланс між істориками і соціологами. Натомість у міждисциплінарних конференціях часто виникає небезпека того, що дискусія стає надто загальною – і важко поставити справді глибокі питання, не орієнтуючись у галузі.А по-друге, розуміння економічних еліт виявилося справді широким – сюди увійшли і козацька старшина, і єврейські нафтові магнати, і сучасні олігархи. Якщо ми можемо говорити про спільність їх як соціальної групи, то чи існує між ними тяглість та зв’язок? І якщо ні, то в межах якої категорії ми можемо їх об’єднати?
Одним з ключових питань конференції була проблема відповідальності. Чи усвідомлюють економічні еліти свою важливу роль у суспільстві і чи готові вони використовувати свій вплив не лише для підтримки кола своїх прихильників? В який спосіб наше академічне – соціологічне, літературознавче, історичне чи економічне дослідження може допомогти краще зрозуміти це середовище?
Після конференції організатори планують видати збірник статей, однак ще важливішою видається публікація результатів у популярних виданнях, які б доповнити публічну дискусію.
