Владислав Гриневич- сторінка 2

Перше десятиліття після смерті Сталіна увійшло в історію як «доба відлиги». А проте, сподіваних радикальних змін на краще так і не відбулося, адже чинна в СССР система влади залишалася незмінною. Повною мірою це стосувалося «єврейського питання»: сталінський відверто-агресивний антисемітизм заступила політика завуальованого державного антисемітизму. Як і за сталінських часів, масові

На формування єврейської пам’яті щодо Бабиного Яру впливали різні чинники – історичні, політичні, емоційно-психологічні. Передусім це були шок і біль через утрату рідних. Але також і обурення діями радянської влади – замовчуванням єврейської складової трагедії, забороною євреям публічно висловлювати свою скорботу. Водночас трагедія Бабиного Яру як символ спонукала людей до

Злочин масштабу Бабиного Яру було неможливо приховати. Звістки про цю трагедію як масове вбивство євреїв одразу просочилися за лінію фронту – передусім, від пересічних людей, яким вдалося виїхати з окупованого Києва. Про замовчувану пам'ять страшних вчинків часу Другої світової війни у Бабиному Яру, традицію пам'ятати і забувати, вмотивовану політичною кон'юктурою

Продовження праці Владислава Гриневича «Подолання тоталітаризму і колоніалізму: трансформації культури та ідеології сучасної України» присвячене протиріччям совєтської та національної моделей пам’яті.Чи був процес встановлення більшовицької влади на теренах України російською окупацією чи власне українською справою? Чи варто розглядати здобутки перших п’ятирічок як український радянський модернізаційний проект чи як колоніальний спосіб

Які функції виконує Російський інститут стратегічних досліджень, який є своєрідним індикатором рівня «українознавчих студій» в Росії? Чи впливає його керівництво на політичні процеси Росії, а особливо на зовнішню політику. І яке місце даної інституції в окупації Криму?

Аналіз історичної політики, яку провадить влада Російської Федерації може допомогти нам краще розуміти, як саме використовується міф про "Велику Вітчизняну війну" у сучасній україно-російській війні. А також допоможе з'ясувати, яке місце посідає цей міф у творенні сучасної російської ідентичності. І як це впливає на незалежні інституції, що займаються публічною історією.

Для повнішого розуміння актуальних процесів в українському суспільстві слід з'ясувати, як саме творилася політика пам'яті за часів попередніх президентів. Тут важливо відповісти на декілька запитань. Яким чином політика пам'яті часів президентства Януковича сприяла творенню поділів в українському суспільстві? В чому полягала діяльність "антифашистів" від Партії Регіонів, і яке місце російських

Питання українсько-російської війни пам'ятей, як частини глобального конфлікту постколоніального та імперського дискурсів, залишається особливо актуальним у наш час. Аналіз відтворення російського імперського дискурсу найвищими посадовцями й духовними лідерами Російської Федерації дає підстави для роздумів над спробами інструменталізації історії для конкретних політичних цілей та монополізації історичної спадщини.

На перший погляд роман-утопія Міхаїла Юр'єва «Третья Империя. Россия, которая должна быть» (2006) видається маячнею, плодом хворобливої фантазії автора. Однак при уважнішому прочитанні у контексті актуальних подій він виявляється таким собі посібником з російського імперського менталітету. Ця книга – індикатор настроїв російської політичної еліти, сигнал світові щодо агресивності Росії. Підтвердження

Надії на те, що нова російська ідентичність і нова ідеологія виникнуть самі по собі, лише через розпад совєтської імперії, не виправдалися. Перехід до нової незалежної Росії виявився вкрай болісним процесом. Сучасні російські науковці по-різному характеризують соціально-психологічні процеси всередині російського суспільства, називаючи їх "негативною ідентичністю", "російським ресентиментом", "Веймарським синдромом", "втечею від