Спростування

08.12.2014
1 хв читання

5 грудня 2014 р., перед презентацією “України модерної” у Києво-Могиляньскій Академії. в інтернеті появилася листівка з таким текстом:

О 17:00 У «КИЄВО-МОГИЛЯНЦІ» – ВИСТУП ПРОФЕСОРА, ЯКИЙ ЗАКЛИКАЄ ДЕРЖАВУ ДО «ЗАБУТТЯ ГОЛОДОМОРУ»…

Місяць тому, 04 жовтня 2014, професор Українського Католицького Університету (м. Львів) Ярослав Грицак у дискусії на сторінках німецької газети «Neue Zürcher Zeitung» заявив, що держава Україна «не повинна бути ні за, ні проти Голодомору», див. тут: //www.nzz.ch/feui…/versoehnung-durch-amnesie-1.18396566

У тому самому інтерв’ю він стверджує, до речі, що війна на Донбасі є «громадянською війною» та «україно-українським конфліктом».

СЬОГОДНІ (05 грудня 2014) о 17:00 професор-національний ренеґат і моральний деґенерат виступає у Києві в НаУКМА (вул. Волоська, 10, підвальне приміщення 6 корпусу) на презентації свого часопису «Україна модерна»: //www.ukma.edu.ua/…/prezentatsiia-novoho-chysla-chasop…

ЯКЩО ТИ ПАМ’ЯТАЄШ СВОЇХ ПРЕДКІВ, КОТРІ ПЕРЕЖИЛИ ГОДОДОМОР, ПРИЙДИ ДО НаУКМА, ЩОБ «ПЛЮНУТИ В ПИКУ» ВИРОДКОВІ!

Перепост вітається…

На щастя, до бойкоту не дійшло. Весь протест обмежився до появи одного молодого чоловіка  (правдоподібно, напідпитку). Він пробував зірвати презентацію, але декілька молодих людей випровадили його з залу. Хочу особливо подякувати за це Артему Димиду, учасникові АТО. Він студент УКУ, тому знаю його особисто. Інших молодих людей не знаю, тому не можу подякувати їм по-осібно.

На презентації я виступав першим. Я почав з заяви: я не говорив того, що приписує мені листівка та цитується в інтерв’ю. Й у принципі не міг цього сказати – бо це не відповідає моїм переконанням ані як історика, ані як українця.

Я написав текст на п’ять  сторінок і бл. 6000 знаків, що і чому сталося зі злощасним інтерв’ю. Але перечитавши його, вирішив не друкувати: доводиться пояснювати  дрібні речі, котрі не варті окремого часу й окремої уваги.

Тому дозвольте що тут скорочу цей текст до двох головних тез:

1)    я давав довге  інтерв’ю в англійській мові, а воно було надруковане у сильно скороченому варіанті німецькою– тому перекручення були неминучими (подібно до того як цитована листівка назвала німецькомовну швейцарську «Neue Zürcher Zeitung» «німецькою газетою»);

2)    друковане інтерв’ю було неавторизованим, а я принципово відмовляюся обговорювати неавторизовані інтерв’ю.

До самої ж теми, порушеної в інтерв’ю – історичної політики після Євромайдану і в часи російсько-української війни  —  обіцяю  повернутися окремо. Збираюся  написати про це текст «Моя доктрина Монро» і розмістити у цьому блозі, як тільки покінчу  з черговою порцією семінарів, лекцій і конференцій.

П.С. Постараємося також у найближчі дні розмістити на нашому сайті відео звіт про київську презентацію «України модерної» – вона була довга і цікава.

Усі думки вголос

Ярослав Грицак

Ярослав Грицак

доктор історичних наук, професор Українського католицького університету та директор Інституту історичних досліджень Львівського Національного університету ім. І. Франка, редактор-засновник «України Модерної». Автор статей і книжок із проблем модерної історії України та Центрально-Східної Європи, зокрема синтези «Нарис історії України: Формування модерної української нації XIX–XX ст.» (Київ: Генеза, 1996; 2006), монографій «Пророк у своїй вітчизні: Іван Франко та його спільнота» (Київ: Критика, 2006), збірок «Життя, смерть та інші неприємності» (Київ: Грані-Т, 2008; 2010) і «Страсті за націоналізмом: стара історія на новий лад» (Київ: Критика, 2011) та інших, упорядник двотомника вибраних праць Івана Лисяка-Рудницького «Історичні есе» (Київ: Основи, 1994). Живе та працює у Львові.

Вітаємо!


Цілковиту відповідальність за точність наведених у публікаціях фактів та коректність цитат несуть автори текстів.

Навігація по публікаціях

міжнародний інтелектуальний часопис

Рекомендуємо

FactCheck: Що насправді сказав Адорно

"Oxford Dictionaries" оголосили, що прикметник “post-truth” (пост-правдивий) став словом 2016 року. Воно дуже точно відображає