Гелінада Грінченко

докторка історичних наук, наукова співробітниця Центру сучасної історії імені Миколи Гаєвого Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана (Німеччина), професорка кафедри всесвітньої історії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (до 2023 року – професорка кафедри українознавства Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна), головна редакторка наукового часопису «Україна Модерна», співголова Українсько-німецької історичної комісії, а також співголова Української асоціації усної історії. Сфера наукових інтересів: усна історія, історія і пам’ять про Другу світову війну, дослідження пам’яті, студії Голокосту та геноцидів. Авторка численних праць, зокрема Reclaiming the Personal: Oral History in Post-Socialist Europe (ed. by N. Khanenko-Friesen and G. Grinchenko, University of Toronto Press, Scholarly Publishing Division, 2015), Traitors, Collaborators, and Deserters in Contemporary European Politics of Memory: Formulas of Betrayal (ed. by G. Grinchenko and E. Narvselius, Palgrave Macmillan Memory Studies, 2018) та Архівно-слідчі справи щодо вбивства пацієнтів психіатричних лікарень окупованої Дніпропетровщини: історичне джерело, люди і пам’ять (у співавторстві з А. Венгером, Дніпро: Ліра, 2024). Як запрошена професорка викладала в університетах Бохума та Гіссена (Німеччина). Стипендіатка низки фондів і інституцій, таких як Фонд Александра фон Гумбольдта, Philipp Schwartz Initiative for At-Risk-Scholars (2023–2024), Фонд Конрада Аденауера (2022, 2023), Канадський інститут українських студій (2004, 2006, 2021, 2022), Єнський коледж Імре Кертеса (2019–2020), Центр досліджень Голокосту Інституту сучасної історії в Мюнхені (2018), Інститут Хадасса-Брандейс та Інститут Брандейс-Генезис із вивчення російського єврейства, Брандейський університет, США (2015), Фонд Герди Хенкель (2004–2006, 2012), Центр перспективних досліджень та освіти (2009, 2010), Американська рада наукових товариств (2003, 2008).