27-28 вересня у конгрес-центрі Словацької академії наук «Академія» в Старій Лесній (Stará Lesná) відбувся відбувся І Міжнародний Карпатський симпозіум «Лемки, бойки, гуцули, русини – історія, сучасність, матеріальна та духовна культура» присвячений 70-ій річниці переселення русинів-українців зі Словаччини до УРСР та акції «Вісла» у Польщі в 1947 році. Симпозіум став продовженням циклу міжнародних наукових конференцій, який започатковано у 2007 році: «Лемки, бойки, русини – минуле, теперішнє та майбутнє» (Зелена Гура, 2007), «Лемки, бойки, гуцули, русини – історія, сучасність, матеріальна та духовна культура» (Зелена Гура, 2009; Слупськ, 2011; Свидник, 2013; Слупськ, 2015). Враховуючи тривалу традицію і науковий авторитет цього циклу, оргкомітетом було ухвалене рішення підвести цьогорічний захід до рангу наукового симпозіуму. І це була VI конференція із циклу та, одночасно, І Міжнародний Карпатський симпозіум. Організаторами симпозіуму виступили: філософський факультет університету Матея Бела в Банській Бистриці (Словаччина), Центр суспільних наук та психології Словацької академії наук у Кошице (Словаччина), Інститут історії і політології Академії Поморської в Слупську (Польща) у співпраці з Українським історичним товариством у Польщі, Центром вивчення новітньої історії Центральної Європи (CERMOCEHIS), Координаційним комітетом реоптантів Словацької республіки, Словацько-українською історичною комісією при Словацькому національному комітеті істориків у Братиславі та Словацьким історичним товариством при Словацькій академії наук. Робочими мовами симпозіуму були усі слов’янські мови, а також англійська.
Симпозіум пройшов у час пригадування про 70-ті роковини з часу примусові українців зі Словаччини до УРСР та про акцію «Вісла» у Польщі у 1947 р. У рамках цієї акції з південно-східної території країни виселено понад 140 тис. українців. Вони були депортовані на західні та північні землі Польської держави та розпорошено примусово розселені.
Програма симпозіумі складалася з роботи історичної та культурно-етнологічної секцій. Розпочався симпозіум з пленарних виступів Stanislava Konečnýa та Mariana Gajdoša, (Spoločenskovedný ústav CSPV SAV v Košiciach) на тему «Rok 1947 a ukrajinská otázka na Slovensku», Michala Šmigeľa (Univerzita Mateja Bela v Banskej Bystrici) про «Presídlenie slovenských Rusínov a Ukrajincov do ZSSR v roku 1947 a ich reemigrácia v 60. a 90. rokoch minulého storočia» та Romana Drozda (Akademia Pomorska w Słupsku, Ukraińskie Towarzystwo Historyczne w Polsce) на тему «Akcja „Wisła“ – 70 lat po». Завершив пленарне засідання Bohdan Halczak (Uniwersytet Zielonogórski, Ukraińskie Towarzystwo Historyczne w Polsce) із альтернативно-непростою доповіддю «Czy akcja „Wisła” była korzystna dla narodu polskiego?».
В історичній секції розмова точилась довкола генеральних питань травматичного досвіду втрати, роз’єднання, руйнування. У доповідях аналізувалися подібні та відмінні болючі переживання пере(ви)селення українців і німців у Польщі в 1944-47-х рр. та українців і кримських татар у УРСР в тих же роках, людські втрати в окремих польських повітах у ході примусових пере(ви)селень. Окреме місце посіли доповіді, що порушували питання становища єврейських, ромських і українських мешканців Карпат, а також русинів в Югославії та взаємини митрополита Андрея Шептицького з ними, особливостей формування лемківських громад в США і в Україні; пропонувалися експертні оцінки питанню«русинства» в сучасній Україні та Словаччині.
У роботі культурно-етнологічній секції чисельно була представлена українська делегація — науков(и)ці з установ Національної академії наук України – Інституту народознавства зі Львова та Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського з Києва. У виступах дослідниць Ірини Коваль-Фучило, Оксани Кузьменкопорушені були питання фольклорних концептів «втраченої землі/дому» в історичних наративах пам’яті про депортацію. Ольга Харчишин, на прикладі історії власної родини, проаналізувала значення родинних реліквій у збереженні етнокультурної самоідентичності українців депортованих із Польщі. Вікторія Тарас розглянула вплив власників міста Сколе на його розвиток і Сколівську Бойківщину, загалом. Маріанна Мовна познайомила з путівниками Холмщиною і Надсянням другої пол. ХIХ – поч. ХХ ст. Артур Іжевський вималював образ «хлопського фільозофа» в українській культурі, на прикладах Івана Франка та Никифора Дровняка. Уляна Мовна визначила народну рецепцію фахівця-пасічника в українців Карпат. Ярослав Тарас у доповіді про бойківського теслю Луку Снігура, поділився віднайденими в метричних книгах уточненими біографічними даними майстра, а Олег Болюк з сучасними функціями художнього дерева Закарпатської Гуцульщини. Олена Козакевич пояснила типологію, художні особливості народних в’язаних виробів на Закарпатській Гуцульщині кін. ХІХ – поч. ХХІ ст., Тетяна Куцир — рослинні мотиви в оздобі верхнього сукняного народного одягу Бойківщини, Підгір’я та Опілля у першій пол. ХХ ст. Любов Бурковська у доповіді про українські ікони ХІV-XVI cт. окреслила тематику, закономірності та принципи їх побудови. Натомість, Оксана Годованська проаналізувала радянський концепт «дозвілля» і поширені практики відпочинку вчителів.
Колеги з Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника з Івано-Франківська — Ольга Фабрика-Процька та Віолетта Дутчак ознайомили присутніх з прикметами пісенної культури лемків України кін. ХХ-поч. ХХІ ст. і з динамікою розвитку, сучасною репрезентацією і компаративною характеристикою народних музичних інструментів гуцулів, бойків і лемків.
У доповідях вчених з Нового Саду (Сербія) Миколи Цапа та Ани Римар йшла мова про рецепцiї хорватської поезії Гавриїла Костельника та про усвідомлення «русинтсва» на прикладах оповідань Михайла Ковача. Алісія Возняк (Alicja Woźniak) з Археологічного та етнографічного музею у Лодзі дослідила новочасні традиції гуцульського весілля, натомість, Йозеф Вархол (Jozef Varchol) з Музею української культури у Свиднику проаналізував ритуальні дії в родинній та любовній магії українців Словаччини. Виголошені доповіді викликали жвавий інтерес, звучали запитання, коментарі і котроверсійні міркування. Усі виступи будуть опубліковані у підсумковій збірці наукових праць симпозіуму, що теж стане продовженням низки публікацій цієї серії конференцій.
Особливістю роботи симпозіуму та усіх виступів було звучання слов’янських мов народів-сусідів без перекладу. Відсутність перекладу, як прихованої перепони, тільки підсилювало мовне розуміння і сприяло діалогу та пошуку зважених, політично не заангажованих відповідей і пояснень травматичного досвіду пере(ви)селень та його вплив на подальший розвиток подій у регіоні.
Українські науков(ки)ці, скориставшись нагодою, відвідали місто Бардіїв (Bardejov) в етнографічному районі Пряшівщини. Місто занесене до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО, а у музеї Шаріш (Šarišské múzeum) є єдина спеціалізована експозиція переважно українських ікон у Словаччині. Унікальним експонатом музею, є збережений рококовий іконостас з церкви села Збої (Zboji).
Інтелектуальна робота Карпатського симпозіуму та неповторні осінні краєвиди Високих Татр витворили невловимий часопростір у якому відлунювали звуки, часто, драматичних подій непростої історії краю.
Авторка дякує за надані світлини Тетяні Куцир, молодшій науковій співробітниці відділу народного мистецтва інституту народознавства НАН України.
_________________________
Оксана Годованська – антропологиня, кандидатка історичних наук (2006), старша наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України. Сфера наукових зацікавлень охоплює діаспорознавтсво, антропологію повсякдення, усну історію. Авторка низки наукових публікацій про творення новітніх діаспорних спільнот українців і повсякденне життя вчителів у радянський час. Живе і працює у Львові.
