Україна Модерна

// Андрій Усач, Марта Гавришко

1-2 грудня 2016 р. в приміщенні Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна відбулась міжнародна наукова конференція «Масове насильство та геноциди на українських землях у 1930-1940-х роках». Її організатором став Центр дослідження міжетнічних відносин Східної Європи за підтримки ініціативи «Українсько-єврейська зустріч». Конференцію підтримав і Український центр вивчення історії Голокосту, представники якого Анатолій Подольський та Михайло Тяглий виступили також модераторами.

Конференція розпочалась зі вступної лекції Юрія Радченка «Буковинський курінь та вбивства євреїв у Бабиному Яру восени 1941 року». Послуговуючись різними джерелами, лектор озвучив версію, що під час масового вбивства у Бабиному Яру 29-30 вересня 1941 р. в місті була присутня одна сотня Буковинського куреня з хором, які до цього брали участь в похороні членів Проводу ОУН(м) Омеляна Сеника та Миколи Сціборського в Житомирі. Решта учасників Буковинського куреня прибули до Києва вже пізніше – у жовтні 1941 р. Ця теза, звісно, потребує верифікації та пошуку додаткових джерел. Однак хотілось би звернути увагу і на той факт, що й поза Буковинським куренем, в Києві під час масового вбивства у Бабиному Яру вже перебувала значна група членів ОУН(м). Перші із них з'явились у місті вже 19 вересня 1941 р. В післявоєнних спогадах деякі із них заперечували навіть те, що чули, яка доля спіткала в той час київських євреїв. Примітно також, що чимало членів ОУН(м) залишились на службі в поліцейських структурах Києва, в тому числі на командних посадах, і після масового вбивства у Бабиному Яру. Деталі їх перебування на поліцейській службі та (не)причетності до нацистського насилля у 1941-1943 рр. ще потребують скурпульозного дослідження.

Доповіді були розділені на шість тематичних блоків. Попри зазначені у назві конференції хронологічні рамки, вони фактично охопили більший період 1920-1950-х рр. і стосувалися широкого діапазону масового насилля, що відбувалося тоді на території України, включно із Голодомором, Великим терором, Голокостом, геноцидом ромів, післявоєнними депортаціями кримських татар та українців Лемківщини, репресіями супроти УГКЦ тощо.

Серед обговорюваних питань були і проблеми пам’яті про травматичні події минулого, репрезентації історичного досвіду за допомогою художнього слова. Не оминули учасники конференції і жіночого досвіду в часи екстремального насильства. Зокрема, йшлося про насильницькі практики радянської влади щодо репресованих у 1937-1938 рр. жінок, а також про гендерно-обумовлене насильство в українському націоналістичному русі і повстанській армії 1940-1950-х років. Кожен блок закінчувався жвавими дискусіями, часто не менш змістовними, ніж самі доповіді.

Від переважної більшості вітчизняних конференцій ця відрізнялась в першу чергу наявністю запрошених експертів/ок – Франка Грєлки (Європейський університет Віадріна), Майкла Елмана (Амстердамський університет), Дітера Поля (Альпійсько-Адріатичний університет) та Ірини Старовойт (Львівський національний університет імені Івана Франка), коментарі яких були не лише по-фаховому влучними, але й корисними. Здебільшого вони мали характер методологічних рекомендацій, особливо цінних як для молодих науковців, так і для тих, які щойно розпочали вивчення обраних тем.

Так само організаторам вдалося підібрати надзвичайно потужний склад модераторів/ок і доповідачів/ок. Попри те, що конференція відбувалась у Харкові і на ній були представлені доповідачі із різних міст та країн, більше половини з них були все ж представниками вже відомих центрів вивчення «довгого ХХ століття» – Львова та Києва.

Формат роботи і нечисельний склад доповідачів (порівняно зі звичними для України багатолюдними науковими форумами) створили максимально сприятливу атмосферу для апробації результатів їхніх досліджень: на обговорення кожної доповіді відводилося не менше часу, аніж на її виголошення. Крім того, усі учасники конференції мали можливість слухати доповіді усіх інших, знайомлячись з науковими здобутками своїх колег. Продуктивним виявився міждисциплінарний підхід в організації заходу, де серед запрошених були не лише історики, а й філологи, економісти.

Конференція стала непересічною нагодою для багатьох науковців з різних куточків України і світу не лише артикулювати важливі теми в контексті вивчення насильницьких практик на українських землях у 1920-1950-х роках, але й окреслити можливі напрямки досліджень. Наприкінці конференції її учасники та учасниці запропонували теми для майбутніх зустрічей.

Захід був не лише майданчиком для презентації наукових проектів. Він посприяв особистому знайомству, налагодженню контактів для майбутньої співпраці і нових спільних проектів.

Висловлюємо щиру вдячність організаторам конференції за високий рівень її проведення, дружню і доброзичливу атмосферу. Сподіваємося, що вони продовжать практику подібних заходів, які є справжнім інтелектуальним святом для вчених.

Ознайомитися з програмою конференції можна тут.

Переглянути відеозапис події можна на каналі Центру дослідження міжетнічних відносин Східної Європи.

У публікації використано світлини Ігора Дворкіна.

________________________

Андрій Усач – історик, випускник магістратури Національного університету «Острозька академія» (2010), керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху (з 2013), молодший науковий співробітник Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» (з 2014). Коло наукових зацікавлень: історія Другої світової війни і Голокосту в Україні та пам’яті про них, ролі «звичайних люде» у злочинах нацизму, розслідування діяльності місцевих колаборантів в СРСР. Зокрема, досліджує міцеву колаборацію в адміністративній та військово-поліцейській сферах у генеральній окрузі «Волинь-Поділля» (1941-1944). Живе і працює у Львові.

Марта Гавришко – історик, кандидатка історичних наук (2010), молодша наукова співробітниця Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. Проходила наукове стажування в Жешувському університеті (2007), Німецькому історичному інституті у Варшаві (2009), Гамбурзькому інституті соціальних досліджень (2015). Авторка низки наукових статей про уявлення/ставлення галицької суспільності до Третього Райху у 1930-х роках, гендерні відносини в підпіллі ОУН та УПА. Сфера наукових зацікавлень: жіноча/гендерна історія, фемінізм і націоналізм, жінки у Другій світовій війні, жіночий досвід ОУН та УПА, гендерне насильство, соціальна/усна історія, історія повсякдення. Членкиня Української Асоціації Дослідників Жіночої Історії. Живе і працює у Львові.

 

 

 

 

 

 

 

Книжкова полиця

Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с. Кравець Данило. За Збручем: західноукраїнська громадсько-політична думка про радянську Україну (1920–1930-ті рр.): монографія. – Львів: Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2016. – 297 с.
 

Нас підтримують:

Підтримка сайту відбувається
у рамках Програми дослідження сучасної історії України
ім. Петра Яцика
Канадського Інституту Українських Студій (Університет Альберта)
при співучасті Львівського національного університету
імені Івана Франка
та Українського Католицького Університету

Jacyk

Знайдіть нас у Facebook

Ukraina Moderna (Lviv, Ukraine) 
facebook.com - uamoderna
Будь ласка, надішліть нам запит дружби!