Протягом восьми годин ви зможете відвідати найбільший німецький табір смерті Аушвіц (як Аушвіц І, так і Аушвіц ІІ – Біркенау), а також одну з найбільших туристичних принад Польщі – копальню солі у Велічці. Після приголомшливого враження, яке справляє табір, візит до прегарної середньовічної копальні стане чудовим відпочинком. Це буде безсумнівно емоційний день.
З веб-сторінки туристичної агенції
В останні роки єврейська тема в Польщі стає щораз популярнішою, виходячи за межі вузького академічного кола і виявляючи себе в різних сферах – від музеїв і театрів, до лінії модного одягу, яка використовує єврейську символіку і тематичні написи „Oy-oy, my boy is a goy”. Остання книжка Ольги Токарчук „Книги Якуба” – про франкістську єресь – лежить на чільному місці в мережі книгарень у „Емпіку” (на Різдво зі знижкою) ). Фільми „ Poklosie” i „Ida”, що роздумують над роллю поляків у Голокості, стають темою для щоденних дискусій на радіо чи телебаченні. В саморефлексіях щодо єврейського минулого Польща пішла далі ніж Литва чи Чехія, а вже тим паче Україна, і при цьому минуле є не лише прерогативою дослідницьких інституцій. Традиційно, найактивніше претендує на історію туристична індустрія.
Популяризація історичного минулого неминуче веде до його спрощення. Єврейська дільниця Казімєж у Кракові все більше нагадує Діснейленд, хоча й мальовничий. З вікон кав’ярень звучать сентиментальні пісні на їдиш, на стінах будинків написи на тому ж їдиші, кожен другий ресторан пропонує якщо не страви ашкеназької кухні, то ізраїльський фалафель. На дорозі треба остерігатися маленьких машин, що возять туристів експрес-туром по маршруту Вавельський замок-Казімєж-фабрика Шиндлера. Ті, хто живе у Кракові довше, згадують час, коли на Казімєж страшно було приходити в темний час доби. Зміни, які сталися за останні 20 років роки – разючі, але від доглянутості все більше віє бутафорією.
Після туру по Казімєжу і центри інформації пропонують екскурсії до концтабору Аушвіц, часто об’єднані для економії часу з поїздкою до соляних копалень у Вєлічці. Однаково барвисті і веселі рекламки обох екскурсій пропонують клієнтам комфортний автобус з кондиціонером, ланчі (також безглютенові чи веганські) і радять приготуватися до „незвичайної пригоди”. Якщо комусь цього мало, то на Різдво бонусом до концтабору дають квиток на різдвяну шопку. Поєднання одного з найтрагічніших місць в історії людства з розважальними мандрівками жахало мене приблизно доти, поки мої ізраїльські знайомі, з родинною історією Голокосту, не почали планувати подібну екскурсію: „Ми хочемо зранку поїхати в Аушвіц, а потім у Вєлічку, як думаєш, звідти є прямий автобус, щоб не вертатися до Кракова і не гаяти часу?”. Вагання чи можна писати вірші після Аушвіцу в минулому, тепер після Аушвіцу можна з’їсти безглютеновий ланч і поїхати гуляти по соляних копальнях.
Об’єктом туристичної комерціалізації стало не лише єврейське минуле, але й достатньо травматичні часи соціалізму (відвідайте алкогольні тури по Новій Гуті!) чи навіть національне польське (купіть в Емпіку дитячу гру „Маленькі повстанці” по мотивах Варшавського Повстання). Глянцева упаковка історичних принад, однаково кічева, сентиментальна чи обурлива наводить на дві тези. По-перше, в Польщі єврейська культура та історія, хоча й не позбулися до кінця ореолу екзотичності, втім стали частиною повсякденного життя. Фабрика Шиндлера така ж частина життя Кракова, як і Маріацький костел. По-друге, немає такої трагедії, з якої б не можна було зробити туристичної цікавинки для комерційних цілей, що підтверджують ГУЛАГ, Аушвіц чи Чорнобиль. Що поробиш, мешканцям кривавих земель залишається заробляти гроші, на тому, що є під рукою. Попри неоднозначне враження, яке справляють туристичні буклети, вони зворушливі своєю незграбною тандетністю. Історія закінчилася і перетворилася на туристичні маршрути, два за ціною одного.
Владислава Москалець
