Один епізод з життя Жоржа Клємансо, або Як французький прогресивний орієнталізм зустрівся з Галичиною

Огляд на: Жорж Клємансо. Біля підніжжя Синаю. Львів: Леополь, 2023, 144 с.

Вперше за тривалий час я отримав можливість повернутися до оглядів не досліджень, а власне, видання джерел. Книга, що пропонується читачам сьогодні, — це збірка оповідань, які написав відомий французький політик та державний діяч Жорж Клємансо. Менш відомою є його публіцистично-журналістська іпостась. Структура книги починається зі вступного слова Ярослава Грицака та біографічної статті Олега Павлишина. У них читача знайомлять з біографією Клємансо та висвітлюють український контекст його політики в добу війн та революцій, що охопили постімперський простір Східної Європи під час та після Першої світової війни. Основна частина видання — це збірка нарисів, розміщена після поїздки Клємансо Галичиною 1897 р. у збірнику «Біля підніжжя Синаю». В оригіналі вона вийшла друком у Парижі в 1898 р., якраз у розпал публічної полеміки навколо справи Дрейфуса. Це здебільшого пояснює, чому в нарисах основна увага Клємансо зосереджена саме на галицьких євреях. Крім цього, збірник супроводжується копіями ілюстрованих літографій, які підготував Анрі де Тулуз-Лотрек, французький художник-експресіоніст. Оригінал цієї збірки є великою бібліографічною рідкістю, її наклад сягав лише якихось 380 примірників. В Україні єдиний відомий примірник, за яким і здійснювалось це видання, зберігається у Відділі рідкісних видань і рукописів імені Максименка Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка (колекція князя Вітольда Казімєжа Чарторийського, ін. номер 10.380)[1].

     Чим же ця збірка цікава для дослідників? Перше, вона показує, що один із ключових творців Версальської повоєнної системи був обізнаний зі Східною Галичиною та народами, які її населяли. Однак це далеко не означає, що він мав бажання розбиратись у тонкощах національно-політичних взаємин у краї. Для Клємансо Галичина цінна не сама по собі, вона виступає такою собі антитезою Франції, своєрідною Азією — тінню модерного Заходу. Орієнтальними мотивами просочені всі описи місцевих народів. Часте вживання прикметників «татарський», «монгольський» лише підкреслює тяглість ментальної традиції, яку на прикладі XVIII ст. яскраво продемонстрував Ларі Вульф у своєму «Винайденні Східної Європи». Водночас такі оповідання, як «Вояка Шломей»[2], демонструють, що Клємансо прагнув глибше познайомитись зі звичаями та традиціями східноєвропейських єврейських громад та зрозуміти їх. У цьому аспекті збірник є дуже цінним джерелом ментальних образів, які створювали західні мандрівники стосовно, насамперед, місцевого єврейського населення. 

    Знаково, що Жорж Клємансо у своїх текстах поєднує повний набір орієнтальних штампів у сприйнятті місцевого населення зі щирою симпатією, зокрема до єврейської бідноти. Головний герой «Барона Мойсея» — багатий асимільований єврей є глибоко пропащою порожньою особистістю, яка може викликати хіба що дещицю жалю наприкінці оповідання[3]. Утім, герой «Вояка Шломея», якого насильно іудейська община віддала в армію, тобто виштовхнула за межі традиційної спільноти, повертається як модерний вояк та силою свого статусу захищає свої права. Клємансо показує наприкінці оповідання своє важливе наскрізне кредо, для якого замальовки життя іудейської спільноти є лише тлом: «Він справді боровся за своє право. І він навіть виграв. Я бажаю вам мати таку ж сміливість і навіть щасливу вдачу, читачу»[4]. Ймовірно, цей пасаж був звернений не до галицьких євреїв, а до його читачів-співгромадян єврейського походження на тлі процесу Альфреда Дрейфуса. Інший важливий аспект збірки нарисів Жоржа Клємансо полягає в тому, що вона ілюструє хибність ототожнень орієнтальних образів стосовно євреїв та антисемітизму. Клємансо демонструє на сторінках позитивне ставлення до більшості єврейського населення, яка живе в досить складних фінансових та соціальних умовах, намагається спростувати найпопулярніші антиєврейські стереотипи, виступає проти будь-яких форм переслідування євреїв. Водночас наскрізним мотивом всіх оповідань збірки є засудження «культу грошей» та хижацького капіталізму[5]. Тому Клємансо в усіх текстах на боці упосліджених і бідних євреїв, разом з тим із сарказмом зображуючи духовну пустку та аморальність багатіїв-євреїв, причому як асимільованих, так і керівників традиційних общин. Місцями здається, що Автор, виступаючи за мирне і відкрите суспільство, свідомо зображує євреїв як «чужих», щоб потім підвести читача до думки, що «інші» мають таке ж право на гармонійне існування в суспільстві, як і решта. Справжній поділ людства для Клємансо відбувається не на расовій чи релігійній основі, а на соціально-класовій:

     «Божевільні ті, що мислять створити волю, збільшуючи тиранію. Менше волі егоїзму, більше місця співчуттю[…] Убити гнобителя є нічим іншим, як замінити його таким самим[….] Таким чином нещасним — чи то паризьким християнам, чи буським євреям — надійде дієва допомога в особистому зусиллі проти важкого ярма їхніх старших братів з усіх народів, котрим сучасний закон каже лишень: «Накопичуйте, домінуйте, зловживайте» і що накопичують, домінують і зловживають»[6]. Отже, збірка нарисів Клємансо містить важливі підказки для реконструкції уявлення про єврейське питання в середовищі лівої інтеліґенції на зламі століть.

     Наприкінці декілька слів варто сказати щодо недоліків, яких, на жаль, не вдалось уникнути під час підготовки перекладу збірки. Видання дещо постраждало від відсутності власне наукового редактора, зокрема знайомого з єврейськими студіями. Звідси прямі переклади з французького «orthodoxe» на «православ’я». В іудейському контексті такий переклад дає досить кумедні сполучення на кшталт вжитого в тексті перекладу «православний галицький жид»[7], чи рядків про те, що «православ’я, а не боязнь, віддаляло» єврея від казарми[8]. Хоча очевидно, що Клємансо в оригіналі мав на увазі «ортодоксального», або «правовірного» галицького іудея.  Це при тому, що в наступному оповіданні це саме слово перекладено вже на більш коректну щодо контексту форму «правовірні»[8]. У таких моментах дуже бракує примітки наукового редактора, в якій було б роз’яснено для читача вживання тих чи інших термінів. Також видання значно виграло б за наявності приміток стосовно того чи іншого аспекту іудейської традиції, відображеної в тексті. Однак, попри ці недоліки, видання є цінним джерелом для осмислення конструювання образів Галичини та її народів на зламі ХІХ–ХХ ст., а також вкрай важливим джерелом для розуміння сприйняття єврейського питання в середовищі лівих інтелектуалів того часу. Те, як Жорж Клємансо охарактеризував образи східногалицьких євреїв у контексті розуміння ним єврейського питання, його ідейної та полемічної боротьби у Франції на тлі справи Дрейфуса, є перспективною темою для подальших досліджень.

Рецензію підготовано спеціально для сайту «Україна Модерна». Публікується вперше. Будь-яке відтворення тексту (повністю чи частково) можливе лише за згоди автора та редакції сайту «Україна Модерна». © Ілля Чедолума.

У публікації використано ілюстрації, надані Автором.