// Олена Стяжкіна
18 грудня 2014 р. в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи (у Львові) відбувся черговий Міський семінар. Професорка Донецького університету Олена Стяжкіна мала виступ на тему “Міщанка” та “бєздуховний обиватєль”: ґендерні аспекти радянської повсякденності (середина 1960 – середина 1980 рр.)”. Публікуємо тут повний відеозапис події, підготований співробітниками Центру міської історії і первісно оприлюднений на його сайті.
Багато хто знав її особисто. Ту жінку, що стояла в чергах радянських магазинів. Ту, що “діставала” продукти з-під прилавків, ту, у якої скрізь були “свої люди”. Ту, яка бажала краси, затишку та, час від часу, проголошувалась “міщанкою”. А Він? За логікою речей, в ідеолого-герменевтичній реальності радянського суспільства повинен був існувати Він, “поганий герой”, що змінив “дум высокое стремленье” на низьке задоволення власних потреб. І за цією ж самою логікою, Він повинен був називатися “міщанином”. Однак – ні. Ця назва-ярлик не використовувалась (або практично не використовувалась) щодо чоловіка.
“Мова може не лише конструювати надто абстраговані від повсякденного досвіду символи, але й “перетворювати” їх на об’єктивно існуючі елементи повсякденного життя” (Пітер Бергман і Томас Лукман). “Міщанка” та “бездуховний обиватєль” були об’єктивно існуючими елементами повсякденного життя не лише в контексті “нашего советского новояза”, але й у контексті реальних, прагматичних практик.
На семінарі дослідниця порушила такі питання: Чим була “маленька угода” між радянською владою та людьми у контексті практик споживання? Чому виконавцем цієї угоди були переважно жінки і як так сталося, що частина пунктів цієї угоди були утаємничені від чоловіків? Чому вона – міщанка, він – бездуховний обиватель, але вони – майже ніколи – не містяни (не горожанє)?
Тема лекції є одним з фокусів дослідження історика, викладеного у книжці Людина в радянській провінції: освоєння(від)мови. – Донецьк : ДонНУ. – 296c.
Читайте Розділ 4 у “Теці з паперами”.
Олена Стяжкіна – історик, докторка історичних наук (2003), професорка кафедри історії слов’ян Донецького національного університету, письменниця. Заступниця головного редактора збірника «Нові сторінки історії Донбасу», членка редакційної колегії «Вісника Донецького національного університету: історичні науки», часопису «Історичні і політологічні дослідження», членка Української асоціації дослідників жіночої історії та Української асоціації усної історії. Авторка книг «Людина в радянській провінції: освоєння(від)мови» » (Донецьк: Ноулідж, 2013)» та “Жінки в історії української культури другої половини ХХ століття” (Донецьк: Східний видавничий дім, 2002). Живе і працює у Донецьку.
