12-14 липня 2019 року у м. Бохум (Німеччина) відбулася міжнародна наукова конференція: «XХVII Зустріч молодих експертів з вивчення Східної Європи. Нові дослідження Східної Європи», яку організував Рурський університет (м. Бохум) в співробітництві з німецьким товариством з вивчення Східної Європи та дослідницьким центром Східної Європи університету Бремена. У заході взяло участь близько сорока аспірантів з Німеччини, Швейцарії, Естонії, Угорщини, Росії, Великої Британії та України. Молоді дослідники/ці – історики/ні, політологи/ні та культурологи/ні – дискутували про міжнародні відносини та шляхи завершення конфліктів в сучасній Європі; взаємовплив соціалізму та капіталізму в країнах Східної Європи; особливості політичних та культурних перетворень в Європі після 1989 р.; проблематика ідентичностей.
Конференцію відбулася у складний період конфліктності на європейському континенті, коли дослідження східноєвропейської проблематики в Західній Європі набуває ще більшої актуальності. На початку заходу проф. Томас Бремер (Мюнстер) доповів про процес утворення Православної Церкви України (ПЦУ) та суспільне сприйняття в Україні надання на початку 2019 р. Томосу про автокефалію Православної Церкви України. Потім пролунала дискусія щодо політичних впливів на релігійне життя в країнах Східної Європи та використання політиками релігійної проблематики з метою мобілізації свого електорату. Програма усього заходу була вдало поділена на тематичні блоки (панелі). Організатор(к)ами було обрано вдалий формат презентацій, коли у кожній тематичній панелі брали участь досвідчені науков(и)ці, які надавали власний експертний коментар до кожної доповіді. У ролі таких досвідчених експертів/окбуло запрошено: Гелінаду Грінченку (Харків), Христова Гарстку (Бохум), Катю Науман (Лейпциг), Кая-Олефа Ланга (Берлін), Аніку Венерт (Варшава), Олександра Бікбова (Париж), Андреа Лау (Мюнхен), Марка Брюгемана (Ольденбург), Сильвію Неубайєр (Аахен). Мені довелося перебувати на таких:
У першій панелі «Міжнародні політичні відносини: Між симетрією та асиметрією» теми доповідей стосувалися геополітичних інтересів СРСР та ФРН в Індії в період 1950-1960-х рр., особливостей використання чинника економічної допомоги цими країнами з метою поширення свого впливу в Індії та інших азіатських країнах; трансформацій позиції офіційного Берліну щодо південнокавказського регіону у 1990-ті рр. та розвитку німецько-грузинських відносин з 1992 по 2012 рр., перспекетив вірмено-азербайджанського діалогу за посередництвом ФРН, із залученням досвіду «Мінського формату» 2014-2015 рр. Подальша дискусія стосувалася необхідності участі та посередництва «великих держав» у вирішенні багаторічних конфліктів на пострадянському просторі.
Друга панель «Пам’ять та пригадування: Література та історія» була присвячена літературі, відображенню в ній історичних подій, а саме розповіді про війну у «Війні та мирі» Л. Толстого як раннього прикладу та «Інтернату» С. Жадана як більшь сучасної варіації рефлексій про військовий конфлікт; спогадам про сталінізм в сучасній російській літературі; питанням радянського дитинства у творах С. Лебєдєва як особистісній історії. На цьому засіданні йшлося про велике значення літературних творів, в яких відображається драматичне минуле, або «минуле яке досі перетікає в сьогоднення». Дискутанти звернули увагу на феномен підпорядкування або непідпорядкування авторів політичній кон’юктурі, яка домінувала на момент написання того чи іншого твору. Також, викликало тривале обговорення питання змін оцінок сталінізму у російській художній літературі з негативних у 1990-ті рр. до нейтрально-позитивних в 2010-ті рр.
На третій панелі «Російські закордонні центри в минулому і сьогоденні» дискутувалися дослідження російської присутності за кордоном, а саме у Західній Європі у минулому та сьогодненні. Основним тематичним акцентом першої доповіді були історія російських емігрантських центрів Берліну доби націонал-соціалізму та їх політичних орієнтацій; опозиційний рух в прорадянських країнах Східної Європи та участь у ньому представників російської антикомуністичної еміграції (1956-1989); ідеологія та практична діяльність за кордоном сучасної російської фундації «Рускій мір». Після промов спікерів, темами обговорень стали участь радянських спецслужб в формуванні емігрантських осередків за кордонами СРСР, особливості мирного спротиву дисидентства в соціалістичній Польщі та трансформацій ідеології євразійства в період з 1990-х до 2010-х рр., як неоімперської ідеології сучасної Росії.
Четверта панель «Зміни простору: культурні та політичні перетворення» стосувалася культурних та політичних перетворень у просторі. Пролуналдо дві доповіді, одна з яких була присвячена протиріччям земельної політики комуністичного уряду Угорщини в 1946-1967 рр., що поєднувала в собі місцевий аграрний традиціоналізм, капіталістичні елементи та соціалістичну модель сільського господарства. Сутністю другою доповіді був аналіз архітектурних стилів Боснії доби Австро-Угорщини, що відрізнялись наявністю європейської та турецької (ісламської) традицій. Пожвавлене обговорення, що стало результатом доповідей, стосувалася складності впровадження комуністичних форм господарювання у колишніх країнах «народної демократії», завдяки сильним національним ідеям і традиціям, що розходилися з прорадянською суспільно-політичною моделлю.
Учасники п’ятої панелі «Публічні культури пам’яті та історичні політики» представили проекти з російського та австро-угорського минулого в міському просторі пострадянської Україні, що відображене в монументах; говорили також про особливості жіночої участі в антиурядових протестах польської «Солідарності» у 1980-ті рр.; про страждання як метод конструювання пострадянської ідентичності. Реакція аудиторії на доповіді була сповнена коментарями та запитаннями. Дискусійними стали питання про високий рівень ідеалізації австро-угорського імперського минулого в Західній Україні, єднання чи роз’єднаність жіночого руху Польщі з загальнодемократичними опозиційними силами країни у 1980-ті рр., конкуренція наративів «народу-жертви» та «народу-бійця» в сучасних політиках пам’яті країн Східної Європи.
Шоста панель «Простір-мова-ідентичність» була присвячена мовним уявленням російської національної ідентичності в німецькому медіа-дискурсі; впливу війни на Сході України у посиленні дистанції між україномовними та російськомовними громадянами України; моральній «реабілітації» росіян естонського прикордоння. Дискутанти зосередились на обговоренні слів-асоціацій, якими позначають російську політичну присутність в західних спільнотах. Тематика війни на Донбасі також не залишила багатонаціональний склад учасників/ць заходу байдужими, бо вона, на думку більшості, продовжує поширювати конфлікти і на передовій лінії фронту, і в українському тилу. Передусім йшлося про недоречні або зовсім помилкові кроки українських державних діячів на гуманітарному напрямі, що насправді ідеологічно сприяє агрессору. Не залишилась без уваги й доля естонських росіян, а саме актуальна проблема повноцінної інтеграції населення прикордонних з Росією територій до естонського суспільства. На думку дискутантів, становище етнічних росіян Естонії, їх повноцінна інтеграція до естонського суспільства ускладнюється не лише багаторічним «урізанням» політичних прав місцевих росіян, але й агресивною зовнішньою політикою РФ сьогодні, яка може використовувати т.з. «співвітчизників» в інших країнах для дестабілізації ситуаціїї.
Таким чином, можна стверджувати, що дослідження східноєвропейської проблематики на Заході є сьогодні одним з наукових трендів. Ми можемо бачити, як продовжує тривати процес пізнання Сходної Європи на Заході Європи. Поступово зникають помилкові уявлення про східні території як виключно підросійську зону впливу та домінації. Лише нещодавно західна гуманітаристика почала актуалізувати для себе питання інакшості, хочі спорідненості Східної Європи до Західної. Подолання наслідків багаторічного геополітичного розколу на континенті, який все ще дається в знаки та запобігання рецедивам всіх видів диктатур залишаєються сьогодні важливими завданнями для усієї європейської гуманітарної думки.
У підсумку можно впевнено сказати, що конференція була цікавою та насиченою. Обсяг програми було успішно виконано її учасниками, іноді була потреба у додатковому часі для дискусій. Це свідчить про високий рівень активності учасників, їх інтересу, залученності до плідної роботи та загальної ефективності заходу.
_________________________
Андрій Пикало – аспірант кафедри теоретичної та практичної філософії імені Й.Б. Шада Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Сфера наукових зацікавлень охоплює політичну філософію ХХ ст., сучасні політики пам’яті про Другу Світову війну та етнічні геноциди в європейських країнах, проблематику посттоталітарних перетворень в країнах Східної Європи, теорію та практику усної історії. Живе і працює в Харкові.
