Микола Григорович Крикун. Некролог

26 листопада 2023 року на 92-му році життя відійшов у Вічність відомий український вчений-історик і педагог, доктор історичних наук, Заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, Почесний громадянин м. Винниця, Почесний доктор Університету імені М. Кюрі-Склодовської в Любліні (Республіка Польща) Микола Григорович Крикун. 

Усе життя вченого було сповнене драматичних подій. Народився Микола Крикун 9 травня 1932 р. на Житомирщині у рік українського Голодомору і найбільшого розгулу репресій тоталітарного комуністичного режиму в Україні. Своїх батьків не знав, зростав у дитячому будинку для повних сиріт. Упродовж усіх років був змушений самостійно вирішувати свою долю, опиняючись у драматичних ситуаціях, які виробили в ньому тверду волю і прагнення до самоствердження власними силами. Особливо тяжкі випробування чекали його під час Другої світової війни, коли разом із сиротинцем опинився у Росії, а потім у далекому Узбекистані, де ледве вижив. Після закінчення війни доля закинула юнака до дитячого будинку в західноукраїнському м. Стрий. Тут він закінчив стрийську середню школу № 5 і після певних роздумів й коливань у 1952 р. поступив на історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. З цим вишем він пов’язав все своє життя аж до виходу на пенсію 2012 р. 

В Університеті вчителем і наставником молодого історика став відомий український історик, дослідник історії України та Східної Європи ранньомодерного часу професор Дмитро Леонідович Похилевич (1897–1974). Під його керівництвом Микола Крикун увійшов у світ наукової історіографії, зосередивши свою увагу на малодосліджених, а часом і грубо фальсифікованих російською та радянською історіографіями питаннях минулого українських земель XV–XVIII століть – від демографічних і соціально-економічних студій до проблем українського козацтва і джерелознавства. 

На історичному факультеті Львівського університету Микола Крикун пройшов всі стадії кар’єрного зростання – від старшого лаборанта кафедри історії південних і західних слов’ян (1958–1960), асистента (1960–1970), доцента (1971–1984), завідувача кафедри (1984–1992), потім професора (1993–2012); у 2010 р. кафедра змінила назву на кафедру історії Центральної та Східної Європи. Микола Григорович стояв біля початків Інституту історичних досліджень Львівського університету, був першим редактором його періодичного видання “Україна Модерна”. 

Тримаючи в полі зору насамперед історію українських земель, учений і педагог прагнув дивитися на ці питання ширше – з позицій регіону Центральної та Східної Європи, світового історичного процесу. Він збирав матеріали в історичних архівах та рукописних відділах бібліотек України, Росії, Білорусі, Литви, Польщі, що дало йому змогу вивчати широкий спектр суспільного життя в українських землях XV–XVIII ст. Можна сміливо стверджувати, що всі його дослідження ґрунтуються на фундаментальній документальній базі, а сам він належить до нечисленного ґрона найкращих знавців історичних джерел до історії України вказаного періоду. 

Часи радянської доби не сприяли науковому вивченню питань історії України, а документальна база значною мірою зберігалася в польських і московських архівах. Скрупульозно розшукуючи документи до історії українських земель ранньомодерної доби, він громадив архів, який дочекався кращих часів – проголошення незалежності України у 1991 р. Тільки тоді йому вдалося запрацювати на повну потужність і оприлюднити величезний документальний матеріал для громадськості. Його перу належить понад 250 монографій, збірників документів, статей, нарисів і рецензій. 

Науковий доробок Миколи Крикуна вміщує великі документальні публікації з історії Правобережної України, дослідження адміністративно-територіального устрою України, локалізації населених пунктів України, згонів населення України, козацьких гетьманів, історії Польщі та інші. Вийшовши на пенсію у 2012 р., Вчений не припинив наукової роботи і рік за роком продовжував готувати до друку нові збірки документів, аналітичні статті, огляди. Всі вони засвідчують велику ерудицію і працездатність дослідника, який залишив для наступних поколінь студії з історичної демографії, історичної географії, статистики, джерелознавства та історіографії. 

Численні наукові зв’язки і співпраця поєднували М. Крикуна із зарубіжними вченими. Особливо розгалуженими і плідними були стосунки з польськими істориками, що не є дивним, оскільки інтереси дослідника співпадали з вивченням багатого історичного спадку Речі Посполитої. 

Багаторічна самовіддана наукова і педагогічна діяльність Професора, його наукові здобутки дочекалися відзначення. Ще у 2004 р. він був обраний дійсним членом НТШ, у 2007 р. нагороджений почесним званням “Заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка”. У 2003 р. отримав нагороду авторитетного польського історичного часопису «Przegląd Wschodni» за краще закордонне видання з історії Польщі, а у 2012 р. був обраний почесним доктором (doctor honoris causa) Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща) (до речі, як другий український історик після присвоєння цього почесного звання його учителю Д.Л. Похилевичу у 1970 р.). У 2021 році став Почесним громадянином м. Вінниці (за сукупність документальних і дослідницьких публікацій з історії Поділля). 

Під час церемонії вручення диплому почесного доктора Університету М. Кюрі-Склодовської в Любліні 24 жовтня 2012 р. Зліва направо: Ректор УМКС професор Станіслав Міхаловський, проректор в справах науки та міжнародного співробітництва професор Ришард Дембіньський, проректор в справах навчання професор Барбара Глібовицька-Венґляж, декан гуманітарного факультету професор Генрик Ґмітерек, професор Микола Крикун. 

Незважаючи на значне послаблення зору і сил, Микола Крикун до останнього дня працював над підготовкою кількох томів документів з історії Брацлавського воєводства. Ще 6 січня 2023 р. в рамках звітної наукової конференції Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася презентація нової книги, підготовленої професором М. Крикуном у співпраці з іншими колегами-істориками, збірника документів «Документи Брацлавського воєводства 1607–1845 рр.» (Львів, 2022, 1200 с.). Учений збирався готувати до друку ще один том документів. Але не встиг. 

Микола Крикун народився у лиху годину українського Голодомору, а відійшов у Вічність, коли московські орди намагаються знищити Україну. Його останні слова, сказані колегам, звучали так: “Українці не мають права занапастити той історичний шанс, який випав їм у ХХІ столітті. Іншого такого шансу може не бути”. 

Доробок історика і громадянина Миколи Крикуна має довгострокове значення, оскільки завдяки його невтомній праці збережено і оприлюднено величезний документальний матеріал, а наукові студії залишатимуться взірцем сумлінної праці Історика. 

Вічна пам’ять українському історикові і патріоту своєї Батьківщини.

Леонід Зашкільняк