Між красою і виключенням
Колоніальний суб'єкт у візуальній репрезентації позбавлений права на «високу форму». Шевченко руйнує цю логіку, бо робить селянку героїнею «серйозного» живопису і грає на межі краси і піднесеного.
Уникнути забуття
Викриття Кристевої мене не розчарувало, натомість стали зрозуміліші «сюжети» про чужого і огидність, а, головне, я вкотре зрозумів — повернути людині людину може письмо та поезис!
Гіпноз, біовлада і медіа-спектакль
У пізні 1980-ті радянський медіа-простір переживав дивні явища, які сьогодні здаються майже алегорією розпаду імперії: мільйони людей одночасно дивилися телевізор, ставили перед екраном банки з водою й очікували зцілення від голосу лікаря-психотерапевта. Анатолій Кашпіровський, випускник радянської медичної системи, поступово перетворився з лікаря на медійну фігуру масового гіпнозу.
Українські радянські мюзикли і перекодовування радянського міфа
Наприкінці 1960-х – на початку 1970-х років європейські інтелектуали шукали сенс життя і часто зверталися до романтизму. У цей же період українські митці та представники радянської інтелігенції також шукали нові смисли і прагнули відродити романтичну естетику. Туга за втраченим “ідеальним світом” та ностальгія за гармонією з природою мала свої коріння
