Монета Бабиного Яру, чи Голокост без євреїв?

«Єврейська поличка»

У жовтні 1991 року, коли Україна вперше у статусі незалежної держави відзначала 50-ті роковини трагедії Бабиного Яру, новий лідер держави Леонід Кравчук був упевнений: усі меморіальні заходи, їх символіка та внутрішня сутність повинні мати «єврейський характер» [1]. У цьому полягав жест відновлення справедливості після десятиліть комуністичного замовчування та фальшивих слів про жертв, як «мирних радянських громадян». Саме тому державні церемонії новонародженої України, які відбувалися в 1991 році та наступних роках базувалися на розумінні та прийнятті простого факту: відоме на увесь світ місце пам’яті в Бабиному Яру – це насамперед символ масового розстрілу євреїв Києва, місце втілення нацистського геноциду.

5-го жовтня 1991 року в Бабиному Яру відбувався перший в Україні державний вечір пам’яті. Більшість декоративних елементів його головної сцени були наповнені єврейськими символами – маген-давидами (шестикутними зірками), Менорою, стилізованими під єврейські шрифти українськими текстами та надписами мовою їдиш.

У ті ж дні у Києві були надруковані поштові листівки зі схожим орнаментом та переважанням єврейської символіки. Навіть ювілейний конверт, проштампований поштою Києва 29.09.1991 р., мав шестикутні зірки та напис «Бабин Яр» єврейськими літерами. Змінювалися президенти України, але щороку 29 вересня вони покладали вінки до пам’ятника жертвам нацизму у Бабиному Яру. Цей ритуал перетворився на рутинну практику. Водночас українське суспільство сприймало зв’язку «Бабин Яр/євреї» як щось апріорі зрозуміле. Так тривало багато років.

Проте Бабин Яр у широкій свідомості українського суспільства залишався місцем єврейського болю, перебуваючи на периферії колективної пам’яті. Себто, у великій «шафі» масового сприйняття українською громадськістю «своєї» історії, для Бабиного Яру було зарезервовано віддалену «полицю» з написом «єврейська трагедія». Ця «полиця» рутинно відчинялася один раз на рік – 29 вересня. Згодом її засовували назад у шафу, забуваючи про неї аж до наступного року. Поза тим «чуже» лихо і «чужий» біль не викликали особливого зацікавлення в ширшого кола громадськості.

Бабин Яр як актив та трофей

Ситуація почала змінюватися у вересні 2016 року, коли за дорученнями п’ятого президента України Петра Порошенка та прем’єр-міністра Володимира Гройсмана було реалізовано величезну програму до 75-річчя трагедії Бабиного Яру. Видатні міжнародні гості, гучні наукові, освітні, культурні та громадські заходи на згадку про 75-ті роковини трагедії, докладне висвітлення проблематики Бабиного Яру десятками найбільших телеканалів та друкованих ЗМІ України – все це актуалізувало історію Бабиного Яру та розмістило її в фокусі громадської уваги.

Згідно з даними соціологічних опитувань, жителі країн ЄС та США, пригадуючи Україну, найчастіше називали три слова – Чорнобиль, Бабин Яр та брати Кличко. У маркетинговому контексті Бабин Яр став впізнаваним та популярним «брендом» України в очах умовного Заходу.

Щойно Бабин Яр став «цінним активом», розпочалася боротьба за його символічну спадщину. Якщо раніше дискусії відбувалися переважно всередині невеликої єврейської спільноти (як, наприклад, у 2002–2003 роках під час конфлікту місцевих єврейських активістів з американським проєктом меморіалізації, запропонованим «Джойнтом»), то останніми роками темою Бабиного Яру зацікавилися ширші кола української громадськості.

У 2020–2021 роках публічні інтелектуали та громадські діячі почали говорити про важливість інтеграції Бабиного Яру в українську історію та необхідність сприйняття цієї трагедії як невід’ємної частини української національної пам’яті. З одного боку, йдеться про формування інклюзивної моделі культури пам’яті шляхом інтеграції історії Голокосту до загальнонаціонального наративу. З іншого – деякі аспекти цієї інтеграції викликають занепокоєння. Адже відбувається свідоме чи несвідоме розмивання «єврейського компоненту» цього наративу.

Замість гармонійного поєднання етнічно єврейської та української історій в наративі спільної пам’яті й просування сприйняття етнічними українцями єврейської трагедії як частини своєї історії, у різних ЗМІ України та в соціальних медіа зазвучали голоси ворожнечі та конкуренції пам’ятей. З’явилися думки в стилі «чому ми маємо віддавати наш український Бабин Яр цим євреям?» Конкурентна риторика разом зі сприйняттям Бабиного Яру як «цінного трофею», за символічну приватизацію якого розгортається протистояння між різними етнічними групами, є надзвичайно небезпечними для майбутнього розвитку українсько-єврейського діялогу.

У межах цієї риторики пролунали навіть думки в дусі заперечення Голокосту. Зокрема голова Організації українських націоналістів та перший заступник голови Держкомітету телерадіомовлення України Богдан Червак 5-го жовтня 2021 року написав: «Окремі єврейські організації стверджують, що у 1941–1942 роках у Бабиному Яру відбувся Голокост». Червак наголосив: «Безперечно, Бабин Яр – це місце останнього упокою українських героїв, які в роки Другої Світової війни у стольному Києві боролися за незалежність України». Цю ж думку озвучила й ексдепутатка Верховної Ради України Ірина Фаріон у своєму відеоблозі від 10 листопада 2021 року: «Бабин Яр став насамперед могилою для вбитих голодом українців, а потім українських націоналістів».

«Загальнолюди» в Пеклі

Окрім таких крайніх голосів, побутує ще одна значно м’якіша й поміркованіша тенденція до розмивання «єврейського компоненту» в усьому, що пов’язано з трагедією Бабиного Яру. Це проявляється навіть у тих середовищах, які симпатизують єврейському народові. Стверджується, що єврейська «нота» Бабиного Яру є недостатньо гучною для інтеграції в «симфонію» української пам’яті. Тому, мовляв, потрібно підняти тему Бабиного Яру до загальнолюдського звучання: від національного до універсального. Шкода, однак, що під час подібного підняття на загальнолюдський рівень втрачається або старанно розмивається єврейська компонента історії Бабиного Яру.

Під час президентства Петра Порошенка єврейський зміст 75-х роковин Бабиного Яру не ставився під сумнів. Це було відображено як у символіці державних заходів та офіційних марок «Укрпошти», так і в словах «Бабин Яр», які 29 вересня 2016 року світилися над гілками єврейського семисвічника (Менори) на головній сцені церемонії пам’яті.

Парадоксально, що саме в роки президентства Володимира Зеленського (президента України єврейського походження), вперше в історії України було викарбувано пам’ятну монету на згадку про 80-ті роковини Бабиного Яру, яка не містила жодних згадок ані про Голокост, ані про євреїв. Восени 2016 року в Києві можна було сфотографуватися на тлі державного плакату «Бабин Яр як символ Голокосту». Восени 2021 року державна монета України не лише не містила слова «Голокост» у контексті Бабиного Яру. Монета, яка була випущена 27-го вересня – за два дні до 80-річчя початку наймасовішого розстрілу євреїв у період Другої Світової війни – не містила жодних натяків чи вказівок на єврейське походження жертв, убитих нацистами в Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року. Цю продукцію НБУ можна було б назвати монетою про «загальнолюдську» трагедію.

Аверс монети демонструє топографічний контур Бабиного Яру. У центрі розміщено мішень, яка символічно промовляє начебто метою нацистів був Бабин Яр як певний географічний об’єкт, а не конкретні люди, яким було наказано прийти туди. Пробите кулею серце репрезентує романтичну банальність та радше належить до категорії символів «ні про що».

Реверс монети провокує на розслідування шифрів у стилі героїв детективних романів Дена Брауна. Виникає запитання: що це за дивні фігури, розміщені в двох площинах, та що вони символізують? Під час обговорень монети в соціальних медіа озвучувалися думки про те, що ці постаті відображено в стилістиці старовинних ікон.

Професорка Університету Олбані (державний університет штату Нью-Йорк) Надія Кіценко є фахівчинею з історії Православної Церкви. Вона зазначила, що реверс монети нагадує їй часто зображувані на іконах сцени сходження душ у пекло. Ба більше, вона зазначила таке: «Овальні, яйцеподібні постаті в християнському мистецтві символізують Божественну присутність та благословення. Тому в поєднанні з темою Бабиного Яру ці фігури породжують у мене дивні реакції на інтуїтивному рівні, створюючи когнітивний дисонанс» [2].

На думку професорки Кіценко, на підсвідомому рівні залишається відчуття, що художник малював єврейських жертв у Бабиному Яру так, як він бачив їх на іконах. Це поєднання непоєднуваного викликає дисонанс, адже вбитих зображено в обрамленні овоїдальних  фігур, притаманних іконам.

Ще одне важливе питання – що можуть символізувати зображені на монетах фігури із прорізами хрестоподібної форми? Перша озвучена Надією Кіценко асоціація – навмисне знеособлені Сергієм Ейзенштейном німецькі лицарі на Льодовому побоїщі – символ, використаний режисером у пропагандистському фільмі «Олександр Невський» (1938 р.). Їхні шоломи з прорізами для очей режисер використовував для того, щоб дегуманізувати ворога. Постає запитання: навіщо ж автори творчої концепції монети використовують знеособлюючу символіку для зображення жертв Бабиного Яру?

Другий коментар про монету Національного банку України дала професорка кафедри славістики Джорджтаунського Університету Ольга Меєрсон (Шнітке): «Я не впевнена, що автор дизайну мав чітку свідому установку на ікону. Просто зображення світобудови геометричними фігурами – це іконна стилістика» [3]. На думку професорки Меєрсон, постаті та їх поєднання нагадують сцени середньовічних ікон та церковних фресок (католицьких і православних) на тему сходження Ісуса в Пекло після його земної смерті. «Це схоже на «Зіслання в Пекло та його руйнування» (ікона Великої суботи), тільки Христа-переможця ми тут не бачимо, зате ув’язнених у смерті і в Пеклі бачимо його очима. Художник зобразив цю трагедію радше з погляду Ісуса. Те, що це пекло, сумнівів немає. Так бранців Пекла бачить Той, Хто прийшов їх звільнити. Це погляд на Пекло та його бранців, погляд Визволителя від цього пекла, Який зможе сам воскреснути лише після того, як спуститься туди звільнити мертвих», – озвучила свою інтерпретацію побаченого на монеті професорка Меєрсон [3].

Вчена вважає, що «облич немає тому, що їх намагаються знищити, від них залишаються одні німби, але саме в них – вся надія на життя вічне та звільнення від пекла смерті – особисте для кожного» [4].

Професор Меєрсон надіслала приклади ікон та фресок XIV–XV ст., які об’єднані спільним сюжетом «Христос виводить праведників з Пекла». Впадає у вічі схожа з монетою НБУ стилістика зображення мертвих у Пеклі, чиї душі, згідно з християнською концепцією, Ісус виводить звідти. Наскільки доречно й тактовно використовувати стилістику християнської містики щодо єврейської більшості жертв Бабиного Яру? Це питання залишається відкритим.

Про монету від її творця

Як з’явилася ця монета? Ініціатива карбування першої в історії України монети, пов’язаної з Голокостом, з’явилася наприкінці 2020 року. Її озвучила Маргарита Яковлєва – керівниця проєкту «Слово Праведника». Цей проєкт було присвячено українцям, які рятували євреїв у роки Голокосту. Маргарита Яковлєва внесла цю пропозицію до НБУ. Усередині банку ідею було підтримано Романом Шпеком – членом Ради НБУ та головою Наглядової ради «Альфа-банку» в Україні.

У січні 2021 року президент Володимир Зеленський заявив про випуск пам’ятної монети до 80-х роковин Бабиного Яру. Презентація монети та її випуск у продаж відбулися 27 вересня 2021 року – за два дні до роковин масових розстрілів євреїв Києва та напередодні візиту президента Ізраїлю Іцхака Герцога до Києва, який відбувся 5–7 жовтня.

Створенню монети передував конкурс дизайнерських робіт. Саме з їх переліку Експертна рада НБУ обирала ескіз для карбування. Достеменно невідомо скільки всього проєктів монети було подано на конкурс, однак наявна інформація про те, що окрім ескізу-переможця було подано щонайменше ще три пропозиції дизайну, які містили єврейську символіку.

Одним із них став проєкт художника Андрія Єрмоленка. Другий проєкт був поданий братами Сергієм та Олександром Харуками. Обидві пропозиції були відкинуті. Третій проект – дуже неординарний, наскрізь просочений болем пам’яті про Голокост. Елементом його дизайну стало відображення пробитої кулею зірки Давида (у самому центрі монети). Цей проєкт був поданий на конкурс відомим ізраїльським художником-дизайнером Йосі Лемелем. Його також відкинули.

Перемогу здобув ескіз, який не містив жодних єврейських символів. Йдеться про художній проєкт Володимира Тарана, який уже 25 років співпрацює з братами Харуками в межах групи «АРТтріум». Це тріо майстрів здобуло репутацію видатних метрів своєї справи. Серед понад 350 художніх робіт, створених цими художниками, є монети-лауреати 15 міжнародних конкурсів. На українському конкурсі «Найкраща монета року» їхні концепції перемагали 19 разів.

Коментуючи у Facebook свій ескіз, який не став переможним, брати Харуки зазначили: «Це свідчення глибокої поваги та співчуття до всіх, хто трагічно загинув від рук німецького окупаційного командування під час Другої світової війни, особливо до представників єврейського народу, адже зі 150 тис. загиблих дві третини були євреями».

Володимир Таран повідомив, що його творча група з братами Харуками «АРТтріум» представляла на розгляд Експертної ради НБУ кілька ескізів із різними концепціями розкриття теми. Вони відображали як трагедію єврейського народу, так і її загальнолюдський контекст [5].

Співробітниками НБУ було ухвалено рішення про вибір ескізу, який не містив прив’язки до єврейської ідентичності жертв.  «Тема монети була оголошена як «80 років трагедії Бабиного Яру». Моя думка, що випущена монета тему мотто розкрила. Розумію постановку питання про відсутність єврейської символіки. Але це вже питання не до художника», – наголосив Володимир Таран [6].

Художник також підкреслив, що в його переможному ескізі є «нестандартність розкриття теми, нетиповість художнього образу для національної естетики» [7]. Однією з головних переваг своєї роботи Таран вважає символізм. «Художньо-образна композиція на реверсі монети за допомогою антропоморфних постатей та стилізації відображає трагедію Бабиного Яру. Це дві ями-могили, де знаходяться тіла, цілі розстріляні сім’ї. Розібрати там щось тяжко, на це важко дивитися, можна розрізнити лише голови. А особи – спрощені образи, лінія очей, лінія симетрії вздовж носа», – пояснює Таран [8].

Варто також додати, що на основі ескізу Володимира Тарана у 2021 році відбувся спільний випуск поштової марки Україна – Ізраїль, присвяченої Нобелівському лауреату Шмуелю-Йосефу Агнону.

Офіційна позиція НБУ

До пресслужби НБУ було відправлено низку запитань із проханням пояснити ситуацію, що склалася навколо монети. Серед переліку запитань були ось такі:

1) Який орган НБУ ухвалив рішення про вибір переможця на конкурсі проєктів монети? 2) Чому з усіх надісланих на конкурс варіантів та ескізів різних художників було обрано саме той варіант дизайну монети, який не містив жодних єврейських елементів та ніяк не відображав тему Голокосту – наймасовішого розстрілу євреїв в історії Другої світової війни? Чому щонайменше три проєктні ескізи монети, які містили єврейську символіку, було відкинуто.

У відповідь на запитання було отримано таку відповідь: «При Національному банку України діє дорадчий орган – Експертна рада з питань дизайну пам’ятних монет України. До її складу зокрема входять члени Спілки художників України, Національної академії наук України, фахівці музейної справи тощо. Водночас, зважаючи на думки фахівців різних галузей та маючи визначні законодавством України повноваження, лише Національний банк України приймає остаточне рішення щодо дизайну пам’ятних монет. Випускаючі пам’ятні монети, присвячені 80-м роковинам трагедії Бабиного Яру, Національний банк України насамперед керувався Указом Президента України № 567/2020 «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами трагедії Бабиного Яру та додаткові заходи щодо подальшого розвитку Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр». Цим Указом з метою гідного вшанування пам’яті жертв злочинів, скоєних нацистами під час окупації міста Києва, та у зв’язку з 80-ми роковинами від початку трагічних подій у Бабиному Яру – масового вбивства євреїв, українців, ромів та осіб інших національностей,  передбачалася низка заходів. Карбуючи пам’ятні монети, Національний банк України намагається дотримуватись принципів художньо-образного трактування тематики. Пам’ятна монета «80-ті роковини трагедії в Бабиному Яру» наочно це демонструє.

У Бабиному Яру нацисти розстріляли, поруч з десятками тисяч євреїв, також представників інших груп населення, яких вони переслідували за расовими, політичними та іншими мотивами: ромів, полонених червоноармійців, пацієнтів психіатричної лікарні, українських націоналістів, діячів комуністичного підпілля, цивільних заручників і в’язнів. Тож Національний банк України обрав роботу, в якій, за авторським задумом, в першу чергу, образне трактування та художній посил монети роблять наголос на загальнолюдській трагедії, і є своєрідним закликом до недопущення такого зла у майбутньому.

Автори використали певні стилістичні засоби та форми, що тяжіють до традицій української школи бойчукізма, українського авангарду (до певного стилю в українському малярстві початку ХХ ст., пізніше – 1980-х – 1990-х років), а також втілили свою власну мистецьку мову, зобразивши  на реверсі монети антропоморфні  фігури, які трактуються як розстріляні родини. Аверс монети підтримує ідею реверсу символічною композицією – прострілене серце та кров, що тече ярами» [9].

Втрачений шанс

Зашифровані алегорії ескізу Володимира Тарана зіграли з монетою злий жарт. Її символізм відкрив можливості для діаметрально протилежних прочитань, а задум автора виявився не зрозумілим, або ж зрозумілим не зовсім вірно.

Через 30 років після проголошення незалежності України, відображення Бабиного Яру в державній символіці 2021 р. повертає нас до нульової точки 1991 року. Нова монета НБУ продемонструвала методологічну схожість із радянською символікою про «жертв фашизму», виключивши будь-які натяки на єврейський характер більшості жертв Бабиного Яру. Якщо у радянський період жертвами називали «мирних радянських громадян», то зараз акцент робиться на «загальнолюдських жертвах».

Складається враження, начебто в німецькому наказі 28 вересня 1941 року було зазначено: «Усі жителі міста Києва та околиць мають з’явитися у понеділок 29 вересня 1941 року на кут Мельникової та Доктерівської вулиць (біля цвинтарів)» [ так зазначено в оригіналі; справжня назва вулиці – Дегтярівська. – П. Д.]. Невтішний підсумок полягає в тому, що монета НБУ мала шанс вперше в історії України поєднати єврейський та український компоненти трагедії в єдине інклюзивне смислове поле. Але це, на жаль, так і не відбулося.

Матеріал підготовлено спеціально для сайту «Україна Модерна». Публікується вперше. Будь-яке відтворення тексту (повністю чи частково) можливе лише за згоди автора та редакції сайту «Україна Модерна». ©Шимон Бріман.

У публікації використано світлини з відкритих джерел та з приватного архіву Шимона Брімана.

Проєкт виходить за підтримки канадської неурядової організації «Українсько-Єврейська Зустріч» (UJE).

Шимон Бріман – ізраїльський історик та журналіст, уродженець м. Харків. Закінчив історичний факультет Харківського державного університету імені В. Н. Каразіна (нині – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). Спеціалізується на історії євреїв в Україні, Російській імперії та СРСР. Шимон Бріман – член Спілки журналістів Ізраїлю, автор кількох тисяч публіцистичних матеріалів у ЗМІ Ізраїлю, України та США, а також десятків наукових статей. Автор статті «Харків» у 9-му томі Короткої Єврейської Енцикопедії (Єрусалим, Ізраїль). Пише про українсько-єврейські взаємини, Голокост в Україні та історичну пам’ять. Шимон Бріман також часто публікує матеріали про поточну співпрацю між Україною та Ізраїлем. Брав ексклюзивні інтерв’ю в провідних політичних діячів України. Вважається провідним ізраїльським експертом з України та часто коментує теми, пов’язані з Україною на сторінках газет «Маарів», «Гаарец», «Ісраель ха-Йом», «Джерусалем Пост» та державному радіо Ізраїлю, виступає на 9-му каналі ізраїльського телебачення.

___________________________________________________________________________________________

[1] Державний архів Ізраїлю («ха-Архіон ха-Медіна»), фонд президента Хаїма Герцога, ідентифікаційний номер 426/15-нун, справа 000ec1z. Лист голови Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука президентові Ізраїлю Хаїму Герцогу від 01.08.1991 р. з описом запланованих заходів до 50-річчя Бабиного Яру та запрошенням відвідати Київ на початку жовтня 1991 року.

[2] Письмовий коментар проф. Надії Кіценка. Особистий архів автора статті.

[3] Ці та інші цитати проф. Ольги Меєрсон (Шнітке) наводяться на основі її письмового коментаря. Особистий архів автора статті.

[4] Там само.

[5] Письмовий коментар Володимира Тарана. Особистий архів автора статті.

[6] Там само.

[7] Там само.

[8] Там само.

[9] Письмовий коментар пресслужби НБУ, надісланий у відповідь на офіційне звернення. Особистий архів автора.

 Цілковиту відповідальність за точність наведених у публікаціях фактів та коректність цитат несуть автори текстів.

Усі публікації рубрики