Статті

Останнє опубліковане на сайті

Сергій Єкельчик: «Усі ці збіги колись мали привести мене до культурної історії України»

Цього разу гостем рубрики «Життєписи історії» став професор історії та славістики Університету Вікторії, президент Канадської асоціації українознавців Сергій Єкельчик. В інтерв’ю вчений розповідає про дитинство та юність, що промайнули в історичному районі Києва, про несподіване рішення стати істориком, а також непростий вступ на історичний факультет КДУ – кузню партійних кадрів.

«Чудовим та стильним було лише вікно»: повсякдення іноземних робітників у «Новому Харкові» у 1930-ті рр.

Одним із вимірів радянської модернізації було залучення іноземного досвіду. Риторика протистояння капіталістичному світові не заважала радянським діячам винаймати іноземних робітників, купувати техніку та технології, співпрацювати із закордонними організаціями та компаніями. Чимало американських та німецьких фахівців брали участь у проектуванні та будівництві промислових об’єктів на теренах Радянського Союзу. Серед них було

Презентація 28/2020 (весна-літо) «Непотрібні люди»: злочин, суд, (не)пам’ять»

Розпочаті в 1930-х рр. у нацистській Німеччині масові вбивства пацієнтів психіятричних закладів та будинків інвалідів (зокрема дитячих) як людей, «непотрібних суспільству», як «зайвих їдців» чи то «загрожувачів расової чистоти», були продовжені й на радянських окупованих територіях.

Мимовільні союзники. Польсько-українська співпраця у межах повоєнних Міжнародних конгресів історичних

Друга світова війна та її наслідки для народів, що опинилися під німецькою і радянською окупаціями спричинила величезну хвилю політичної еміграції з усієї Східної Європи. Опинившись на чужині, вчені обрали для себе роль речників своїх національних спільнот, а поруч з суто академічними цілями свою діяльність пов’язували з прославлянням національної справи. У

Омер Бартов: «Я відчуваю особливу відповідальність за розуміння історії єврейського народу»

Серію інтерв’ю з провідними істориками, які займаються студіями геноцидів, розпочинає розмова з професором Браунського університету Омером Бартовим. Він – один із найвпливовіших істориків світу, які займаються вивченням історії Голокосту в Європі та Україні. Вашій увазі пропонується розповідь про те, як родинна історія вплинула на вибір професії, якими тенденціями позначено розвиток

Історія як оповідь без завершення

Найновіша книжка ізраїльсько-американського історика Омера Бартова присвячена Голокосту у місті Бучачі. Історик аналізує численні его-документи, щоб зануритися і зрозуміти розвиток трагедії і її внутрішню динаміку. Водночас Омер Бартов ставить події Голокосту у триваліший контекст міжетнічних стосунків у Бучачі. Ця рецензія має на меті зрозуміти як побудований наратив дослідження і як
міжнародний інтелектуальний часопис