25 червня в рамках конференції “Друга світова війна та Голокост у навчальних програмах та шкільних підручниках історії” відбулася зустріч українських і німецьких істориків. У ній взяли участь проф. Поліна Барвінська, д-р Анна Вероніка Вендланд, проф. Ґвідо Гаусманн, проф. Ярослав Грицак, проф. Гелінада Грінченко, проф. Андреас Каппелер, проф. Зенон Когут, проф. Юлія Обертрайс, д-р Остап Середа, проф. Франк Сисин, проф. Ярослав Федорук, проф. Юрій Шаповал, д-р Ігор Щупак та ін.
Передусім, німецькі історики висловили підтримку Україні в сучасній ситуації, а також акцентували увагу на необхідності подальшого вивчення Другої світової війни й історії Голокосту. Було відзначено значущість таких підходів до огляду історичних подій, що сприяли би руйнуванню стереотипів, винайденню спільних рішень, запобіганню й подоланню конфліктів.
У результаті зустрічі була створена робоча група німецьких й українських істориків на чолі з проф. Сергієм Стельмахом та проф. Ґвідо Гаусманном, яка координуватиме зусилля щодо створення спільної Німецько-української комісії істориків. З української сторони до неї ввійшли, окрім проф. Стельмаха, проф. Поліна Барвінська, проф. Ярослав Грицак, проф. Юрій Шаповал, д-р Ігор Щупак.
Пропонуємо вашій увазі тексти виступів проф. Мартіна Шульце-Весселя та проф. Юлії Обертрайс.
* Фотографії люб’язно надані проф. С. Стельмахом
Звернення від Національної асоціації істориків Німеччини
проф. Мартін Шульце-Вессель
Шановні пані та панове! Я дуже радий, що сьогоднішня зустріч істориків обох країн відбувається саме в Києві. Хочу подякувати професору Грицаку та доктору Щупаку за те, що вони підтримали пропозицію такої зустрічі і запросили нас до Києва. Я свідомий того, що наша зустріч відбувається у час, коли Ви, безумовно, маєте важливіші турботи, ніж налагодження й укріплення діалогу з німецькими колегами. Я це дуже ціную. Прийміть, будь ласка, щиру подяку за готовність обмінюватися думками.
Присутні німецькі колеги є представниками Асоціації істориків Німеччини й Асоціації істориків Східної Європи. Асоціація істориків Німеччини налічує майже три тисячі членів. Це найбільша асоціація науковців-гуманітаріїв у Європі. Зазвичай у таких великих організаціях панує безліч різних думок. Звісно, навіть як очільник такої організації, я не передаю думки окремо кожного, проте все ж таки, і я переконаний у цьому, виступаю виразником думок значної більшості.
Ми зустрілись тут у момент, коли Росія загарбала частину території України. У час, коли цілісність країни під загрозою через російське військове вторгнення. І за принципами міжнародного права це є неприйнятним. Така ситуація перешкоджає політичному та економічному розвитку України. І це стосується всієї Європи: Україна – велика країна в центрі Європи, що не може існувати як дестабілізована та слабка держава без загрози політичному устрою Європи загалом.
Сучасна криза стосується нас як громадян, а особливо як істориків. З історичної точки зору можна чи не найкраще розпізнати в сьогоденній кризі традицію великодержавницької політики. Використовувати сусідні держави як поле-гласіс для маневрів і прямо або опосередковано контролювати – це приклад російської політики, яку Польща відчула на собі ще зa часів Великої Північної війни. І не в останню чергу саме через це вислови солідарності з боку Польщі звучать дуже чітко, наприклад, як у січні сформулював Адам Мічнік: “Польща знаходиться на стороні української демократії і суверенітету”.
Так само Пруссія-Німеччина має державовладну традицію, що в наші дні часто проявляється в надмірній сконцентрованості на стабільності. Проте мені здається, що в останні місяці і тут відбулися певні зрушення. Наразі вислів Мічніка схожим чином формулює Ангела Меркель.
У ширшому розумінні сьогоднішня криза стосується особливо нас як істориків. Можливо, ми не в змозі змінити перебіг подій, але ми можемо їх належним чином інтерпретувати. І це важливо. Часто криза в Україні характеризується лише в рамках культурних ознак, як зіткнення цивілізацій. Етнічна, мовна або конфесійна належність відіграє роль, а інтереси, цінності, особисті життєві витвори постають несуттєвими. Написання історії крізь призму культуралізму можна легко використати у владнополітичних інтересах. Подібний зв’язок відомий мені з історії Чехії. Німецькі історики, які абсолютизували культурну та мовну відмінність судетських німців від чехів, підготували тим самим відмежування судетських територій через розпорядження Мюнхена. Ярослав Грицак в есе “Революція гідності” звернув увагу на те, що основним двигуном української революції була зміна цінностей. Однак таку зміну цінностей не можна пояснити через етнічну належність.
Написання історії поза культуралізмом – є проектом сьогодення: нова інтерпретація історії означає зміни в сучасності та майбутньому. Історія має відкритий горизонт лише тоді, коли культурна належність може змінюватись і набувати інших значень. Сьогодні я бажаю нам живого обміну думками. Нехай це буде імпульсом для тривалих відносин між істориками наших країн.
Обращение от Ассоциации историков Восточной Европы
проф. Юлія Обертрайс
Уважаемые коллеги-историки, учителя, дамы и господа, разрешите обратиться к Вам от имени Ассоциации историков Восточной Европы. Это профессиональная ассоциация немецкоязычных историков, в которой более 200 членов – как профессоров, так и аспирантов. Мы стараемся защищать интересы нашей сферы деятельности – изучения истории Восточной Европы – в университетах, исследовательских институтах и в общественности. Регулярно проводим конференции на различные темы, издаем серию публикаций и каждые два года отмечаем молодого историка наградой, названной в честь Fritz Epstein, историка еврейского происхождения, который был вынужден эмигрировать из Германии в США.
Как профессионалы и как граждане мы, конечно же, следим с большим вниманием, с тревогой и с надеждой за событиями в Украине. К нам обращаются масс-медиа, и мы стараемся в интервью и в статьях объяснить, какие исторические корни имеют данные конфликты и события. Одним положительным следствием этого является то, что общие знания об Украине в Германии расширились, как мне кажется.
В то же время становится очевидным, что среди нас, немецкоязычных историков и экспертов по Восточной Европе, существуют разные мнения и оценки происходящего, которые могут даже вырастать в публичные…
Это стало особенно очевидным в отношении к Крыму.
Тема этой конференции – Вторая мировая война и Холокост, память о них и преподавание этих тем в школах, – весьма сложная и многогранная тема. Заниматься ею в Украине сегодня, в такие тяжелые и напряженные времена, нелегко. В это время, именно сейчас, проводить такую конференцию – это смелое и очень нужное дело. Ведь всестороннее рассмотрение Второй мировой войны и Холокоста может помочь в процессе преодоления стереотипов и взаимных предвзятостей, а также будет способствовать укреплению общенациональной украинской памяти о войне. Насколько актуальна мировая война в сегодняшней пропагандистской войне, показывает одно употребление понятия «фашизм».
Остается большим вызовом рассматривать Вторую мировую войну всесторонне и – как у нас любят теперь говорить – многоперспективно (multiperspektivisch). Роль Германии во Второй мировой войне существенна, и мы пока еще знаем недостаточно о немецкой оккупации в Украине, и то, что на этой конференции присутствуют немцы, – это красивый символ. Мы благодарны Ярославу за приглашение и за организацию конференции. Хочется надеяться, что эта наша встреча положит начало более тесного украинско-немецкого сотрудничества, и Ассоциация историков Восточной Европы готова поддерживать такие начинания.
Я нам всем желаю успешной, продуктивной конференции и дружеского диалога.
Програма конференції “Друга світова війна та Голокост у навчальних програмах та шкільних підручниках історії”
